Акт корупційного діяння передбачає існування двох сторін: державного службовця, тобто сторону, яка отримує незаконну винагороду, та сторону, яка надає таку винагороду - фізичну чи юридичну особу, інтереси якої представляють уповноважені на те фізичні  особи, з метою виконання чи невиконання державним службовцем певних дій (як в її інтересах, так і в інтересах третіх осіб). Тому до суб'єктів корупційних діянь, які за вчинення певних дій будуть притягуватися  до відповідальності, слід було б віднести як фізичних, так і юридичних осіб. При вирішені цього питання у законодавчому порядку доцільно було б передбачити відповідальність осіб, які здійснюють  підкуп з власної волі, тобто коли не йдеться про вимагання винагороди з боку особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

         Окремої уваги заслуговує такий вид правопорушення, як підкуп народних засідателів і присяжних та інших осіб, які тимчасово уповноважені на виконання функцій держави і не мають статусу державного службовця. До категорії осіб, які тимчасово виконують функції держави, можна віднести також і виборців, членів виборчих комісій, до повноважень яких входить формування виборних органів державної влади, зокрема Верховної Ради України та Президента України, та вирішення інших питань під час здійснення виборів чи відповідних референдумів згідно до статей 5, 69, 70 Конституції України.[123][107] Як свідчить практика, більшість країн визнає діяння по підкупу виборців та членів виборчих комісій корупційними і встановлює відповідальність за них. Тому в законодавстві України, яке  спрямоване на боротьбу з корупцією, доцільно було б передбачити окремий  вид корупційних діянь, такий, як підкуп народних засідателів та присяжних, виборців, членів виборчих комісій, а також інших осіб, які тимчасово виконують функції держави і не є державними службовцями, та відповідальність за вчинення таких дій.

         Наступним видом суб΄єкта, який заслуговує на розгляд у зв'язку з неоднозначним тлумаченням його як суб'єкта корупційного діяння є належність військовослужбовців до суб'єктів корупційних діянь.

         Так, деякі науковці, наприклад М.Камлик та Є.Невмиржицький стверджують, що чинний Закон України "Про боротьбу з корупцією" не відносить військовослужбовців до суб'єктів корупції та, виходячи з цього, пропонують доповнити вказаний Закон відповідним положенням, яким віднести "військових посадових осіб" до суб'єктів корупційних правопорушень.[21][108]

         На нашу думку, таке твердження є дещо неточним, оскільки в Законі України  "Про загальний військовий обов'язок та військову службу", зокрема в статті 2, вказано, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни.[134][109]

         Виходячи з цього визначення, можна зробити висновок, що військовослужбовці підпадають під поняття державного службовця.

         Крім того, вказаний Закон, прямо не включаючи військовослужбовців до суб'єктів корупційних правопорушень,  в частині 2 статті 3 Закону передбачив відповідальність цих осіб на загальних підставах за вчинення таких діянь.

         Про належність військовослужбовців до суб'єктів корупційних діянь свідчить той факт, що Кодекс України про адміністративні правопорушення в статті 15 передбачає, що військовослужбовці за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, несуть відповідальність на загальних підставах,[124][110]тобто, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України "Про боротьбу з корупцією", хоча, як правило за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці притягуються до дисциплінарної відповідальності згідно з дисциплінарними статутами. При цьому в частині 3 статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що у випадку вирішення питання про притягнення до відповідальності, органи (посадова особа), яким надано право накладати адміністративні стягнення за вчинення корупційних правопорушень та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, можуть замість накладених стягнень передавати матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

         Зі змісту даної норми випливає, що ці особи можуть бути притягненні до різних видів юридичної відповідальності  

         Пленум Верховного Суду України в своїй постанові "Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов¢язані з корупцією" встановив, що військовослужбовці (крім тих, що проходять строкову службу) притягуються до відповідальності згідно із Законом України "Про боротьбу з корупцією".[155][111]

         Серйозною перешкодою виконання вимог законодавства про боротьбу з корупцією є неузгодженість положень Закону України "Про статус суддів" та норм Конституції України стосовно суддівського імунітету. Так, відповідно до статті 126 Конституції України суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.[123][112] Цьому положенню Конституції суперечить стаття 13 Закону України "Про статус суддів", яка передбачає, що суддя не може бути без згоди Верховної Ради України не тільки затриманий чи заарештований, але й притягнутий до кримінальної відповідальності.[138][113] Тому нагальною потребою є внесення змін до Закону України "Про статус суддів".

         Крім того, на нашу думку, потрібно законодавчо обмежити час розгляду питання про надання згоди на затримання чи арешт судді.