При індивідуальній профілактиці фіктивного підприємництва працівникам податкової міліції необхідно знати, яка категорія осіб може вчиняти такі правопорушення. За даними правоохоронних органів, анкетування оперативних працівників серед виявлених осіб, що вчиняють фіктивне підприємництво, переважають посадові особи суб'єктів господарювання, а саме: директори, власники, співвласники, засновники, працівники бухгалтерії тощо) середній вік цих осіб - 30-40 років; 50,2 % з них - чоловіки, 49,8 % - жінки; більшість з них мають  вищу економічну освіту. [Дод. Б].

Відомості про те, який контингент осіб найбільш часто вчиняє фіктивне підприємництво, мають важливе значення для підрозділів податкової міліції. Вони дозволяють визначити, щодо яких груп (вікових, посадових тощо) у першу чергу потрібно концентрувати зусилля з виявлення осіб, схильних до порушення правил господарської діяльності, на які категорії людей можна спрямовувати свої зусилля для попередження такого виду правопорушення.

Виявляти осіб, які готуються або скоюють фіктивне підприємництво, дуже складно, тому що реєструються фіктивні підприємства на одних осіб а здійснення різноманітних злочинів вчиняється іншими особами. Підрозділи податкової міліції повинні протиставити достатньо кваліфікованих спеціалістів, які повинні не тільки виявляти і викривати фіктивні підприємства, а й направляти свою діяльність на попередження таких правопорушень.

Серед виявлених осіб, які вчиняють фіктивне підприємництво, є організатори і підставні особи.

Найбільш складну категорію осіб при вчиненні фіктивного підприємництва є організатори (тобто реальні керівники, які організовують (створюють або придбають) СПД, які ведуть пошук підставних осіб для реєстрації СПД, фінансують і здійснюють безпосереднє керівництво, планують і розробляють злочинні схеми, за допомогою яких заволодівають товарно-матеріальними чи грошовими коштами, ухиляються від оподаткування, вчиняють інші корисливі злочини та правопорушення). Так вони прикриваються фіктивним суб'єктом господарювання з метою перекладання матеріальної, кримінальної, адміністративної та іншої відповідальності на підставних осіб.

Організаторами, як правило, виступають досвідчені спеціалісти у сфері економічних  і фінансових відносин, які, як правило, мають корумповані зв'язки з посадовими особами правоохоронних та інших державних органів і організовують ефективну протидію законній діяльності підрозділам податкової міліції. Завдяки корупційним зв'язкам з представниками відповідних банківських установ, місцевих органів влади, а в деяких випадках з кримінальними колами, ті в свою чергу користуються їх послугами щодо відмивання одержаних коштів злочинним шляхом, а також беруть безпосередню участь у проведенні такої діяльності.

Серед таких осіб, як правило, можуть бути представники банківських і кредитно-фінансових установ, керівники (або їх підлеглі) великих і середніх комерційних чи державних структур різних галузей народного господарства.

"Підставні" особи, яких підбирають організатори фіктивних СПД - це окремі специфічні категорії громадян, які не мають постійної роботи, місця проживання, психічно або тяжкохворі, нарко- або алкогольно залежні, пенсіонери, студенти, раніше засуджені чи особи які ведуть аморальний спосіб життя, тощо, які за незначну винагороду погоджуються відкрити на себе підприємство (у деяких випадках не усвідомлюючи цього). Виконавши всі необхідні формальності при постановці підприємства на облік у державних і податкових органах, відкритті рахунків у банківській установі, надалі ці особи, як правило, ніякої участі в господарській діяльності зареєстрованого підприємства не беруть.

Для встановлення і викриття таких осіб працівники податкової міліції використовують в весь арсенал сил, засобів, методів ОРД з метою запобігання таких правопорушень на стадії замаху.

Аналіз викритих фактів фіктивного підприємництва показує, що фіктивні підприємства реєструються на недієздатних, малозабезпечених, безнадійно хворих, алкоголіків, наркоманів та іншу проблемну категорію людей.

За певну плату або шляхом обману бідна або малограмотна в економічних питаннях людина, легально за гроші замовника, проходить всі стадії реєстрації, але до подальшої діяльності підприємства відношення не має. Серйозної відповідальності за подібну "оренду" документів не передбачено, довести причетність такої особи до діяльності фірми неможливо із-за вироблення алгоритмів відповідей правоохоронним органам, що унеможливлюють довести їхню причетність до діяльності фіктивних підприємств.

В Україні також існує практика з продажу раніше абсолютно законно зареєстрованих підприємств. За існуючим законодавством підприємство після продажу повинно пройти перереєстрацію в державних органах. Часто такі підприємства перепродуються по кілька разів. Засновники таких підприємств найчастіше до органів податкової служби для перереєстрації не з'являються, це ускладнює відстеження підприємств співробітниками податкової міліції та податковою інспекцією [136].

Виходячи з цього, дисертант підтримує пропозицію В.В Лисенка про зміну порядку державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Автор монографії з метою протидії реєстрації фіктивних фірм пропонує скористатися досвідом Російської Федерації об'єднати орган державної реєстрації і податкові органи в одній особі. Новий порядок державної реєстрації юридичних осіб передбачає принцип "одного вікна". Документи, необхідні для реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності і постановки на облік, подаються одночасно в "одне вікно" - територіальні податкові інспекції. Суть нововведення полягає в тому, що реєстрація фірм і контроль за сплатою податків і зборів буде проводитися в одному місці. Це спрощує контроль за діяльністю новоствореного підприємства при проведені процедури реєстрації і унеможливлює заняття підприємницькою діяльністю без реєстрації в державних і податкових органах [60, с. 98 - 107].

Для цього необхідні зміни до законодавчих і нормативних актів, що регламентують реєстрацію суб'єктів підприємництва.

Органами податкової служби проводиться постановка на облік СПД відповідно до вимог Господарського кодексу, постанови НБУ "Про відкриття банківських рахунків у національній і іноземній валюті" від 18.12.1998 р. № 527 та Наказу Голови ДПА України від 17.11.1998 р. № 552, що затверджує Інструкцію про порядок обліку платників податків та іншими нормативними актами [137, 138, 139].

 Органи податкової міліції, інспекції при взятті на облік вперше зареєстрованого, перереєстрованого, який надає зміни в засновницькі документи  СПД не мають права давати відмову від його постановки на облік в податкових органах за будь-яких обставин [140].

Важливим напрямом у діяльності підрозділів податкової міліції є  оперативне супроводження судових справ: ліквідація СПД, закриття банківських рахунків фіктивних підприємств, визнання угод недійсними та стягнення  заборгованості [141].

Сьогодні чинним законодавством надто ускладнена процедура реєстрації та ліквідації СПД. Уповноваженим органом здійснювати реєстрацію СПД мають органи місцевого самоврядування. До теперішнього часу порядок реєстрації суб'єктів господарювання потребує вдосконалення [142].

Чинним законодавством надто ускладнена процедура скасування  державної реєстрації СПД. Рішення про це може бути прийнято загальними або Господарськими судами. Через недостатню чисельність судів розгляд ними справ про скасування державної реєстрації СПД затягується а це приводить до продовження вчинення злочинів, переведення за кордон або зняття коштів з рахунків, зникнення організаторів фіктивного підприємництва.

Узагальнення практики боротьби з фіктивними підприємствами підтверджує, що податковим органам необхідно після виявлення ФСПД у найкоротші терміни викрити його з використанням усіх можливостей (оперативних і офіційних) і одночасно вжити термінових заходів щодо подання в судові органи необхідних матеріалів про визнання недійсними установчих документів і скасування держреєстрації для його подальшої ліквідації і закриття розрахункових рахунків у банках.

Необхідність скасування державної реєстрації виявлених фіктивних СПД полягає в тому, що підприємство, яке не виключено з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (ЄДРПОУ), числиться діючим (юридичною особою), у банках не закриті розрахункові рахунки. Затягування скасування фіктивних СПД призводить до того, що фіктивне підприємство може продовжувати "працювати". Часто документи та печатки не ліквідованих фіктивних фірм передавались в інші регіони України для вчинення правопорушень.

 Ліквідація СПД є основним кінцевим етапом боротьби з фіктивним підприємництвом податкових органів. На нашу думку, процес ліквідації СПД та скасування державної реєстрації СПД і визнання укладених угод недійсними занадто ускладнений. Ліквідація СПД регламентується багатьма законодавчими і нормативними документами, в яких немало неузгодженостей і суперечностей, що потребують вдосконалення на основі законодавчого вирішення.

Господарський кодекс України  п.15 ст. 58 встановлює, що скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється:

- за його особистою заявою власника (власників)  суб'єкта господарювання; 

- на підставі рішення суду у випадках визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів;

- здійснення діяльності, що суперечить закону, чи установчим документам, або в інших випадках, передбачених законом.

 У роз'ясненні ВАСУ (Вищого арбітражного суду України, (сьогодні Вищий Господарський суд) від 12. 09. 1996 р. № 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" із змінами і доповненнями, судовий порядок скасування держреєстрації СПД встановлений для випадків:

- визнання недійсними або такими, що суперечать чинному законодавству, установчих документів;

- здійснення діяльності, що суперечить установчим документам і чинному законодавству України;

{C}-            несвоєчасного повідомлення СПД про зміну його назви, організаційної форми і форми власності і місцезнаходження;

{C}-            визнання СПД банкротом (у випадках, передбачених законодавством);

{C}-            не подання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до законодавства [143].

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року N 755-IV, який регулює порядок державної реєстрації і припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у статті 38   говориться, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.