В.А. Січевлюк зазначає, що без відповідного інженерного, електричного та санітарного обладнання квартири в багатоквартирних будинках не будуть придатні для проживання людей. Тому до поняття "житло" можна включити багатоквартирні житлові будинки, включаючи як безпосередньо квартири, так і нежилі елементи будинку та спеціальне обладнання, призначене для забезпечення придатності цього будинку для проживання людей. Таким чином, не викликає сумніву, що визнання приміщень або будинків жилими пов'язане не лише з призначенням їх для проживання громадян, а й з відповідністю їх санітарним, технічним та іншим вимогам, встановленим законодавством України, тобто їх придатністю для проживання. Враховуючи особливості житла як специфічного об'єкта права власності та те, що визнання приміщень та споруд жилими пов'язане не лише з їх призначенням для проживання людей, а й відповідністю встановленим законодавством України санітарним, технічним та іншим вимогам, у тому числі наявністю необхідного інженерного та санітарно-технічного обладнання та необхідних допоміжних приміщень, В.А. Січевлюк пропонує таке визначення житла: "Житло - це одноквартирні житлові будинки, включаючи допоміжні приміщення та спеціальне обладнання, квартири в багатоквартирних житлових будинках, багатоквартирні житлові будинки разом з нежилими елементами будинку та окремими об'єктами (обладнанням), призначеними для забезпечення придатності цього будинку для проживання людей, які відповідають встановленим законодавством вимогам щодо додержання умов проживання людей та прийняті в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, а також інші окремі споруди або окремі приміщення, призначені та придатні для проживання людей та прийняті в експлуатацію."[155][123]

Стаття 6 ЖК визначає, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків, а надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється. Отже, фактично в ЖК введено правило про неможливість використання житлового фонду інакше, як для проживання в ньому. Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і немає права використовувати його для промислового виробництва. Виходячи з аналізу цієї статті, можна зробити висновок, що житло не може використовуватись інакше, як для проживання людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 проекту ЖК України[142][124] встановлено, що власник житла в приватному житловому фонді може здати в найм житлові приміщення для ведення господарської та іншої не забороненої законодавством діяльності після прийняття Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, селищних і сільських рад рішення (а в будинках, де створено об'єднання співвласників, за згодою їх вищого органу управління) про переведення житлових приміщень на строк дії договору найму в нежитлові. Таким чином, фактично і проект ЖК України не допускає передачі житла у найм для інших цілей, ніж проживання в ньому, оскільки використання житла для ведення господарської та іншої не забороненої законодавством діяльності допускається лише після переведення житлових приміщень у нежитлові, тобто ці приміщення в такому разі вже не вважаються житлом.

Відповідно до ст. 812 ЦК України встановлено, що помешкання, яке може бути предметом договору найму, має бути придатним для постійного проживання в ньому. Таким чином, можна говорити про те, що ЦК України виключає можливість помешкань, які не придатні для проживання, виступати об'єктами договорів найму житла. Однак слід мати на увазі, що такі помешкання не можуть бути передані у найм (оренду) лише за правилами, встановленими главою 59 ЦК України (що регулює відносини за договорами найму житла), що не виключає можливості їх передачі у найм за правилами, встановленими главою 58 ЦК України. При цьому до відносин найму таких помешкань застосовуватимуться спеціальні правила щодо регулювання відносин за договорами будівель або інших капітальних споруд (їх окремих частин), оскільки такі помешкання завжди є частиною будівлі.

Є.О. Мічурін, порівнюючи житло з іншими видами нерухомості, зазначає, що житло використовується саме для проживання, що підтверджує ст. 6 ЖК. Отже, житло необхідно виділити як особливий підвид нерухомого майна з встановленим щодо нього специфічним правовим режимом.[115][125]

Таким чином, як об'єкт договору найму (оренди), житло має відповідати певним вимогам, а саме бути придатним для постійного проживання в ньому, а також визнане придатним для проживання відповідними державними органами.

Статтею 7 чинного Житлового кодексу УРСР встановлюється, що періодично, у строки, встановлювані Радою Міністрів Української РСР, провадиться обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду. Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів можуть бути переобладнані в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання визначається Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженим постановою Радою Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 р. № 189.[134][126] І.М. Кучеренко в "Юридичній енциклопедії" при визначенні жилих приміщень зазначає, що жилі приміщення, які надаються громадянам, повинні бути належно впорядковані відповідно до умов населеного пункту, відповідати санітарним і технічним вимогам, передбаченим законодавством, та іншим вимогам.[193][127]

Подібні положення визначені й проектом Житлового кодексу України. Так, відповідно до ст. 10 проекту ЖК[142][128] - переведення житлових будинків, житлових приміщень у нежитлові здійснюється у разі: визнання в установленому порядку житлового будинку, житлового приміщення непридатним для проживання і таким, що підлягає переобладнанню для використання в інших цілях; зміни функціонального призначення житлового будинку, житлового приміщення. Переведення придатних для проживання квартир у багатоквартирних житлових будинках і житлових кімнат у квартирах у нежитлові допускається у випадках, визначених законодавством. Переведені в нежитлові кімнати в квартирах підлягають використанню тільки для потреб осіб, що проживають у цих квартирах. Переведення житлових будинків, житлових приміщень у нежитлові здійснюється на підставі пропозицій власників житлового фонду, підприємств, установ та організацій, у повному господарському віданні чи оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд, за рішенням Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, селищних і сільських рад. Умови і порядок переведення житлових будинків, житлових приміщень у нежитлові і навпаки визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.