Відповідно до ч. 4 ст. 98 КПК України після порушення кримінальної справи: 1) прокурор направляє справу для провадження досудового слідства або дізнання; 2) слідчий починає досудове слідство, а орган дізнання починає дізнання; 3) суд справу про злочин, зазначений у частині першій ст. 27 КПК, призначає до розгляду. Порушення кримінальної справи дає початок перебігу наступної стадії кримінального процесу - стадії досудового розслідування.

Слід сказати, що дослідженню природи та строків провадження стадії досудового розслідування та її формам - дізнанню та досудовому слідству, у свій час приділяли пильну увагу російські вчені-процесуалісти.

 Так, що стосується провадження дізнання О. Чебишев-Дмитрієв зазначав, що діяльність по провадженню дізнання вимагає поспішності, швидкості, щоб вчасно застати гарячі сліди злочину й винуватості, і ця діяльність майже завжди повинна бути покрита суворою таємницею; навпаки, діяльність слідчого вимагає уважної обережності, дії його повинні спиратися на міцні підстави, на безпомилкові висновки з обставин справи і тому не можуть бути квапливими [357, с. 20].

С.І. Вікторський так сформулював призначення російського дізнання: встановлення ознак злочину і по можливості викриття винуватця злочинного діяння, при цьому саме дізнання, тобто "збирання потрібних відомостей" ведеться за допомогою розшуку словесними розпитами і негласним спостереженням без провадження обшуків та виїмок, тому що поліція скоріше збирає не докази, а тільки відомості про них [36, с. 346].

 Що стосується досудового слідства, то П.В. Макалінський звертав увагу на те, що своєчасність заходів і дій при провадженні слідства має дуже важливе значення: часто захід, розпочатий сьогодні, з повним успіхом виявився б завтра якщо не зовсім марним, то значно менш корисним [170, с. 58]. 

М.В. Духовськой робив висновок про те, що недотримання строків залишається без впливу на подальшу діяльність і не створює прав для тих осіб, яких вони стосуються, а їх порушення може лише стати підставою для вказівки з боку начальства. Уповільнення на досудовому слідстві, ймовірно, зменшиться, якщо зміняться деякі умови діяльності слідчих [75, с. 178-179].

 Не важко помітити, що проблеми, які розглядались сто і більше років тому, є вельми актуальними і зараз.

Стадія досудового розслідування залежно від категорії кримінальних справ може здійснюватися у формі дізнання або досудового слідства, в межах встановлених законом строків: дізнання - у справі про злочин, що не є тяжким, або особливо тяжким, провадиться у строк не більше десяти днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила (ч. 1 ст. 108 КПК); у справі про тяжкий, або особливо тяжкий злочин дізнання провадиться у строк не більше десяти днів з моменту порушення справи (ч. 2 ст. 108 КПК); у разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу у порядку, передбаченому статтею 1652 КПК, дізнання провадиться у строк не більше п'яти діб з моменту обрання запобіжного заходу (ч. 3 ст. 108 КПК).

Досудове слідство повинно бути закінчено протягом двох місяців, в цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі (ч. 1 ст. 120 КПК). Перевищення цих строків допускається тільки у разі їх продовження прокурором в суворо регламентованому законом порядку.

 При цьому, як вірно підкреслює А.П. Гуляєв, законодавець вельми обережно регламентує строки досудового слідства, уникаючи при вирішенні цього питання надмірної категоричності [56, с. 95]. Така позиція, продовжує думку вказаний автор, уявляється правильною, оскільки поспішність при  провадженні досудового розслідування й при судовому розгляді справи може привести до того, що будуть упущені важливі докази, залишаться невстановленими суттєві обставини справи і тим самим ускладниться або спотвориться перспектива правильного вирішення справи [Там само, с. 95].    

На питання нашої анкети "Який строк Ви вважаєте оптимальним для провадження досудового слідства", 30,7 % опитаних назвали строк 2 місяці,     27,5 % - 3 місяці, 38 % - зазначили, що строк повинен встановлюватися прокурором в залежності від обставин і складності справи.          

Роль   стадії   досудового розслідування   полягає в об'єктивному, повному й всебічному дослідженні обставин справи та підготовці необхідних матеріалів слідчого провадження до судового розгляду. На даній стадії або завершується виконання призначення кримінального судочинства (при закритті кримінальної справи), або вирішується питання про подальший рух справи - направлення її до суду, тобто закінчення стадії досудового розслідування є початком руху кримінальної справи по подальших стадіях процесу.

Як процесуальна гарантія швидкого створення передумов для остаточного вирішення справи і виконання призначення кримінального судочинства, законодавством передбачені строки, протягом яких розслідування у справі повинно бути завершено. При цьому на органи дізнання та досудового слідства не тільки покладається конкретне завдання - швидко завершити розслідування, їм надається необхідний для виконання цього завдання час, який дозволить повно, всебічно й об'єктивно дослідити всі обставини справи. Взагалі, неможливо вимагати від органів і посадових осіб, які безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальну діяльність, успішного виконання поставлених перед ними завдань, не надаючи їм при цьому необхідного часу для їх вирішення.      

Відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. Встановлення законом строків досудового розслідування має на меті чотири основні завдання: 1) забезпечення своєчасного закріплення слідів злочину, розкриття злочину й встановлення винних; 2) найбільш можливе наближення моменту винесення судом вироку до моменту вчинення злочину і, тим самим, забезпечення більшої успішності в боротьбі зі злочинністю; 3) надання у розпорядження органів досудового розслідування необхідного мінімуму часу, який за умови правильної організації роботи вказаних органів буде достатнім для розкриття злочину, дослідження всіх обставин його вчинення і встановлення всіх винних у вчинені злочину осіб; 4) огородження обвинуваченого від безпідставного й незаконного обмеження його прав у результаті надмірної тривалості строків досудового розслідування [290, с. 127-128].

Вітчизняний законодавець недаремно відносить строки досудового слідства до основних положень досудового слідства (ст. 120 глави 11 КПК; загальні положення досудового слідства -  ст. 237 глави 28 проекту КПК). Адже, як вірно підкреслює В.Т. Маляренко, "слідчий при проведенні досудового слідства не повинен бути ні обвинувачем, ні захисником, він має бути дослідником та шукачем істини, і бути представником судової влади зі всіма притаманними суддям гарантіями незалежності та самостійності... Звичайно, слідчий як дослідник істини - не науковий працівник, а слідче управління - не наукова установа, де істину можуть шукати роками, а то й десятиліттями. Він обмежений строками" [173, с. 4-5].    

 При характеристиці строків при провадженні досудового розслідування ми зупинимося, на наш погляд, на тих строках, які мають основне практичне значення для правильного вирішення завдань вказаної стадії і, головне - які мають забезпечити права та законні інтереси тих осіб, які залучаються державними органами й посадовими особами до сфери кримінально-процесуальної діяльності. Деякі проблеми, які ми розглянемо, недостатньо повно висвітлені в науці кримінально-процесуального права, або потребують додаткової аргументації.