В юридичній літературі відмічається, що будівлі і споруди, відрізняються своєю нерухомістю, фундаментальною прив'язкою до конкретної земельної ділянки, на якій вони збудовані, конструктивно розраховані на тривалий строк експлуатації.[40][99] Така нерухомість на даному етапі технічного розвитку є досить умовною, але й у цьому випадку йдеться про те, "що міцно пов'язане з землею",[166][100] тобто "з землею взагалі, а не з конкретною ділянкою".[24][101] Будівлі кваліфікують на дві групи: жилі і нежилі "з двома різними правовими режимами використання".[43][102]

Це стосується і законодавства України. Так, загальні правила регулювання цивільних відносин найму (оренди) житла встановлюються окремою главою ЦК (59), а загальні правила найму (оренди) нежилих приміщень визначаються загальними положеннями про найм (оренду) (параграф 1 гл. 58 ЦК) з урахуванням особливостей встановлених параграфом 4 гл. 58 ЦК. При цьому в параграфі 4 гл. 58 ЦК України прямо не зазначається про те, що його положення стосуються лише нежилих будівель або капітальних споруд, однак враховуючи встановлення спеціальних правил щодо регулювання відносин найму (оренди) житла в окремій главі ЦК України, можна дійти саме такого висновку. Спеціальним нормативним актом врегульовані відносини, які виникають з приводу найму (оренди) житла, що є об'єктом державної або комунальної власності. Таким нормативним актом є Житловий кодекс УРСР.

Таким чином, можна виділити два види будівель: жилі та нежилі. Причому для нежилих будівель та інших капітальних споруд законодавством України встановлений загальний правовий режим.

З проведеного аналізу нормативних актів, наукової літератури та враховуючи формулювання статті 793 ЦК України можна зробити висновок, що термін "споруда" є ширшим ніж термін "будівля". Будівлю завжди можна вважати спорудою, але не завжди споруду можна вважати будівлею.

В Законі України "Про реконструкцію та експлуатацію на платній основі автомобільної дороги Київ - Одеса на ділянці від Жашкова до Червонознам'янки" інженерні споруди визначаються як споруди, що розміщені безпосередньо на автомобільній дорозі та забезпечують її функціонування (мости, шляхопроводи, віадуки, тунелі, естакади, труби водовідвідні, водоочисні споруди, галереї, підпірні стінки тощо), а під допоміжними спорудами розуміються споруди, що розташовані на землях дорожнього господарства (майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служб дорожнього сервісу, шумо- та снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, з'їзди, придорожні лісосмуги для захисту доріг тощо) та призначені для обслуговування рухомого складу на дорогах, учасників дорожнього руху, розміщення сервісних і ремонтно-технічних служб.

Окрім співвідношення термінів "будівля" та "споруда" при аналізі відносин, пов'язаних з орендою "будівель" та "капітальних споруд" виникає питання щодо віднесення споруд до "капітальних". ЦК України не дає відповіді на це питання.

Л.О. Єсипова звертає увагу на те, що спеціальні правила найму будівель та інших споруд не підлягають застосуванню до правовідношень, пов'язаних з орендою об'єктів незавершеного будівництва, оскільки ці об'єкти не є нерухомістю.[37][103] Ми вважаємо, що дійсно спеціальні правила найму будівель та інших споруд не можуть поширюватися на відносини, пов'язані з орендою об'єктів незавершеного будівництва, однак не лише тому, що вони не є нерухомістю, а тому, що вони не існують як єдиний об'єкт цивільних прав. Відповідно до п. 3 ст. 331 ЦК України встановлюється, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Таким чином, об'єкти незавершеного будівництва не можуть бути передані в оренду за правилами параграфа 4 глави 58 ЦК України.

А.А. Іванов визначає, що з загальновживаного значення цих слів можна зробити висновок, що будівлі призначаються для постійного знаходження в них людей з метою проживання або роботи, споруди ж слугують суто технічним цілям, люди в них знаходяться тимчасово.[44][104] На нашу думку, з таким визначенням можна погодитись.

Як зазначається в юридичній літературі, не кожна орендована споруда, названа такою, підпадає під регулювання норм про будівлі й споруди. Так, "згідно з визначенням Кодексу торговельного мореплавства РФ 1999 р. морське судно - це плаваюча споруда. Однак оренда морського судна не регулюється нормами цього параграфу, вона є предметом іншого спеціального регулювання (оренда транспортного засобу)".[89][105] Відповідно до ст. 15 Кодексу торговельного мореплавства України торговельне судно в цьому означає самохідну чи несамохідну плавучу споруду.

В.Н. Литовкін зазначає, що поняття "будівля" технічно характеризує "споруду" як капітальну. В цьому контексті з її складу виключаються тимчасові переносні споруди полегшеного (збірно-розбірного) типу без фундаменту: кіоски, павільйони, буфети тощо.[85][106]

Щодо розмежування понять "будівля" та "споруда" слід зауважити, що юридичного значення таке розмежування немає, оскільки законодавство не встановлює спеціальних правил правового регулювання  залежно від віднесення об'єктів до "будівель" або "споруд".[13][107]