1.  недоторканність народного депутата України. Вона гарантується на весь строк здійснення депутатських повноважень: без згоди Верховної Ради України він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований; його обшук, затримання чи огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення народного депутата, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції і застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата, допускаються лише у разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо; особливості порядку притягнення народного депутата до відповідальності визначаються Конституцією України, цим Законом та законом про регламент Верховної Ради України;
2.  забезпечення умов для проходження депутатської служби. Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник забезпечуються приміщенням для проведення офіційних заходів, транспортом, секретаріатом, охороною, а також коштами на представницькі цілі, які не перевищують 40 % відповідного посадового окладу; народний депутат на строк виконання депутатських повноважень забезпечується окремим технічно обладнаним службовим кабінетом у приміщеннях Верховної Ради України з розташуванням у ньому постійного робочого місця його помічника-консультанта; Управління державної охорони України разом з органами Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України (у межах їх повноважень) забезпечує безпеку народному депутату при виконанні ним депутатських повноважень, а також за місцем його проживання та членів його сім'ї у порядку, встановленому законом; може безперешкодно і безкоштовно користуватись урядовим та іншими видами зв'язку, які є у наявності в органів державної влади та органів місцевого самоврядування чи підприємства, установи та організації; звільняється від призову на військову або альтернативну службу, а також від призову на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори [188].

У той же час 16 квітня 2000 р. більше 26 млн громадян України підтримали на Всеукраїнському референдумі рішення щодо скасування інституту депутатської недоторканності.

18 січня 2008 р. у порядку законодавчої ініціативи на розгляд Верховної Ради України було подано проект Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо обмеження депутатської недоторканності, реєстр. № 1375 від 18 січня 2008 р.).

Згідно з постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 р. № 149 зазначений проект Закону було направлено до Конституційного Суду України для одержання висновку щодо його відповідності вимогам статей 157 та 158 Конституції України.

Відповідно до висновку Конституційного Суду України від 10 вересня 2008 р. № 2-в/2008 (справа № 1-31/2008) проект Закону про внесення зміни до Конституції України щодо обмеження депутатської недоторканності визнано таким, що відповідає вимогам статей 157 та 158 Конституції України.

Незважаючи на те що висновок Конституційного Суду України було ухвалено ще у вересні 2008 р., в порядок денний цей проект Закону було включено лише через тринадцять місяців - 20 жовтня 2009 р.

20 жовтня 2009 р. у сесійній залі Верховної Ради України переважна частина народних депутатів та їх фракцій підтримали попереднє схвалення законопроекту, але до кінця 2009 р.

більше до розгляду проекту Закону про внесення зміни до Конституції України щодо обмеження депутатської недоторканності парламент не повертався.

Відповідно до чинного законодавства судді є недоторканними. Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонденцію, належне йому майно і документи. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні злочину, а також підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який державний орган у порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушення, стягнення за яке накладається у судовому порядку, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи. Проникнення у житло чи службове приміщення судді, його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися тільки за вмотивованим рішенням суду, а також за згодою судді у разі прийняття головою відповідного суду рішення про вжиття спеціальних заходів забезпечення безпеки. Кримінальна справа щодо судді Конституційного Суду України та будь-якого суду загальної юрисдикції розглядається у першій інстанції апеляційним судом. Підсудність справи визначається Головою Верховного Суду України або його заступником. При цьому справа не може розглядатися тим судом, у якому обвинувачений працював суддею [189].

Пенсійне забезпечення публічних службовців. Відповідно до ст. 37 Закону "Про державну службу" державні службовці мають право на пенсію, яка виплачується за рахунок держави. Право на пенсію державних службовців мають тільки ті особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років [129]. Слід зауважити, що пенсійне забезпечення службовців органів місцевого самоврядування здійснюється аналогічно до забезпечення державних службовців.

У ч. 1 ст. 37 цього Закону передбачено призначення державним службовцям пенсії за вислугою років. Пенсія за вислугою років призначається державним службовцям:

•  або за наявності умов: а) досягнення пенсійного віку: для чоловіків - 60 років; для жінок - 55 років; б) наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 25 років; для жінок - не менше 20 років; в) наявності стажу державної служби - не менше 10 років; г) які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців;
•  або за наявності умов: а) досягнення пенсійного віку: для чоловіків - 60 років; для жінок - 55 років; б) наявності 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій державних службовців (незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку).

Обчислення стажу державної служби проводиться на підставі Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. № 283. Цим Порядком визначено перелік осіб, перебування на посаді яких зараховується до стажу державної служби.

Пенсія державного службовця призначається особам, які на час звернення за призначенням пенсії: а) перебували на державній службі - у розмірі 80 % від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування без обмеження граничного розміру пенсії; б) не є державними службовцями - у розмірі 80 % заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Державному службовцю виплачується пенсія незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Однак максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти максимальних розмірів пенсії за віком, встановленої абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У ч. 6 ст. 37 Закону передбачено призначення державним службовцям пенсії по інвалідності за таких умов: а) визнані інвалідами І або ІІ групи у період перебування на державній службі (незалежно від причини інвалідності); б) стаж державної служби становить не менше 10 років; в) страховий стаж, передбачений ст. 32 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", становить: до досягнення 23 років - 2 роки, від 24 до 26 - 3 роки, від 27 до 31 - 4 роки, від 32 і старше - 5 років. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Розміри пенсії по інвалідності державним службовцям встановлено у розмірі 80 % заробітної плати, а за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на 1 % заробітку, але не більше 90 % заробітної плати.

Повернення особи на державну службу є підставою для припинення виплати пенсії по інвалідності до: а) звільнення неї з державної служби; б) досягнення нею граничного віку перебування на державній службі. Якщо державного службовця звільнено з державної служби після досягнення пенсійного віку або якщо він продовжує перебувати на державній службі без оформлення пенсії по інвалідності, він має право на пенсію відповідно до Закону "Про загальнообов' язкове державне пенсійне страхування", тобто на пенсію за віком. Якщо інваліду І або ІІ групи було встановлено ІІІ групу інвалідності, то у разі наступного визнання його інвалідом І або ІІ групи право на отримання раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення І або ІІ групи за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років.

Чинне законодавство передбачає, що умовами призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника є: а) смерть особи в період перебування на державній службі; б) наявність у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років; в) наявність у померлого годувальника непрацездатних членів сім'ї, які були на його утриманні (при цьому діти, незалежно від того, чи були вони на його утриманні). Розмір пенсії залежить від кількості непрацездатних членів сім'ї: на одного - 70 % суми заробітної плати; на двох і більше - 90 %.

Правовою основою пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей є Конституція України, закони України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" [138], "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" [172], інші нормативно-правові акти.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" як основний законодавчий акт щодо регулювання питань пенсійного забезпечення військовослужбовців та інших осіб встановлює три види пенсій: за вислугу років, по інвалідності, у разі втрати годувальника.

Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 % від суми їх місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 %, але не більше 90 % від суми місячного (чинного) заробітку.

Завершуючи тему пенсійного забезпечення публічних службовців, слід зазначити, що перспективним напрямком розвитку в цій сфері вважається створення системи індивідуального пенсійного страхування, у відповідності з яким розрахунок пенсії службовця здійснювався б на основі пенсійного страхового стажу. Крім того, пропонується виокремити сферу пенсійного забезпечення публічних службовців з інституту публічної служби з метою створення уніфікованих умов призначення пенсії для всіх громадян [200].