Цією постановою затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Секретаріату Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної Ради України, апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Рахункової палати України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Вищої ради юстиції, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, центральних органів виконавчої влади, урядових органів державного управління, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Рахункової палати Автономної Республіки Крим, виборчої комісії Автономної Республіки Крим, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання та класний чин та окладів осіб начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання відповідно до змін, внесених згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. № 187 та від 7 травня 2008 р. № 426.

Відповідно до постанови № 268 умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і схем посадових окладів згідно зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2006 р. № 467, від 19 липня 2006 р. № 984 та від 12 березня 2008 р. № 187.

У разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати [34].

У ч. 1 ст. 34 Закону "Про державну службу" передбачено, що за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям видається грошова винагорода у розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України [129].

Підставами для грошової винагороди є: а) сумлінна безперервна праця в державних органах; б) зразкове виконання державним службовцем своїх обов'язків.

Умови та порядок виплати грошової винагороди передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. "Про затвердження Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків". Цією постановою встановлено, що грошова винагорода видається особам, які пропрацювали безперервно на посаді державних службовців в одному або кількох органах державної влади не менше 10 років.

Грошова винагорода видається один раз на п' ять років за умови зразкового виконання посадових обов'язків та відсутності порушень трудової дисципліни з урахуванням щорічного оцінювання виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов'язків (надалі - щорічне оцінювання). Винагорода видається, якщо за результатами проведення щорічного оцінювання рівень виконання державним службовцем обов'язків та завдань оцінено як "добрий" і "високий". При цьому повинні враховуватися результати щорічних оцінювань за п'ять років. У разі відсутності щорічних оцінювань за п' ять років, що передують видачі грошової винагороди, враховується наявність адміністративних, дисциплінарних та інших порушень за зазначений період.

Грошова винагорода видається у таких розмірах: від 10 до 15 років роботи - одна середньомісячна заробітна плата; від 15 до 20 років - дві, від 20 до 25 років - три, від 25 до 30 років - чотири, від 30 років і більше - п'ять у межах асигнувань на оплату праці, передбачених у державному бюджеті для відповідних органів державної влади. Середньомісячна заробітна плата обчислюється у порядку, визначеному законодавством.

Окремого аналізу потребують правові колізії, що виникають з приводу матеріального забезпечення професійних суддів.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Конституція і закони України повинні гарантувати незалежність і недоторканність суддів (ч. 1 ст. 126 Конституції), а згідно з ч. 1 ст. 130 Основного Закону держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Заробітна плата судді як складова його матеріального та соціально-побутового забезпечення є елементом статусу судді (ст. 44 Закону України "Про статус суддів").

За змістом ч. 1 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Законом України від 28 грудня 2007 р. № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" внесено зміни до ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" та передбачено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "а" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 р. № 107-УІ, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Це означає, що після визнання неконституційною норми про внесення змін до іншого закону повинна діяти норма у редакції, що існувала до внесення змін. Тобто необхідно виходити з правил

ч.  2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів", за змістом якої розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.

Визначення законом саме такого співвідношення означає забезпечення справедливої оплати праці голів судів і суддів, не допускає невиправданих диспропорцій. Як вбачається зі змісту абз. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 2005 р. № 514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", посадовий оклад Голови Верховного Суду України з 1 червня 2005 р. визначено у 15 розмірів мінімальної заробітної плати.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів" зміні підлягали й посадові оклади решти суддів судів України. Проте лише постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865 "Про оплату праці суддів", згідно з додатком 6 до неї, встановлено і тільки з 1 січня 2006 р., що посадовий оклад судді районного суду мав становити 7,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

У той же час Уряд України 31 грудня 2005 р. видав постанову № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865", якою доповнив останню п. 4-1 про те, що розміри посадових окладів встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.

Таким чином, Кабінет Міністрів України всупереч вимогам п. 14 ст. 92 Конституції України перебрав на себе функцію законодавця щодо встановлення розмірів посадових окладів суддів, а встановивши останні залежно від розмірів мінімальної заробітної плати на день ухвалення нормативно-правового акта з одночасною забороною перераховувати оклади при підвищенні мінімальної заробітної плати, обмежив обсяг досягнутих прав.

Дії Уряду не узгоджуються з правовими позиціями Конституційного Суду України, який, наводячи тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що містяться в ч. 3 ст. 22 Конституції України, у Рішенні від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначив, що "конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням".

Усунення правової невизначеності - завдання законодавця, оскільки всупереч конституційним вимогам Кабінет Міністрів України продовжує фінансувати судову владу "в ручному режимі", що неприпустимо.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, премії); одноразові додаткові види грошового забезпечення. За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Урядом. За захопленими у полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісти відсутніми зберігаються грошове та інші види забезпечення.

Форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати. Органи місцевого самоврядування можуть провадити для працівників міліції додаткові виплати понад встановлені Кабінетом Міністрів України розміри. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Народному депутату Верховною Радою України встановлюється щомісячний посадовий оклад. Надбавки до встановленого Верховною Радою України посадового окладу народному депутату здійснюються у розмірі, встановленому для членів Кабінету Міністрів України. Народному депутату, який має науковий ступінь або почесне звання, здійснюється доплата у розмірах, передбачених законодавством. Він отримує щомісячно заробітну плату з дня початку депутатських повноважень, а кошти для відшкодування витрат на здійснення депутатських повноважень - з дня обрання. За дні, в які народний депутат без поважних причин не виконує свої депутатські повноваження, передбачені законом, за поданням комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики, народним депутатам не провадяться виплати, пов'язані з виконанням депутатських повноважень. У разі виконання доручень Верховної Ради України та її органів або для роботи з виборцями за межами міста Києва у період, визначений Верховною Радою України, народному депутату виплачуються витрати на відрядження.

Отже, аналіз чинного законодавства показав, що заробітна плата відіграє важливу роль у соціальному забезпеченні публічних службовців. Встановлення відповідного рівня оплати праці стимулюватиме залучення на публічну службу висококваліфікованих фахівців і запобігатиме відпливу професіоналів, сприятиме сумлінній, високопродуктивній праці.

Для створення конкурентоспроможності публічної служби на ринку праці необхідно продовжити роботу щодо зміни структури заробітної плати, а саме: віддати домінуючу роль посадовому окладу та переглянути систему надбавок. Водночас для підвищення результативності праці публічного службовця та його кар'єрного зростання необхідно підвищити розмір доплати за ранг у межах однієї категорії посад.