Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

2.3.4. Строки забезпечення права на захист

Сторінки матеріалу:

  • 2.3.4. Строки забезпечення права на захист
  • Сторінка 2

 

Важливою гарантією забезпечення прав підозрюваного і обвинуваченого при провадженні досудового розслідування є законодавча  регламентація  строків,  пов'язаних із забезпеченням даним особам права користуватися послугами захисника. В умовах активної протидії захисника і його підзахисного органи дізнання та досудового слідства повинні будувати й планувати свою роботу з врахуванням реалій сьогодення для того, щоб забезпечити можливість збору доказів у більш короткі строки. У цих випадках важлива кожна година.         

Правові гарантії забезпечення підозрюваного та обвинуваченого захисником і дотримання строків такого забезпечення повинні створювати такі умови, за яких слідчому, захиснику, підозрюваному, обвинуваченому було б невигідно порушувати вимоги правових норм, а наслідки такого порушення були б настільки "небажаними" для порушника, що й само порушення втрачало б всякий сенс. Тому обов'язки по дотриманню даних строків повинні бути покладені як на слідчого, так і на захисника, керівника адвокатського об'єднання, а в деякому випадку - на підозрюваного (обвинуваченого).

 Слідчий зобов'язаний прийняти необхідні заходи для своєчасного повідомлення захисника, який обраний підозрюваним або обвинуваченим, про необхідність вступу до справи або до призначення захисника через адвокатське об'єднання. Обраний підозрюваним чи обвинуваченим захисник зобов'язаний в установлений законом строк приступити до справи або своєчасно повідомити слідчого про неможливість своєї участі. Призначений адвокатським об'єднанням за вимогою слідчих органів адвокат зобов'язаний приступити до участі у справі в установлені законом строки. Підозрюваний (обвинувачений), вносячи клопотання про участь у справі того чи іншого захисника, повинні виходити із життєвих реалій і можливостей обраного ними захисника приступити до їх захисту в установлені законом строки, в протилежному випадку право мати захисника може бути й не реалізоване.

На даний час обов'язок по забезпеченню захисником підозрюваного чи обвинуваченого, а також по дотриманню строків такого забезпечення при прийнятті процесуальних рішень та проведенні слідчих дій, по суті, покладений на слідчого. Тому слідчому "невигідно" порушувати правові норми, які регламентують право підозрюваного, обвинуваченого користуватися допомогою захисника, і встановлені законом строки реалізації вказаного права, так як при такому порушенні застосування санкцій до слідчого буде неминучим.  

Відсутність захисника у справі при встановленій законом його обов'язковій участі є порушенням права на захист. Судова практика іде по шляху визнання факту порушення права на захист, якщо прохання підозрюваного чи обвинуваченого про надання йому захисника, не виконано.

Порушення права на захист є суттєвим порушенням кримінально-процесуального закону, яке вкрай небажане для слідчого. Докази, отримані при проведені слідчих дій з порушенням права на захист, визнаються недопустимими, що, в свою чергу, може вплинути на результати усього досудового розслідування.

Порушення права на захист може потягнути за собою повернення справи на додаткове розслідування. Допущені слідчим порушення права на захист підозрюваного або обвинуваченого свідчать про неякісно проведене розслідування, брак у роботі слідчого, який дуже тяжко, а іноді, й неможливо усунути. До слідчого в такому випадку можуть бути застосовані заходи дисциплінарного впливу. Тому слідчими, як правило, вживаються всі необхідні заходи для того, щоб право підозрюваного чи обвинуваченого на участь у справі захисника і строки допуску захисника до участі у справі були суворо дотримані. Але недотримання права на захист є доволі поширеним явищем.

 На наш погляд, причиною такої ситуації є те, що у чинному законодавстві немає правових норм, які б зобов'язували захисника (особливо, фахівця в галузі права) приступити до захисту в установлені законом строки. Адвокат адвокатського об'єднання не може відмовитись від участі у справі за вимогою слідчих органів, а також відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного чи обвинуваченого. Але реальних дієвих санкцій за невиконання вимог закону до таких осіб застосовано бути не може, тому що таких санкцій у чинному законодавстві просто немає.             

Клопотання підозрюваних та обвинувачених про участь у справі того чи іншого захисника у багатьох випадках є не бажанням реалізувати своє право на захист, а бажанням паралізувати проведення розслідування. Закон не тільки проголошує право обвинуваченого на захист, але й вимагає від слідчого, прокурора й суду забезпечити можливість обвинуваченому скористатися своїми правами. Мова йде про обов'язкове забезпечення обвинуваченого захисником. У цьому випадку, не виключається зловживання підозрюваним (обвинуваченим) права на захист. Дані зловживання полягають у тому, що підозрюваний (обвинувачений) клопоче про участь у справі такого захисника, забезпечити участь якого або неможливо в принципі, або ж неможливо в установлені законом строки. Коли ж слідчий забезпечує такому підозрюваному (обвинуваченому) захисника через адвокатське об'єднання, то підозрюваний (обвинувачений) відмовляється від призначеного захисника і знову (по декілька разів) клопоче про участь такого захисника, вступ до справи якого заздалегідь є неможливим.

Приведемо інший достатньо розповсюджений на практиці випадок. Захисник з'являється за запрошенням підозрюваного (обвинуваченого), а під час першого ж побачення ще практично до прийняття на себе захисту з'ясовується, що підозрюваний (обвинувачений) не може оплатити певну суму, і фактично відмовляється від захисту. Що робити слідчому в такій ситуації?

Матеріальне положення підозрюваного (обвинуваченого) не дозволяє мати в якості захисника у справі саме цього захисника, якого він обрав, але, окрім цього захисника він нікого бачити не хоче. Про такий випадок в законі взагалі нічого не згадується. Звичайно, слідчий зобов'язаний відповідно до закону надати такому підозрюваному (обвинуваченому) іншого захисника або призначити його через адвокатське об'єднання, але від іншого захисника обвинувачений категорично відмовляється. Саме тому слід приєднатися до тих авторів, які вважають, що право на вибір захисника повинно бути надано тільки підозрюваному (обвинуваченому), який сам (за свій рахунок) запрошує адвоката для свого захисту, або коли участь у справі захисника забезпечується за проханням чи за згодою підозрюваного (обвинуваченого) його близькими родичами, а також довіреними особами, тобто вибір адвоката повинен існувати у тих випадках, коли підозрюваний (обвинувачений) має достатні кошти для оплати послуг адвоката. Крім цього, доцільно ввести муніципальну адвокатуру, яка буде надавати безоплатну юридичну допомогу малозабезпеченим громадянам [166, с. 8-9].

Вважаємо, що проблеми із забезпеченням захисника підозрюваному та обвинуваченому виникають, по-перше, через недостачу адвокатів у адвокатських об'єднаннях, по-друге, через відсутність у законодавстві дієвих санкцій до керівника адвокатського об'єднання за невиконання приписів закону надати адвоката за вимогою слідчих органів, по-третє, через відсутність санкцій до самих адвокатів через ухилення або відмову забезпечувати передбачене законодавством право на захист. За існуючого стану речей слідчому дуже складно, а підчас і неможливо виконати вимогу закону про забезпечення підозрюваних (обвинувачених) захисником у встановлені законом строки.

Варто підкреслити, що в таких країнах як США, Великобританія, Франція, Німеччина, Австрія не існує норм, на підставі яких органи розслідування були б зобов'язані забезпечувати в прямому сенсі цього слова участь захисника після затримання або арешту. В обов'язок поліції лише входить роз'яснення затриманому його прав, в тому числі права на використання допомоги адвоката, а також надання затриманому можливості повідомити адвоката про своє затримання. У вказаних країнах захисник може бути призначений за вимогою органів розслідування тільки у тому випадку, якщо обвинувачений доведе, що він не в змозі сплатити юридичну допомогу, яку надає адвокат. Законодавством цих країн на адвоката також покладено обов'язок по здійсненню безоплатного захисту малозабезпечених верств населення.

 У Великобританії немає припису, на підставі якого поліція зобов'язана запрошувати захисника для участі у допиті підозрюваного (обвинуваченого). Відповідно до вступної частини суддівських правил кожна особа повинна мати можливість зустрітися й проконсультуватися з адвокатом, але за умови, що в результаті цього не виникне невиправдана затримка або перешкода у ході розслідування. У вказаній країні адвокат, як правило, вступає до справи тоді, коли поліція доставляє затриманого до судді для вирішення питання про його арешт.

 За законодавством США адвокат допускається до першого допиту затриманого чи заарештованого у поліцейській дільниці. У випадках, коли затриманий бажає, щоб у справі брав участь адвокат, поліція повинна надати йому можливість повідомити адвоката про своє затримання. У цій країні є спеціальні адвокатські організації (їх називають "публічним захистом"). Бюджет таких адвокатських організацій формується за рахунок пожертвувань, а також перерахувань із адвокатських контор. У США, так як і у Великобританії, за загальним правилом захисник приступає до справи, коли поліція доставляє затриманого до судді для вирішення питання про його арешт. Для того, щоб у справі брав участь адвокат публічного захисту, обвинуваченому необхідно довести, що він немає коштів для оплати праці адвоката.

У Австрії, Франції, Німеччині захисник відповідно до закону допускається до участі у справі не з моменту затримання особи, а з моменту, коли поліція доставить затриманого до судді для вирішення питання про його арешт. Безплатний захисник забезпечується судом тільки тоді, коли підозрюваний під присягою підтвердить, що він не в змозі оплатити послуги адвоката [349; 187,      с. 27, 85; 30, с. 42-45; 325, с. 63, 70-71; 208, с. 328-329, 342-343].

 Зазначену вище точку зору переконливо відстоює експерт Ради Європи Джеремі МакБрайд (Великобританія), який у коментарі до проекту КПК України вказує на недоцільність того, щоб особа, яка провадить дізнання чи слідчий приймали участь у призначенні захисника для підозрюваного, як передбачено      ст. 58 проекту (Порядок запрошення чи призначення захисника), який не має свого власного захисника, та з цією метою повинні надаватися окремі послуги [137].     

Таким чином, зарубіжний досвід переконує нас в тому, що забезпечення участі захисника при провадженні слідчих дій не повинно бути обов'язком особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора. До цього слід додати, що нез'явлення захисника не може бути перешкодою для провадження слідчих дій у випадку, якщо він був завчасно повідомлений про їх проведення.  

Але, на жаль, слідча та судова практика по застосуванню чинного КПК пішла по протилежному шляху. Залежність провадження слідчих дій за участю підозрюваного і обвинуваченого від можливості участі в їх провадженні  захисника недопустима, оскільки надає широкі можливості обвинуваченому і його захиснику зловживати своїми процесуальними правами для протидії провадження розслідування. При цьому закон не передбачав раніше, і не передбачає в даний час ніяких санкцій за ненадання адвоката адвокатським об'єднанням, за неявку і ухилення адвоката від участі у провадженні слідчих дій. Серйозних засобів боротьби з несумлінністю захисника немає.. Також необхідно враховувати, що кількість порушених кримінальних справ, які розслідуються, набагато більше ніж кількість адвокатів, які можуть виступати як захисники на досудових стадіях кримінального процесу.