Для визнання профспілки всеукраїнською ст.11 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" встановлює два критерії. Перший з них -територіальний - використовується в більшості випадків. Профспілка діє на всій території України або на території більшості адміністративно-територіальних  одиниць України, визначених частиною другою статті 133 Конституції України, тобто має на вказаній території свої структурні підрозділи - територіальні і первинні організації профспілки.

          Друга ознака - галузева - використовується в тих випадках, коли застосування територіального практично неможливо. Наприклад, підприємства морського транспорту розташовані тільки в портових містах. Відповідно, профспілка працівників морського транспорту не може діяти на території всієї України чи більшої її частини. Проте 70% працівників даної галузі є членами вказаної профспілки. Було б несправедливо відмовляти цій профспілці у визнанні її всеукраїнської.

          Слід відмітити, що Конституційний Суд України своїм рішенням у справі про свободу утворення профспілок від 18 жовтня 2000 року[176] визнав такими, що обмежують право громадян на свободу об'єднання, положення ст.11 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", згідно з якими встановлюється кількісний критерій - "більшість" - для об'єднання у профспілці відповідного статусу членів профспілки, які працюють за даною професією, фахом в області, містах Києві та Севастополі (частина третя) та які працюють за даною професією чи фахом в Україні (пункт 3 частини п'ятої); положення, що встановлює мінімальну кількість - "не менше третини" - для об'єднання у профспілці з  всеукраїнським статусом членів профспілок галузі або членів профспілки певного фаху, професії (пункт 2 частини п'ятої).          

          Встановлення законодавцем вимог до учасників угод всеукраїнського масштабу фактично представляють собою дещо видозмінений критерій представництва профспілки. На відміну від зарубіжних моделей (вибори найбільш впливової профспілки і видача їй відповідного сертифікату в США і Канаді або визнання профспілки роботодавцем в більшості європейських країн) в Україні відповідно до початкової редакції ч.1 ст.16 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" легалізація (офіційне визнання) профспілок, їх об'єднань була обов'язковою та здійснювалась шляхом їх реєстрації. У разі реєстрації профспілки та їх об'єднання набували статусу юридичної особи (ч.9 ст.16 початкова редакція). Отже, лише після реєстрації профспілки у відповідних органах починається її діяльність як організації. Конституційний Суд вирішив, що встановлення реєстрації (із набуттям статусу юридичної особи) як єдиного способу легалізації перешкоджає реалізації права утворювати професійні спілки "на основі вільного вибору їх членів" (ч.3 ст.36 Конституції України), оскільки громадяни можуть визнати за потрібне об'єднатися з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав у таку професійну спілку (як правило, нечисленну), яка не обов'язково повинна мати права юридичної особи. Конституційний Суд визнав такими, що не відповідають частині третій ст.36 Конституції України, положення ст.16 Закону в частині встановлення таких умов легалізації профспілок, які фактично пов'язують початок діяльності створеної з метою забезпечення і захисту інтересів працівників організації як профспілки з моментом її реєстрації у відповідних органах, що рівнозначно вимозі про попередній дозвіл на утворення профспілки.   

          На підставі рішення Конституційного Суду були внесені зміни до Закону "Про професійні спілки. їх права та гарантії діяльності". Зокрема ч.10 ст.16 Закону від 13 грудня 2001 року передбачає, що профспілка, об'єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення). Статусу юридичної особи набувають також організації профспілки, які діють на підставі її статуту.      

          Як зазначають експерти МОП, визначення критеріїв представництва профспілок є спірним питанням не лише у Центральній та Східній Європі, але й у всьому світі. Чіткого вирішення цієї проблеми немає. Так, наприклад за Трудовим кодексом Угорщини профспілка вважається представницькою, "коли вона є найбільш значущою у даній сфері діяльності щодо кількості членів та підтримки з боку працівників" (ст.34, п.3). Кількісний метод оцінки підтримки профспілки дається за виборами рад підприємств (ст.34, п.4). На галузевому рівні переговорів представництво профспілок у цьому випадку визначається за таким критерієм: певна профспілка, яка є найбільш значущою у сфері своєї діяльності щодо кола членства, може вважатися представницькою. На практиці, підтримка працівниками професійної профспілки оцінюється за результатами останніх виборів ради підприємства до укладення колективної угоди. Результати виборів повинні братися до уваги працівниками при колективних переговорах на галузевому рівні.

          Щодо колективних переговорів на рівні підприємства, за угорським законодавством може укладатися лише одна угода*. Якщо колективна угода повинна укладатися з єдиною профспілкою, як представником працівників, то саме вона уповноважена вести переговори, якщо вона отримала 50% голосів під час останніх виборів ради підприємства. Якщо на рівні підприємства діють кілька представницьких профспілок, одна з них може укласти угоду, якщо вона отримує більше 65% підтримки працівників. Нарешті, на додаток до цих правил, якщо профспілка або її кандидати не набрали більше, ніж половину голосів під час останніх виборів ради підприємства, переговори про укладення колективної угоди все ще можуть бути проведені, але будь-яке укладення вимагає ухвалення працівниками шляхом голосування. Голосування щодо ухвалення колективної угоди є дійсним, якщо у ньому бере участь більше половини працівників, що мають право на голосування на виборах ради підприємства.

          У Польщі Закон від 29 вересня 1994 р., (далі Закон) яким було внесено зміни до старого Трудового кодексу від 26 червня 1974 р. встановлює різні критерії представництва профспілок залежно від рівня, на якому проводяться колективні переговори. Профспілка вважається представницькою на національному рівні (рівень над підприємством) якщо вона налічує: "і) не менше 500,000 працівників, або іі) не менше 10 відсотків від загальної кількості працівників, на яких поширюється її статут, але не менше, ніж 5,000 працівників; або ііі) найбільшу кількість працівників, в інтересах яких повинна укладатися дана угода вищого за підприємство рівня" (ст.241-17, п.1). Такі критерії спрямовані зокрема на визнання конфедеративних профспілок на національному рівні. Крім того, Закон передбачає, що коли конфедерація виявилася представницькою, всі федерації, що до неї належать, автоматично вважаються представницькими (ст.241-17, п.3). Критерії визначення представництва відрізняються на рівні підприємства, а саме застосовується правило більшості. Закон закріплює, що коли "не всі профспілкові організації беруть участь у переговорах у передбачений (законодавством) спосіб, ці переговори відбуваються між тими профспілками, загальна кількість членів яких складає не менше 50 відсотків працівників та інших осіб, що працюють на роботодавця, після призначення загального представництва або спільного початку переговорів" (ст.214-25, п.3). Метою таких правових заходів, як підкреслюють експерти МОП було забезпечення, наскільки це можливо, певного порядку щодо визнання профспілок на рівні підприємства, де на перешкоді переговорам став надмірний плюралізм профспілок.

          У Болгарії критерії визначення представництва профспілок розділяються на національний та локальний рівень. На національному рівні застосовуються такі критерії представництва профспілки: "1) вона повинна налічувати не менше, ніж 50 первинних профспілкових організацій у даній галузі; 2) кожна первинна профспілкова організація повинна налічувати не менше, ніж 5 членів" (ст.3 п.2 постанови №7 від 22 січня 1993 р. про принципи, умови та порядок визнання організацій працівників, найманих працівників і роботодавців представницькими на національному рівні тристороннього партнерства). На географічно-локальному рівні критерії інші. Місцева профспілка повинна відповідати таким умовам: "1. вона повинна мати відповідні локальні органи у не менш, ніж 80 відсотках колишніх обласних центрів країни; 2. вона повинна налічувати не менше 50 профспілкових організацій на рівні підприємств на території відповідного колишнього обласного центру; 3. кожна профспілкова організація на рівні підприємства повинна налічувати принаймні 5 членів" (ст.3, п.4).

          Законодавство України не передбачає процедури визнання представницького статусу профспілки. Цей юридичний вакуум здатний викликати проблеми у ситуації, коли на підприємстві існують декілька профспілок, і вони не можуть досягти порозуміння з роботодавцем. Лише ч.3 ст.4 Закону України "Про колективні договори і угоди" передбачено, що у разі недосягнення згоди у спільному представницькому органі угода вважається укладеною, якщо її підписали представники профспілок чи їх об'єднань або інші уповноважені трудовим колективом на представництво органів, до яких входять більше половини найманих працівників держави, галузі, території. Такий підхід, на нашу думку, видається правильним, оскільки встановлення певних вимог для одержання статусу представницької організації може привести зрештою до непрямого втручання державних структур у керівництво профспілкою. Водночас необхідно чітко врегулювати порядок створення спільного представницького органу, встановити критерії представництва сторін.                                    

          Профспілка (первинна профспілкова організація, об'єднання профспілок) як учасник колективних переговорів характеризується ще й тим, що вона представляє інтереси працівників. В зв'язку з цим постає питання про коло представляємих ними осіб. 

          Будучи громадською організацією, заснованої на членстві, профспілка насамперед представляє інтереси своїх членів (ст.19 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності). Проте і Закон "Про колективні договори і угоди", і Закон "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачає можливість іншого представництва - представництва інтересів працівників, які не є членами даної профспілки.