В апеляційному суді розпорядженням голови цього суду можуть утворюватися судові палати, якщо інше не передбачено законом.

Судові палати в апеляційних судах очолюються заступниками голови суду.

У апеляційних судах згідно зі статтею 30 Закону України ,Про судоустрій України" утворюється президія. До президії апеляційного суду входять голова суду, його заступники, а також судді, кількісний склад яких визнається рішенням загальних зборів суддів цього суду. Судді обираються до складу президії загальними зборами суддів шляхом таємного голосування за поданням його голови.

Апеляційні суди діють як суди апеляційної інстанції щодо рішень місцевих судів, а також переглядають прийняті рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Апеляційний суд вивчає та узагальнює судову практику, аналізує статистику вирішення господарських спорів, подає пропозиції Вищому господарському суду України щодо вдосконалення правового регулювання господарської діяльності і практики вирішення господарських спорів та щодо порушення перед Конституційним Судом України питання про офіційне тлумачення законів України, проводить роботу, спрямовану на попередження правопорушень у сфері господарських відносин, а також здійснює інші повноваження, надані йому законом.

В апеляційних судах можуть утворюватись відповідні судові палати з розгляду певних категорій справ в апеляційному порядку.

Досить цікавим і певною мірою унікальним є право оскарження рішення арбітражу у зв'язку з неправильним застосуванням матеріального права до загального суду. Процедура оскарження рішення арбітражу до загального суду фактично відкриває широкі можливості для подальшого захисту своїх прав і інтересів стороною у справі, у випадку незгоди її з рішенням арбітражу [563][397]. Водночас можливість такого перегляду є одним із найважливіших проявів функції нагляду судів загальної юрисдикції над комерційними арбітражами. Але арбітраж у Англії не належить до державного, а належить до категорії третейських судів із своєю специфікою формування і розгляду арбітражних справ [160][398]. Саме тому така процедура оскарження є прийнятною і логічною.

У Росії інститут апеляційного провадження було поновлено у 1995 р. при прийнятті Арбітражного процесуального кодексу. Запровадження нового інституту вимагало організаційного перегляду арбітражної судової системи. Провадження у апеляційній інстанції є самостійним процесуальним правозастосовчим циклом, призначеним для перевірки рішень господарського суду. Однак самостійної апеляційної гілки у Російській Федерації не створено, розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційною інстанцією суду, що прийняв рішення з першої інстанції, згідно зі статтею 146 Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації.

Отже, суд першої інстанції і апеляційна інстанція тісно взаємопов'язані. Справи як з першої, так і з апеляційної інстанції розглядаються одними й тими самими суддями у складі різних судових колегій, тобто апеляційна скарга подається у той самий суд, який прийняв рішення з першої інстанції [449, 483][399].

З приводу існуючої системи точаться жваві дискусії. Так, Т. Є. Абова зазначає, що немає сенсу взагалі залишати чинну інстанційну систему арбітражних судів, а створити тригілкову систему: суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Для цього пропонується виокремити суди апеляційної інстанції із арбітражних судів суб'єктів Російської Федерації, а касаційні функції покласти на Вищий арбітражний суд Російської     Федерації [2][400].

Різкій критиці піддає таку систему і О. О. Борисова, яка вважає, що ідея організації суду апеляційної інстанції у суді першої інстанції перекручує сутність апеляційного оскарження, перебуває у прямій протилежності з однією з ознак апеляції, згідно з якою справа по апеляційній скарзі має розглядатись вищим судом [89, 645][401].

Зміст діяльності інституту апеляції у Російській Федерації такий:

Апеляційний суд здійснює повторний розгляд справи по суті у складі трьох суддів, при цьому здійснюється доказова та правозастосовча діяльність.

Об'єктом апеляційного оскарження є рішення і постанови суду першої інстанції, що не набрали чинності, крім рішень Вищого арбітражного суду РФ.

Суб'єктами апеляційного оскарження виступають особи, що беруть участь у справі.

В Україні суд апеляційної інстанції також повторно розглядає справу, при цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Порівняно із судом першої інстанції апеляційний суд розглядає всі справи у колегіальному порядку. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У цьому полягає одна з особливостей розгляду справ другої інстанції. На думку О. Д. Кейліна, можливість висунення нових вимог у апеляційному провадженні суперечила б принципу процесуальної економії, оскільки суд першої інстанції розглядав би лише частину вимог, в той час як іншу частину вимог сторони залишали б для розгляду справи у апеляційному суді [250][402]. Принцип незмінності позовних вимог полягає у тому, що позовне відношення як предмет процесу і рішення повинно залишатись тотожним протягом усього провадження, щоб суд другої інстанції не розв'язував справу про новий позов у другій інстанції, що мав би бути поданим до суду першої [327][403]. Отже, об'єктом апеляційного оскарження також є рішення суду першої інстанції, що не набрали законної сили. Прокурор має право подати апеляційне подання на рішення, що не набрало законної сили.

Для реалізації можливості звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду і виникнення апеляційного провадження необхідні певні передумови об'єктивного та суб'єктивного характеру. До об'єктивних передумов належать наявність об'єкта апеляції та дотримання встановленого терміну апеляційної скарги або подання.

Об'єктом апеляційного оскарження виступає рішення суду першої інстанції, що не набрало чинності. Крім цього, це рішення повинно містити негативні наслідки для особи, що подає скаргу, і має бути невірним, несправедливим, незаконним. До об'єктивних умов допустимості апеляційного оскарження належить і дотримання встановленого терміну, а саме — десяти днів з моменту прийняття рішення місцевим господарським судом. Варто зазначити, що апеляційний термін має за мету: надати особам, що беруть участь у справі, необхідний час для підготовки до судового захисту і для того, щоб дістатися з місця проживання до апеляційного      суду [90][404]. Тому, на наш погляд, десятиденний термін не є достатнім і повинен бути подовжений до одного місяця.

Суб'єктивні передумови вимагають наявності певного кола суб'єктів, які мають право принести апеляцію на рішення суду першої інстанції [49][405]. Йдеться про осіб, яким прийнятим судом рішенням заподіюється шкода, що виражається у негативних для них наслідках [102][406]. До таких осіб належать: 1) особи, чиї вимоги залишились повністю або частково незадоволеними; 2) особи, незгодні з мотивувальною частиною рішення. Отже, суб'єктами апеляційного провадження є особи, що беруть участь у справі, — сторони, треті особи, їх представники і правонаступники, прокурор. Вони мають право на апеляційне оскарження у випадку, якщо вони мають певний юридичний інтерес у справі та процесуальну дієздатність.

Донині дискутується питання про те, якій формі апеляції віддати перевагу: системі повної апеляції чи системі неповної апеляції. Запровадження принципу змагальності та введення автономних процедур досудового розгляду начебто передбачають систему неповної апеляції. Це означає, що роль апеляційної інстанції обмежується перевіркою і розв'язанням справ повторно з урахуванням обставин і фактичних даних, що були предметом дослідження судом першої інстанції. У системі неповної апеляції сторони у справі не можуть подавати нові докази і нові обставини, що мають значення для справи [436][407]. Згідно зі статтею 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний суд здійснює розгляд за наявними у справі й додатковими доказами. Отже, наша система апеляції наближена до повної.

За результатами апеляційного провадження згідно зі статтею 103 ГПК України, апеляційний господарський суд має право:

— залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення;

— скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

— скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі, або залишити позов без розгляду повністю або частково;

— змінити рішення.

Судова практика зумовила необхідність у встановленні норм про право апеляційного суду зупинити виконання рішення місцевого господарського суду у випадках, коли апеляційним судом поновлено термін апеляційної скарги (подання), що пропущений стороною (прокурором), за умови, що рішення суду першої інстанції ще не виконано [343][408].

Голова апеляційного суду при необхідності має право своїм розпорядженням залучати суддів однієї судової палати для розгляду справ іншої спеціалізації або в іншій судовій палаті.

Голова апеляційного суду  одночасно із виконанням повноважень судді:

1) затверджує персональний склад судових палат;

2) утворює колегії суддів для розгляду судових справ за відсутності судових палат;

3) організує роботу з вивчення і узагальнення судової практики, аналізу судової статистики;

4) скликає загальні збори суду і вносить на розгляд загальних зборів питання, що потребують їх вирішення;

5) розподіляє обов'язки між заступниками голови суду;

6) організовує роботу щодо підвищення кваліфікації суддів відповідного суду і працівників апарату суду;

7) організує роботу із народними засідателями та присяжними;

8) організує роботу суду з прийому громадян і розгляду пропозицій, заяв і скарг;

9) здійснює інші повноваження, надані йому законом.

Вищою гілкою у системі господарських судів є Вищий господарський суд України, що є судом касаційної інстанції. Він розглядає  в касаційному порядку справи, веде та аналізує судову статистику, вивчає і узагальнює судову практику, надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики, дає місцевим та апеляційним судам рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ та ін.

Розгляд справ у Вищому господарському суді України здійснюється колегіально.

Вищий господарський суд України складається із суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників. У суді створені та діють чотири судові палати з розгляду окремих категорій справ.

У Вищому господарському суді України для вирішення організаційних питань діє Президія у складі голови суду, його заступників, заступників голів судових палат, а також суддів даного суду, обраних до складу Президії згідно з Законом України ,Про судоустрій України" загальними зборами суддів шляхом таємного голосування.