Значна кількість справ закривалася у зв'язку з перебігом термінів давності притягнення до адміністративної відповідальності. Причиною цього було невиправдане зволікання зі збором матеріалів, несвоєчасне направлення матеріалів до суду і таке інше.

         На кінцеві результати цієї роботи вкрай негативно впливали і недоліки у роботі судів. Мали місце факти необґрунтованого закриття судами таких справ.

         Непоодинокими були випадки накладення судами на винних осіб штрафів у сумі нижчої від найнижчої межі, передбаченої санкціями Закону України  "Про боротьбу з корупцією".

         На ефективність боротьби з корупцією негативно позначалося і те, що суди не завжди дотримувалися вимог статті 12 Закону України "Про боротьбу з корупцією" щодо направлення у триденний термін до відповідного органу постанови про накладення адміністративного стягнення. Окремі суди надсилали інформацію лише у разі прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення з вимогою звільнення державного службовця із займаної посади. В результаті органи виконавчої влади не завжди мали можливість своєчасно вживати відповідних заходів впливу, у тому числі з метою недопущення скоєння повторного правопорушення.

         У зв'язку з вищевикладеним до останнього часу неможливо було об'єктивно оцінити рівень і масштаби поширення корупції в Україні, результати боротьби з нею, тому що не були розроблені загальновизнані критерії оцінки цього явища. Чинна статистика не відображала реального стану справ, її дані не корелювалися між різними відомствами і тому викривляли реальні кінцеві результати боротьби з такими діяннями.

         Однією з причин таких розбіжностей була недосконалість, іноді і   відсутність  належної  взаємодії  органів  виконавчої  влади  з правоохоронними органами, наявність недоліків в інформуванні судами державних органів, поданням недостовірної звітності окремими органами виконавчої влади і місцевого самоврядування.

         Заходи відповідальності, як один з елементів боротьби з корупцією, були спрямовані в основному проти державних службовців і депутатів найнижчого посадового рівня. Так, за період 1997 - 2003 років питома вага державних службовців 5 - 7 категорії, на яких були надіслані до суду адміністративні протоколи за скоєння корупційних діянь, становить 93 - 98% від загальної їх кількості. Аналогічне співвідношення характерне і для депутатів усіх рівнів. Протягом цього періоду питома вага викритих у скоєнні таких правопорушень депутатів сільських та селищних Рад складає у середньому 75%.

         Вищенаведені факти свідчать, що заходи адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення та механізм їх реалізації були не те що недосконалими, а й взагалі  неефективними.

         Крім того, здебільшого відповідальність, яка наступала за вчинення корупційних правопорушень, була не співвідносною з тими шкідливими наслідками, які виникали в результаті вчинення корупційного правопорушення.

         Підсумовуючи  вищевикладене, можна зробити висновок, що класифікація заходів адміністративного примусу на адміністративно-попереджувальні, адміністративно-припиняючі та заходи адміністративної відповідальності є зовсім умовними, оскільки застосування такого заходу, як звільнення з посади та заборона займати посади в державних органах, в одних випадках буде заходом адміністративного припинення корупційного правопорушення, а в інших - заходом відповідальності. Проте, якщо розглядати дане поняття з точки зору викладення у Законі України "Про боротьбу з корупцією" - звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави є заходом адміністративної відповідальності, оскільки в статтях 7 - 11 даного Закону передбачено, що вчинення корупційних правопорушень тягне за собою "адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від... до ... неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави".

         Тому, на нашу думку, з метою чіткого розмежування заходів адміністративної відповідальності та інших видів заходів у санкціях статей Закону України "Про боротьбу з корупцією", якими визначено адміністративну відповідальність, необхідно передбачити, що вчинення корупційних правопорушень тягне за собою "адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від ... до ... неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави".

         Чітке законодавче розмежування видів відповідальності за корупційні правопорушення призведе до уникнення непорозумінь при притягненні особи до відповідальності та чіткого розмежування компетенції органів, які притягують до неї.