Відповідно до статті 13 Закону України "Про статус суддів" судді не можуть бути піддані заходам адміністративного стягнення, що накладається в судовому порядку, без згоди органу, який призначив суддю на посаду (Верховна Рада України чи Президент України). Таке положення Закону суперечить Конституції України, оскільки нею не передбачено поширення суддівського імунітету на випадки притягнення судді до адміністративної відповідальності.

         Наведені приклади свідчать про те, що існує нагальна необхідність розширити коло суб'єктів корупційних діянь та внести відповідні зміни до Закону України "Про боротьбу з корупцією", визначивши при цьому чіткий перелік суб'єктів корупційних правопорушень.

         Тому, в Законі України "Про боротьбу з корупцією" необхідно чітко визначити коло осіб, які будуть суб¢єктами корупційних правопорушень. Слід зазначити, що спроба встановити чіткий перелік суб¢єктів корупційних правопорушень була зроблена в проекті Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про боротьбу з корупцією", поданого Президентом України в порядку законодавчої ініціативи до Верховної Ради України 14 лютого 2000 року.

                Так, вищевказаний проект Закону України до суб'єктів корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, відносить осіб, уповноважених на виконання державних функцій, та прирівняних до них осіб.

До осіб, уповноважених на виконання державних функцій, було запропоновано віднести наступні категорії осіб: державні службовці, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих Рад та сільські, селищні, міські голови, посадові особи Збройних Сил України та інших військових формувань, працівники правоохоронних органів, судді судів, народні та присяжні засiдателi, працівники державних органів з контролю за додержанням законів.

Особами, прирівняними до осіб, уповноважених на виконання державних функцій, пропонувалось визначити:

-  посадових осіб та інших службовців державних підприємств, установ, органiзацiй та об'єктів комунальної власності, якi вiдповiдно до Закону України "Про державну службу" не мають статусу державного службовця, але одержують заробітну плату за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету;

 - помічників народних депутатів України, а також інших виборних осіб, які займають вiдповiдальне або особливо вiдповiдальне становище;

- службовців, які постійно чи тимчасово працюють в органах місцевого самоврядування, оплата праці яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів;

- громадян, зареєстрованих в установленому законом порядку кандидатами у Президенти України, в народні депутати України, в депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих Рад, на посаду сільського, селищного, міського голови.

До суб'єктів правопорушень, пов'язаних з корупцією, також належать посадові особи суб'єктів господарювання всіх форм власності та фiзичнi особи, які протиправно надають особам, уповноваженим на виконання державних функцій, та прирівняним до них особам пільги, переваги та iншi матерiальнi блага.[175][114]

Чітке закріплення кола суб¢єктів корупційних правопорушень є необхідним, тому дана пропозиція мала велике як теоретичне, так і практичне значення. Закріплюючи такі прогресивні ідеї, як віднесення до суб¢єктів корупційних правопорушень осіб, зареєстрованих як кандидати у депутати всіх рівнів, разом з тим, пропонує відносити до суб¢єктів корупційних правопорушень в одному порядку помічників депутатів та інших виборних осіб, що, з нашої точки зору, є несумісним, оскільки помічники депутатів не є виборними особами.

Відсутність конкретного визначення кола осіб, які належать до суб'єктів корупційних правопорушень, призводить до не правильного застосування норм Закону України "Про боротьбу з корупцією" працівниками органів, які покликані вести боротьбу з корупцією. Так, у суди дуже часто надходять справи про корупційні правопорушення стосовно осіб, які не є суб'єктами даних правопорушень, що, як було зазначено, свідчить про слабке знання закону як органами міліції, СБУ та прокуратури, так і судами, які приймають та розглядають такі справи, визнаючи винними осіб, які не є суб'єктами за законом. Так, наприклад, в Ленінський районний суд м. Харкова надійшли протоколи стосовно до Слепченко А.Д. - лікаря ветеринарної медицини, який був підданий штрафу в розмірі 425 гривень з звільненням з посади та Павлова В.В. - викладача ХАІ, який був засновником фірми "Алкомі", був підданий штрафу в розмірі 255 грн., Замкової А.С. - доцента ХДУ, яка була засновником фірми "Ритм", була піддана адміністративному штрафу в розмірі 225 грн.

         Отже, підсумовуючи вищевикладене, пропонуємо статтю 2 Закону України "Про боротьбу з корупцією викласти у наступній редакції:

"До суб¢єктів корупційних діянь належать:

- працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, СБУ, митної служби;

- військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби);

 - судді, народні та присяжні засідателі;

- посадові особи контролюючих та наглядових органів (державної податкової служби України, державної контрольно-ревізійної служби України);

-  всі інші державні службовці, які не підпадають під наведені категорії;

- керівники та головні бухгалтери банків, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності;

- особи, які постійно чи тимчасово виконують державні функції на громадських засадах: посадові особи виборчих комісій;

- громадяни, зареєстровані у встановленому законом порядку, кандидатами у Президенти України, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, на посаду сільського, селищного, міського голови;

- посадові особи органів місцевого самоврядування;

- уповноважені представники офіційно зареєстрованих юридичних осіб та фізичні особи, які незаконно надають переліченим вище особам блага, послуги та переваги".

         Наступним елементом корупційного правопорушення є суб'єктивна сторона, тобто психічне ставлення особи (суб'єкта правопорушення) до своїх дій і їх наслідків.

         Суб'єктивний бік корупційного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто винна особа усвідомлює суспільну небезпеку і протиправність свого діяння (у формі дії чи бездіяльності) і бажає його здійснити.

         Слід зазначити, що для переважної більшості складів корупційних правопорушень властиві мета і мотив, що в свою чергу завжди характерно для прямого умислу.  Навіть у законодавчому визначенні поняття корупції виділяється спеціальна мета корупційних діянь, яка свідчить про дві важливі складові суб'єктивної сторони  будь-якого корупційного правопорушення, а саме: 1) про умисний характер правопорушення; 2) про відповідну цілеспрямованість;

         При цьому, говорячи про суб'єктивну сторону корупційних правопорушень, нам знову необхідно звернутись до поділу на корупційні правопорушення та інші правопорушення, пов'язані з корупцією. Так, вчиняючи діяння, які передбачені пунктами "а" та "б" статті 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією", особа має на меті корисливий інтерес. Тобто, суб'єктивна сторона цих діянь характеризується тим, що вони вчиняються лише з корисливих спонукань та з прямим умислом. Особа, що вчиняє таке протиправне діяння, свідомо знає (усвідомлює), що вона незаконно отримує у зв'язку з виконанням функцій держави будь-яку матеріальну вигоду, чи неправомірно використовує  пільги для отримання такої вигоди, і бажає вчиняти ці дії.

         При вчинені інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, відповідальність за які передбачена Законом, інтерес, на задоволення якого спрямовується правопорушення, не обов'язково повинен бути корисливим. Це може бути і інший особистий інтерес, а також інтереси третіх осіб (близьких родичів, друзів або знайомих). Про корисливий інтерес як обов'язкову ознаку суб'єктивної сторони складу правопорушення, іншого правопорушення, пов'язаного з корупцією, необхідно вести мову в тому випадку, якщо наявність такого інтересу прямо зафіксовано або безпосередньо випливає із законодавчого описання ознак такого правопорушення. Прикладом може слугувати недотримання обмеження, передбаченого абзацом "а" частини 1 статті 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією", як то: сприяння, використовуючи своє посадове становище, фізичним та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг, або інших переваг.

         В інших правопорушеннях, пов'язаних з корупцією, корисливий інтерес може бути взагалі відсутній, так, вчинення такого правопорушення як надання незаконної переваги фізичним чи юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень, прямо не передбачає наявність корисливого інтересу в державного службовця. Тобто таке правопорушення вчиняється без спеціальної мети, як то отримання матеріальних благ, послуг або інших переваг.