До прийняття нового ЦК України в законодавстві України не надавалося визначення житла, незважаючи на те, що, крім Конституції України, цей термін використовується у "Концепції державної житлової політики", схваленої Постановою Верховної Ради України від 30 червня 1995 р. № 254,[92][114] яка визначає основні напрями реалізації права громадян України на житло, у ст.ст. 4, 5, 7, 11 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 р.,[61][115] Наказі Держжитлокомунгоспу від 17 жовтня 1996 р. № 87 "Про затвердження положення про порядок відшкодування власникам житла витрат на технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж і обладнання житлового фонду та збирання платежів з населення".[58][116]

Поняття "житла" невід'ємно пов'язувалось в законодавстві та юридичній літературі з поняттям житлового фонду, що зумовлено закріпленням у ст. 1 Житлового кодексу УРСР положень про те, що право громадян на житло забезпечується розвитком і охороною державного та громадського житлового фонду. "Юридична енциклопедія" дає таке визначення житлового фонду: житловий фонд - це жилі будинки та приміщення в інших будинках, призначені для проживання людей.[193][117] Відповідно до ст.4 Житлового кодексу України жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Слід зазначити, що визначення житла в законодавстві та юридичній літературі не збігаються.

П.І. Седугін надає таке визначення терміна житла: термін "житло" означає зазвичай особливу споруду або приміщення, спеціально призначене для проживання людей: жилий будинок, квартира, кімната разом з відповідною допоміжною площею (кухня, коридор, ванна кімната і т.п.), а також різного роду іншими об'єктами жилого будинку (ліфт та ліфтове господарство, інше інженерне обладнання).[152][118]

Дослідження поняття житла проводились і вченими-правознавцями України. Так, Є.О. Мічурін у своїй дисертації обґрунтовує необхідність зміни термінології, яка на сьогодні використовується в законодавстві України стосовно житла. Він пропонує замінити терміни "житлові будинки та житлові приміщення" в Житловому кодексі України та у статті 227 ЦК слова "житловий будинок" на термін "житло".[117][119] Є.О. Мічурін пропонує таке визначення житла: "Житло - це квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати в квартирах чи одноквартирних будинках, а також інші приміщення, призначені для постійного або тимчасового проживання людей, що завершені будівництвом та віднесені в установленому порядку до житлового фонду".[117;116][120]

Аврамова О. до загальних (обов'язкових) ознак житла відносить те, що це об'єкт нерухомого майна: призначений для постійного проживання громадян; будівництво якого виконувалось відповідно до затвердженого проекту і закінчено; розташований на законно відведеній ділянці; пройшов державну реєстрацію; прийнятий у експлуатацію; інвентаризований; відповідає санітарним, технічним нормам і встановленій мінімальній нормі жилої площі; має певну вартість; є товаром з особливим характером. До настання даних фактів житло може бути об'єктом цивільних, адміністративних правовідносин, але не житлових, оскільки в даній ситуації об'єкт житлових правовідносин не сформований.[1][121]

С.В. Іванчук зазначає про те, що можна зробити висновок, що поняття "житло" не тотожне поняттю "квартира", "житловий будинок" і є набагато ширшим. Воно охоплює житлові будинки і приміщення, будівлі (приміщення), призначені для сезонного (це можуть бути дачі) або тимчасового проживання (готельні номери, будинки відпочинку тощо), до них можна віднести допоміжні прибудови, пов'язані загальною земельною територією або іншими будівлями (гараж, літня кухня, сарай). Отже, можна обґрунтувати таке поняття житла. Житло - це приміщення, пристосоване і призначене (тобто придатне для задоволення житлових потреб людини) для постійного чи тимчасового проживання (житлові будинки, квартири, гуртожитки, номери в готелі, дачі тощо), а також ті його складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини (балкони, веранди, комори, тощо).[77][122]