Профілактика правопорушень, у спеціальній літературі адміністративного права, головним чином розглядається як різновид соціального управління, як система соціально-економічних, суспільно-політичних, організаційних, правових і виховних заходів, направлених на виявлення і усунення або нейтралізацію причин і умов скоєння правопорушень, протидія асоціальним вчинкам, формування правомірної поведінки громадян і посадових осіб.

Профілактика правопорушень, представляється абсолютно логічним зіставлення даної категорії з суміжними поняттям протидією і попередженням правопорушень. До теперішнього часу серед фахівців немає одностайності в розумінні змісту профілактики правопорушень і її місця в системі протидії правопорушенням. Частина науковців поняття "профілактика" і "попередження" правопорушень вважають синонімічними категоріями і по суті їх не розділяють. Разом з тим, термін "попередити" означає "наперед прийнятими заходами запобігти; зробити що-небудь наперед, щоб що-небудь не відбулося". В зв'язку з цим відзначимо, що попередження правопорушення буквально означає запобігти його скоєння, тобто оберегти людей, суспільство, державу від настання протиправного результату.

В узагальненому вигляді під попередженням правопорушень необхідно розуміти діяльність, мета якої - запобігти, не допустити скоєння правопорушень, як шляхом усунення їх причин, так і шляхом переривання триваючої протиправної діяльності.

"Профілактика правопорушень" - термін широкого вживання. Крім терміна "профілактика правопорушень", часто використовується і такі як "запобігання", "попередження, "припинення". Слово "профілактика" грецького походження і в перекладі на українську мову означає "попереджувальний, запобіжний". Попередження правопорушень - це здійснення економічних, політичних, ідеологічних, виховних, правових, та інших заходів з протидії злочинності; це діяльність по виявленню та усуненню причин злочинності, окремих видів та груп злочинів, конкретних злочинів, по недопущенню завершення злочинів на різних етапах розвитку злочинної поведінки [127, с. 1 - 26, 128, с. 324 - 338, 129]. 

Залежно від ієрархії причин та умов правопорушень у структурі їх попередження виділяють наступні види: загальносоціальна, спеціальна та індивідуальна профілактика [130].

На думку Литвинова О.М., загальносоціальна профілактика правопорушень є вирішення суспільством широкого комплексу соціально-економічних та культурно-виховних завдань, які базуються на радикальній реформі господарського механізму, правового регулювання в різних сферах та досягнення економічних результатів в цілому в державі, забезпечення законних прав і свобод громадян, підвищення загальної етичної, політичної трудової, правової культури та інше.

 Спеціальна профілактика правопорушень полягає у здійсненні державними органами та установами та іншими громадськими організаціями попереджувальних заходів, спрямованих на захист суспільства від протиправної поведінки окремих осіб, унеможливлення вчинення ними суспільно-небезпечних діянь.

Індивідуальна профілактика правопорушень має цілеспрямовану, спеціальну направленість окремих заходів, які застосовуються для встановлення та усунення причин і умов та інших детермінант злочинів, застосування спеціальних методів і прийомів знань та навичок регулювання соціальних відносин з метою встановлення осіб, від яких можна очікувати скоєння правопорушень і проведення заходів щоб не допустити становлення їх на протиправний шлях [131].

У кримінологічному аспекті спеціальної профілактики це попередження правопорушень з застосування системи соціальних і правових заходів, спрямованих на усунення причин та умов їх вчинення, що здійснюється правоохоронними органами, яким належить провідна роль у запобіганні та ліквідації злочинності [132, с. 22].

Якщо проаналізувати кримінологічну літературу, то ми не знайдемо жодного концептуального трактування відповідних понять та їх співвідношення, оскільки вказані терміни використовуються не тільки в кримінологічному аспекті, але й зокрема в медичній практиці, під терміном "профілактика"  розуміються заходи, спрямовані на забезпечення високого рівня здоров'я з метою попередження захворювань [133].

У кримінально-правовому значенні спеціальна профілактика означає попередження злочинів із застосування сукупності різних взаємопов'язаних між собою заходів, що проводяться як державними, так і громадськими організаціями і спрямовані на те, щоб не допустити злочини й усунути умови, які їх породжують [134].

У теорії організації оперативно-розшукової діяльності оперативно-розшукова профілактика становить систему цілеспрямованих оперативно-профілактичних та інших передбачених чинним законодавством заходів, що проводяться стосовно осіб, від яких можна очікувати вчинення правопорушень, для здійснення оперативного контролю за ними, профілактичного впливу на них з метою попередження злочинів, які готуються [135].

У діяльності податкової міліції, згідно з ст.19 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", визначено, що однією із першочергових завдань її діяльності є запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування .

Завданням спеціальних підрозділів по боротьбі з фіктивними суб'єктами підприємницької діяльності та незаконним відшкодуванням ПДВ та інших підрозділів є організація здійснення запобіжних заходів направлених на виявлення фіктивних підприємств на стадії створення і функціонування з подальшою їх ліквідацією, відшкодуванням збитків, заподіяних державі.

Отже профілактика фіктивного підприємництва, як антисоціального явища, передбачає еволюційний розвиток суспільства і суспільних відносин, удосконалення правового функціонування суб'єктів господарювання незалежно від форми власності (загальносоціальна профілактика), здійснення уповноваженими державою підрозділами податкової міліції попереджувальних заходів спрямованих на захист суспільства і суспільних відносин від протиправної діяльності окремих осіб (спеціальна профілактика), застосування спеціальних прийомів встановлення їх, впливу, нагляду та контролю за їх поведінкою (індивідуальна профілактика).

Під час опитування працівників податкової міліції на запитання: "чи є актуальною проблема попередження правопорушень, які вчиняються з використанням фіктивних підприємств у Вашому підрозділі?" - 88,4 % респондентів відповіли заперечливо, і лише 11,6 % стверджували, що дане питання є актуальним [Дод. Б]. Пояснити це можна тим, що ними використовується лише один із етапів попередження правопорушень - це розкриття вчинених злочинів з метою недопущення нових, а також те, що робота  працівника податкової міліції оцінюється не за кількістю попередження правопорушень, які не вчинились, а за кількістю виявлених і розкритих ними правопорушень.

Питання запобігання правопорушень у сфері оподаткування, що одночасно відноситься до сфери економіки держави, є новим напрямом дослідження в діяльності спеціальних підрозділів податкової міліції і залишається ще недостатньо вивченим і науково розробленим.

При дослідженні поняття запобігання, попередження (профілактики) правопорушень, пов'язаних з фіктивною діяльністю, працівники підрозділів податкової міліції користуються загальним інструментарієм щодо їх запобігання, які напрацьовані іншими правоохоронними органами (зокрема органами внутрішніх справ) і перевірені в практичному застосування, а саме: відображення її цілеспрямованості; визначення суб'єктів використання попереджувальних заходів, їх компетенції; визначення конкретних об'єктів правопорушень; класифікація прийомів і вибір форм і методів впливу на них.

Організаційно-тактична модель попередження фіктивного підприємництва підрозділами міліції має ряд послідовних етапів: вивчення, аналізу, оцінки інформації, яка є в наявності і визначення напряму її додаткового пошуку; оперативно-пошукова робота з виявленню умов, які сприяють вчиненню правопорушень, пов'язаних з фіктивним підприємництвом, і осіб, які можуть їх вчинити; систематизація і аналіз отриманої інформації; визначення профілактичних заходів; усунення негативних умов; оцінка ефективності профілактичної роботи

Вивчення причин та умов правопорушень і злочинів доповнюється аналізом справ про стягнення збитків із фіктивних СПД, які розглядаються в порядку цивільного судочинства в господарських судах. Працівниками податкової міліції при проведенні оперативно-попереджувальних заходів протидії фіктивному підприємництву використовуються можливості негласних джерел інформації, опитування осіб, які можуть володіти інформацією про причини правопорушень та умови, що сприяли їх учиненню. Такі заходи носять негласний характер і вживаються лише тоді, коли гласним шляхом виявити обставини вчинення злочину неможна або надзвичайно важко, оскільки, як показав аналіз дослідження, правопорушники є компетентними особами, ретельно приховують свої дії від сторонніх осіб, детально планують вчинення правопорушень. При цьому потрібно знати, що фіктивне підприємництво і правопорушення, які вчиняються, пов'язані з ним, відносяться до прихованих (латентних) правопорушень.

З огляду на сукупність пошукових заходів підрозділів податкової міліції в сфері підприємництва, пріоритетними повинні бути заходи запобіжного характеру, тобто здійснення загальної та індивідуальної профілактики щодо протидії фіктивному підприємництву. Лише на підставі таких напрямів виникає можливість вжиття цілеспрямованих заходів для усунення кримінологічних факторів, прогнозувати появу нових способів вчинення правопорушень, встановлювати та визначати роль їхніх учасників.

Крім того, в попередженні фіктивного підприємництва підрозділами податкової міліції недостатньо використовуються можливості, контрольно-ревізійних служб, податкових інспекцій, митних органів та інших установ, які повинні при виявлені ознак фіктивності своєчасно подавати інформацію в оперативні підрозділи правоохоронних органів згідно з чинним законодавством.

До заходів загальної профілактики відноситься інформування населення, службових осіб, суб'єктів господарської діяльності через засоби масової інформації, проведення лекцій і бесід про юридичну відповідальність за дії осіб, які використовують фіктивні підприємства, щоб незаконним шляхом отримати товарно-матеріальні та грошові цінності держави, інших СПД або громадян, незаконно відшкодувати кошти у держави, легалізувати кошти отримані незаконним шляхом чи ухилитися від сплати податків. Але при використанні таких заходів є деякі недоліки, а саме: не у всіх бесідах, публікаціях про фіктивне підприємництво потрібно детально описувати механізми вчинення цих злочинів, без урахування складу аудиторії, оскільки замість очікуваних результатів попередження можемо отримати зовсім протилежний  результат.

 Досягнення мети індивідуальної профілактики фіктивного підприємництва, як показав аналіз дослідження, передбачає вирішення цілого комплексу завдань, до яких відносяться: виявлення осіб, які можуть вчинити такі правопорушення та постановка їх на облік; вивчення оточення, способу життя цих осіб; схилення даних осіб до відмови від злочинних намірів.

Система даних, що характеризує особу правопорушника, може бути різна. Для такої характеристики можуть бути використані відомості з різних галузей знань: кримінального права, криміналістики, кримінології, соціології і та ін.

Організація попереджувальних заходів залежить від виду вчиняємого особою правопорушень. Для кожного конкретного виду суспільно небезпечних діянь зміст визначається специфічними даними. Вони обумовлені характером вчиненого правопорушення і необхідними відомостями, що сприяють ефективному їх виявленню і викриттю.