Закінчуючи розгляд питання про представників працівників, важливо підкреслити, що представництво працівників серйозно відрізняється від представництва роботодавців. Працівники, в інтересах яких укладається колективно-договірний акт і які за українським законодавством визнаються його стороною, не володіють ознаками юридичної особи. Тому вони не наділяють представницький орган повноваженнями, останній володіє ними по закону. Відповідно правове положення представників працівників дещо інше, ніж положення об'єднань роботодавців та інших уповноважених роботодавцями органів. Вони не тільки представляють працівників і укладають колективний договір, угоду в їх інтересах, але і набувають з укладеного акту власні права (рідко - обов'язки). Наприклад, вони володіють правом здійснювати контроль за виконанням колективного договору; часто в договірні акти записується право представницького органу працівників на отримання грошових сум в установленому розмірі для проведення культурно-масової роботи, придбання путівок і т. ін.

          Профспілка виступає як самостійний суб'єкт права, вона реалізує делеговані їй повноваження. Допустимо розглядати профспілки як суб'єктів, діючих в колективних відносинах в інтересах своїх членів (та інших працівників), але не представників в повному розумінні слова, здійснюючи права представляємих ними осіб. 

          Повноваження, надані профспілкам, повинні бути реалізовані таким чином, щоб забезпечити задоволення інтересів трудящих. Представники працівників здійснюють юридичні значущі дії не від імені працівників (тобто користуючись їх правами), а в їх інтересах.