Структура заробітної плати має формуватися за принципом рівної оплати за однакову роботу. На основі критеріїв віднесення посад публічних службовців до відповідних категорій у різних органах публічної влади слід ліквідувати міжвідомчі та територіальні розбіжності в оплаті за однакову роботу на відповідних посадах.

Важливою соціальною гарантією у публічній службі є забезпечення відпочинку службовців. Відпустки поділяються на загальні та спеціальні. Так, відповідно до ст. 35 Закону "Про державну службу" державним службовцям надається загальна щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу [129].

Щорічна відпустка - це календарний проміжок часу, в який державний службовець звільняється від виконання службових відносин і використовує цей час за власним розсудом. Вона обчислюється в календарних (а не робочих, як це було раніше) днях, за винятком святкових і неробочих днів.

Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Чинне законодавство передбачає можливість відкликання із щорічної основної або додаткової відпустки державного службовця. Це відкликання здійснюється керівником державного органу за наявності певних обставин. Оскільки чинне законодавство на передбачає переліку обставин, які можуть зумовити відкликання з відпустки, це питання вирішує керівник за своїм розсудом. Однак у будь-якому разі підстави повинні бути досить важливими і невідкладними для державного органу. Невикористана частина відпуски надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.

Народному депутату надається щорічна оплачувана відпустка у міжсесійний період тривалістю 45 календарних днів із виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі подвійної місячної заробітної плати.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються: 1) щорічна основна відпустка. Її тривалість залежить від вислуги років: до 10 років - 30 календарних днів, від 10 до 15 років - 35 календарних днів, від 15 до 20 років - 40 календарних днів, понад 20 років - 45 календарних днів. Вона надається протягом календарного року. В особливих випадках із дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, щорічна основна відпустка за минулий рік надається у першому кварталі наступного року; 2) щорічна додаткова відпустка. Надається військовослужбовцям за виконання обов'язків військової служби, пов'язаної з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюваної в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних та екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров' я, крім військовослужбовців строкової служби, із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається залежно від часу проходження служби у цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів. Перелік підстав для надання цієї відпустки визначається Кабінетом Міністрів України; 3) канікулярна відпустка. Надається щороку курсантам вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки: зимова - до 14 календарних днів, літня - 30 календарних днів; 4) відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Надається на підставі висновку військово-лікувальної комісії; 5) творча відпустка. Надається офіцерам, крім тих, які навчаються в ад'юнктурі або проходять підготовку в докторантурі, для завершення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством; 6) соціальна відпустка. На підставі медичного висновку військовослужбовцям-жінкам надається відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю: до пологів - 70 календарних днів, після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів); 7) відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 8) відпустка за сімейними обставинами. Надається без збереження грошового забезпечення [139].

Чинне законодавство передбачає можливість відкликання військовослужбовців із щорічних основних відпусток лише у разі: а) оголошення мобілізації; б) введення воєнного або надзвичайного стану в Україні або в окремій її місцевості; в) в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Рішення про відкликання з відпустки приймають Міністр оборони України, керівники центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівники правоохоронних органів та керівники розвідувальних органів України, їх заступники та начальники Генерального штабу Збройних Сил України, а також командувачі відповідних військових формувань, які за посадою не є керівниками центральних органів виконавчої влади [139].

Особливе місце у побутовому забезпеченні державних службовців посідає питання щодо забезпечення житлом. У ст. 36 Закону "Про державну службу" передбачено, що державні службовці забезпечуються житлом у встановленому порядку із державного фонду [129]. Таким чином, надання житла державним службовцям регламентовано Житловим кодексом України.

Слід зазначити, що для окремих категорій державних службовців передбачено надання службових жилих приміщень, які призначаються для заселення осіб, які у зв'язку з характером їх діяльності повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Службові жилі приміщення надаються тільки тим особам, які належать до категорій працівників, передбачених у Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. Службові жилі приміщення надаються незалежно від перебування на квартирному обліку, без додержання черговості та пільг, установлених для забезпечення громадян житлом, за винятками, передбаченими чинним законодавством, на час виконання ними обов' язків, які потребують проживання в такому приміщенні.

У ч. 2 ст. 36 Закону передбачено пільги соціально- побутового характеру для державних службовців, які обіймають посади першої-четвертої категорії. Особливості їх діяльності зумовлюють необхідність створення належних умов для виконання службових обов'язків не тільки на робочому місці, а й за місцем проживання. Насамперед це стосується питання щодо першочергового встановлення квартирних телефонів.

Державним службовцям передбачено надання безвідсо- ткового кредиту. Цей кредит є цільовим і призначений тільки для: а) індивідуального або кооперативного житлового будівництва; б) придбання квартир або індивідуальних жилих будинків. Кредит видається на строк не більше 20 років. Умо - ви надання кредиту визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2004 р. "Про затвердження Порядку надання державним службовцям, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, без- відсоткового кредиту для житлового будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків". Це положення не поширюється на державних службовців, які отримали кредити на індивідуальне житлове будівництво, придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків, пільгові кредити за рахунок бюджетних коштів на будівництво (реконструкцію) і придбання житла згідно з іншими нормативно-правовими актами. Безвідсотковий кредит надається державному службовцю уповноваженим банком лише один раз протягом періоду перебування на державній службі. При цьому право на отримання кредиту вважається використаним з моменту прийняття уповноваженим банком рішення про його отримання та включення суми заборгованості до реєстру сум належної до відшкодування компенсації.

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами [139].

До правових гарантій захисту публічних службовців слід віднести гарантування державою захисту публічного службовця при виконанні ним своїх службових обов 'язків. Ніхто не вправі втручатися у його службову діяльність, крім осіб, уповноважених на це законом. Під державним захистом розуміють різні заходи охорони від насильства, загроз, інших неправомірних дій у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

Правовою основою захисту працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів є Конституція України,

Кримінальний кодекс України, Митний кодекс України, закони України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" та інші акти законодавства України.

Порядок і підстави здійснення захисту окремих видів державних службовців передбачено Законом від 23 грудня 1993 р. "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів". Відповідно до чинного законодавства до правоохоронних органів належать: органи прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державної контрольно- ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до цього Закону захисту підлягають працівники суду і правоохоронних органів, зазначених вище, а також працівники Антимонопольного комітету України, які беруть безпосередню участь відповідно у: розгляді судових справ у всіх інстанціях; провадженні і розслідуванні кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення; оперативно-розшуковій діяльності; охороні громадського порядку і громадської безпеки; виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів; виконанні постанов органів дізнання і попереднього слідства та прокурорів; контролі за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордони України; нагляді і контролі за виконанням законів.

Крім державних службовців, захисту підлягають їх близькі родичі, до яких належать батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, посягання на життя, здоров'я, житло і майно яких перешкоджає виконанню працівниками суду і правоохоронних органів покладених на них законом обов'язків і здійсненню наданих прав.

Для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів, недоторканності житла, а також збереження їх майна з урахуванням конкретних обставин можуть застосовуватися відповідно до законодавства такі заходи: а) особиста охорона, охорона житла і майна;

б)  видача зброї, засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку; в) встановлення телефону за місцем проживання; г) використання технічних засобів контролю і прослу- ховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження; ґ) тимчасове розміщення у місцях, що забезпечують безпеку; д) забезпечення конфіденційності даних про об' єкти захисту; е) переведення на іншу роботу, направлення на навчання, заміна документів, зміна зовнішності, переселення в інше місце проживання [122].

Чинне законодавство передбачає комплекс організаційно- правових заходів щодо створення гарантій депутатської служби: