Тому, вважаємо за необхідне передбачити в Законі України "Про боротьбу з корупцією" положення про те, що органи, які згідно з даним Законом покликані вести боротьбу з корупцією, мали б право здійснювати адміністративне затримання, та зобов'язати такі органи, крім повідомлення родичів про таке затримання, в обов'язковому порядку повідомляти і керівника відповідного підприємства, установи чи організації, в якому працює дана особа. Але, разом з тим, необхідно встановити часові обмеження щодо адміністративного затримання осіб за вчинення корупційних діянь, оскільки довгострокове затримання працівників, на яких покладено виконання завдань та функцій держави, може привести до порушення нормального функціонування державних органів, що може спричинити шкоду більшу, ніж ту, яка виникла внаслідок вчинення корупційних діянь.

Також, вважаємо, що адміністративне затримання не можливо застосовувати в будь-якому випадку до керівників відповідних міністерств та відомств, оскільки затримання їхнє призведе до втрати органом його функціонального призначення, оскільки керівник міністерства чи відомства є офіційним представником даного органу, виступає від його імені, підписує документи.

Згідно з Законом України "Про державну податкову службу в Україні", зокрема статті 22, працівники органів податковї міліції мають право затримувати осіб, які скоїли адміністративне правопорушення.[129][153]

На нашу думку, дане положення є хибним, оскільки відповідний структурний підрозділ податкової міліції знаходиться у підпорядкуванні відповідної державної податкової адміністрації чи інспеції, а керівники структурних підрозділів податкової міліції є першими заступниками голів державної податкової адміністрації (інспекції). Звідси випливає, що працівник органу податкової міліції не може затримати керівника відповідної державної податкової служби, оскільки він є керівником стосовно керівника особи, яка здійснює адміністративне затримання та складає протокол. У такому випадку буде порушуватися основний принцип субординації (підпорядкування) в діяльності органів виконавчої влади, яким і є державна податкова служба України.

Тому, вважаємо за доцільне передбачити спеціальне положення про те, що протокол про адміністративне затримання керівника відповідної державної адміністрації чи інспекції (крім Голови державної податкової адміністрації України) повинен бути обов'язково засвідчений керівником державної податкової адміністрації вищестоячого рівня.

Крім того, передбачаючи в Законі України "Про боротьбу з корупцією" та в спеціальних нормативно-правових атках, таких, як Закон України "Про державну податкову службу в Україні", "Про прокуратуру", "Про міліцію", положення про можливість застосування такого попереджувального заходу, як затримання особи, яка вчинила корупційне правопорушення чи інше діяння, пов'язане з корупцією, необхідно враховувати посадове становище особи та коло її відповідальності.

Наступним заходом адміністративного припинення корупційних правопорушень є особистий огляд і огляд речей. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 25 Закону України "Про службу безпеки України" та пункту 7 частини 1 статті 11 Закону України "Про міліцію", працівники спеціальних підрозділів МВС та СБУ мають право проводити за справами про корупційні правопорушення особистий огляд та огляд речей і документів.[133][154]

При цьому працівники вищевказаних органів мають право проводити особистий огляд, огляд речей та документів лише при виникненні загрози втечі підозрюваного або знищення чи приховування речових доказів злочинної діяльності.

Слід зауважити, що згідно зі статтею 22 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", працівникам органів податкової міліції для виконання покладених на них обов'язків надаються права, передбачені в тому числі і  статтею 25 Закону України "Про міліцію"[128][155], тобто право проводити особистий огляд та огляд речей. Але, оскільки згідно пункту 5 частини першої статті 21 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"  податкова міліція покликана запобігати корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби, можна зробити висновок, що проводити вищевказані заходи працівники органів податкової міліції мають право тільки щодо працівників органів державної податкової служби та працівників податкової міліції. Тому, на нашу думку, в Законі України "Про боротьбу з корупцією" та в Законі України "Про державну податкову службу в Україні" необхідно прямо передбачити положення, яке б надавало право працівникам органів державної податкової міліції проводити особистий огляд та огляд речей стосовно будь-яких осіб, які вчинили корупційне правопорушення.

Розглядаючи питання адміністративних заходів попередження корупційних правопорушень, на нашу думку, необхідно звернути увагу на такі заходи, як звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави, з посади чи інше усунення її від виконання функцій держави або звілнення з виборної посади.

Взагалі, згідно з чинним законодавством України, зокрема статтею 147 Кодексу законів про працю України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких видів стягнень, як: 1) догана; 2) звільнення.[125][156] Виходячи з цього, можна стверджувати, що звільнення особи з посади є видом дисциплінарної відповідальності. Ця думка підтримується і рядом науковців. Так, Мельник М.І., Редька А.І. та Хавронюк М.І. в своїй монографії, Науково-практичний коментар Закону України "Про боротьбу з корупцією" стверджують, що згідно зі статтею 7 Закону України "Про боротьбу з корупцією" винна особа може бути притягнута до таких видів відповідальності: 1) адміністративної (у вигляді штрафу); 2) дисциплінарної (звільнення з посади); 3) конституційної (дострокове припинення депутатських повноважень, звільнення з виборної посади, заборона займати посади в державних органах та їх апараті та заборона балотуватися в депутати або на виборні посади в державні органи). При цьому автори вважають, що ця особливість обумовлена характером корупційних діянь, їх безпосереднім зв'язком з виконуваними винними особами повноваженнями щодо виконання функцій держави та необхідністю здійснення стосовно них запобіжного заходу.[38][157]

На перший погляд здається, що таке положення про можливість притягання особи до двох видів юридичної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення не суперечить положенню статті 61 Конституції України, яким передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.[123][158]