3.1. Проблеми становлення системи господарських судів України

Однак деякі науковці, а також практичні працівники, даний принцип не тільки ігнорують, а  й пропонують замінити жорстокою централізацією судової влади на засадах Верховного Суду України. Закріплення законом норми про утворення у його структурі судових палат з юрисдикції спеціалізованих судів створює механізм втручання у владні повноваження вищих спеціалізованих судів, наданих їм Конституцією України.

Отже, головною метою судово-правової реформи і формування незалежної судової влади, створення нового законодавства й удосконалення форм судочинства є: розмежування повноважень органів державної влади і забезпечення незалежності судових органів від впливу законодавчої і виконавчої влади; реалізація демократичної ідеї правосуддя, виробленої світовою практикою і наукою; створення системи законодавства про судоустрій, що забезпечувало б незалежність судової влади; постійне здійснення спеціалізації судів, у числі яких обов'язково повинні бути господарські суди; чітке визначення компетенції різних учасників судової системи й ін.

Але, незважаючи на те, що Закон України ,Про судоустрій України" прийнято, система судів реформована, на нашу думку, недоцільно повністю об'єднувати господарські суди із загальними. Характер виконуваних ними функцій і розв'язуваних завдань принципово різний. Якщо господарські суди розглядають справи, пов'язані з господарською діяльністю, то загальні суди здійснюють охорону правопорядку і прав громадян. Діяльність господарських судів відбувається у сфері виробничо-господарських відносин юридичних осіб, тоді як загальні суди розглядають переважно відносини за участю громадян. Об'єднання цих судів в одному відомстві, на наш погляд, призведе до погіршення діяльності кожного з них, але, що найсуттєвіше — до погіршення якості розгляду господарських спорів, дестабілізації судової діяльності в цілому.

Ми поділяємо точку зору, відповідно до якої господарським спорам, на відміну від суперечок громадян, характерні специфічні особливості провадження, без знання яких неможливий їх розгляд. Узяти хоча б такі поняття, як єдиний технологічний процес роботи під'їзних залізничних колій, термін обігу вагону, проектно-розрахункова документація, акредитивна чи інша форми розрахунків — це поняття не тільки конкретних господарських відносин, а й предмет самостійних спорів, що вимагають від судді знань, які виходять за межі цивільного законодавства. А чи багато сьогодні в державі юристів, що володіють цими поняттями? [296][420]

Загальновідомо, що ефективність правового регулювання суспільних відносин, а також їх специфіка безпосередньо залежать від їх відповідності об'єктивним закономірностям існування й розвитку останніх, які розкриваються у принципах. Саме принципам судово-господарського процесу й буде присвячено наступну частину дисертаційного дослідження.

На основі вищевикладеного визначено оптимальний варіант побудови системи судів господарської юрисдикції щодо наділення місцевих господарських судів компетенцією з розгляду справ по суті, апеляційних — виключно апеляційними повноваженнями та закріплення за Вищим господарським судом України статусу касаційної інстанції. Така модель визначення правил підсудності та компетенції щодо перегляду судових рішень є найбільш як організаційно, так і функціонально досконалою та зрозумілою для всіх учасників господарських відносин, яка максимально забезпечує доступність правосуддя у господарських справах.