3.2. Заходи адміністративного примусу

Сторінки матеріалу:

 

 

Як уже зазначалося, в даній роботі автор підтримує думку про існування тріумвірату заходів адміністративного примусу: заходів попередження, заходів припинення та заходів відповідальності, а інші заходи, які прямо не належать до таких, пропонується розглядати як різновид того чи іншого із вищеназваних.

Першою групою заходів адміністративного примусу є заходи адміністративного попередження корупційних правопорушень. У теорії адміністративного права під заходами адміністративного попередження або адміністративного запобігання розуміються дії повноважних органів або посадових осіб, які спрямовані на примусове забезпечення виконання громадянами обов¢язків перед суспільством, забезпечення суспільної безпеки і громадського порядку, недопущення і боротьбу зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями та ліквідацію їх наслідків.[45][142]

Заходи цього виду досить численні та різноманітні. Переважно за своєю природою вони належать до заходів безпосередньо адміністративного примусу, а отже, не є заходами адміністративної чи будь-якої іншої відповідальності. Застосування адміністративних заходів попередження унеможливлює або хоча б уповільнює розвиток правопорушної поведінки в напрямку до правопорушення.

Цікавою вважається думка професора Битяка Ю.П. про те, що незважаючи на свій профілактичний характер, заходи адміністративного запобігання можуть бути здійснені в примусовому порядку...[45][143]

Звідси випливає, що не всі заходи адміністративного попередження мають примусовий характер, але тоді вони автоматично виключаються із заходів адміністративного запобігання як одного із видів адміністративного примусу, оскільки адміністративний примус, як і будь-який інший державний примус, реалізується за допомогою психологічного або економічного впливу.

При цьому, на нашу думку, заходи адміністративного попередження можливо поділяти на дві групи.

 Перша група - це заходи, які стосуються особи людини (адміністративно-особистісні), зокрема такі, як особистий огляд, відсторонення від керування транспортними засобами тощо.

Друга група заходів - це заходи, які пов¢язані виключно з компетенцією органів, які здійснюють адміністративне попередження, наприклад, право входити до приміщень, перевіряти у громадян за підозрою у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їхню особу тощо.

Будучи заходами адміністративного примусу, заходи запобігання мають ту особливість, що відрізняються від засобів припинення адміністративних правопорушень і адміністративних стягнень тим, що їх використання не пов¢язане з вчиненням неправомірних дій. Це попереджувальні, профілактичні заходи.

Як і будь-які інші адміністративно-попереджувальні заходи, заходи попередження корупційних правопорушень мають на меті не допустити вчинення особами протиправних діянь.

Ця думка підтримується колом науковців, так М.І.Мельник зазначає, що основним напрямком боротьби з корупцією має бути запобігання її проявам. Системні, комплексні профілактичні заходи - це шлях, який може змінити характер і обсяги останніх.[71][144]

Тобто автор веде мову про необхідність застосування заходів адміністративного попередження правопорушень, що повинно знаходити своє вираження у застосуванні методів переконання.

Про необхідність боротьби з корупцією профілактичними заходами ведуть мову більшість науковців як України, так і близького, і далекого зарубіжжя. Як стверджують О.Кальман та В.Зеленецький, боротьба з корупцією має ґрунтуватися на поєднанні профілактичних і репресивних заходів. При цьому пріоритетна роль має надаватися профілактичним заходам загально-соціального і спеціально-кримінологічного характеру...[60][145] В.Н.Лопатін зазначає, що пріоритетним напрямом антикорупційної діяльності є попередження корупції. Досягнення цієї цілі пов'язане з необхідністю встановлення сфер правового регулювання, найбільш схильних до корупції, а також антикорупційних стандартів (гарантій, обмежень чи заборон), які будуть забезпечувати попередження чи зменшення корупції.[66][146]

При цьому, з нашої точки зору, всі адміністративно-попереджувальні (профілактичні) заходи можна поділити на дві групи: по-перше, заходи, які врегульовані на нормативному рівні чи повинні бути врегульовані (наприклад,  заборони, дозволи, які встановлюються з метою запобігання вчиненню корупційних діянь, прикладом може слугувати заборона займати певні посади протягом визначеного терміну), по-друге, заходи, які не врегульовані на нормативному рівні і не можуть бути врегульованими, до них належать, наприклад, антикорупційна освіта та виховання.

Слід відзначити, що важливим профілактичним чинником попередження вчинення корисливих правопорушень в органах влади та управління було прийняття Верховною Радою України 5 жовтня 1995 року Закону України "Про боротьбу з корупцією".[143][147]

Вказаний Закон України  дозволив працівникам правоохоронних органів активізувати роботу щодо виявлення та припинення фактів корупції та забезпечення захисту інтересів держави, а також притягненню до відповідальності осіб, які вчинили корупційні правопорушення, хоча рівень матеріальної відповідальності за корупційні правопорушення є настільки мізерним, що неспроможний зупинити корупціонера в наданні зацікавленій особі незаконного сприяння, за яке він одержить набагато більший гонорар, ніж сума штрафу.

Крім того, вищевказаний Закон дав визначення "корупції", "корупційного діяння", що дало можливість виділити корупцію із складу організованої злочинності та визначити як самостійну систему, з якою необхідно боротися. Але, не дивлячись на те, що Закон України "Про боротьбу з корупцією" було прийнято дев'ять років тому, механізм реалізації положень даного Закону на нормативному рівні визначено лише з приходом нової влади. Тому, на думку Президента України і його уряду найбільшим профілактичним заходом у боротьбі з корупцією повинно стати удосконалення чинного законодавства України в частині нормативно-правового визначення на підзаконному рівні основних положень, закріплених у Законі України "Про боротьбу з корупцією".

 На необхідності вдосконалення національного законодавства концентрують увагу вищі посадові особи держави.

З точки зору адміністративного примусу, такий захід, як прийняття нових нормативно-правових актів та вдосконалення вже існуючих, має належати до заходів адміністративно-правового попередження корупційних діянь, але тільки як загально-превентивні заходи, оскільки адміністративно-правові заходи попередження правопорушень мають завжди індивідуальний характер.

Примусовий характер заходів адміністративного попередження корупційних правопорушень полягає в тому, що примусовий вплив може виявлятися у економічному або психічному впливі, суто примусових діях.