1. наступний різновид адміністративного розсуду полягає у прийнятті рішення орагном виконавчої влади та місцевого самоврядування на основі приписів, що викладені в нормі права в загальному вигляді без вказівки на конкретний факт, за наявності або відсутності якого адміністративний орган зобов`язаний діяти. Подібне формулювання правового припису залишає за правозастосувальним органом можливість для ініціативи.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України " Про торгово - промислові палати в Україні" торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв´язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн [101]; у ст.2 Закону України "Про центральну виборчу комісію" зазначено, що комісія відповідно до своїх повноважень, забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад виборчого і референдумного процесів, реалізацію виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі, однакове застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України. Комісія будує свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, об'єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обґрунтованості прийнятих рішень, відкритості і публічності [102];

1. ще один вид адміністративного розсуду передбачений матеріальною нормою, яка конкретизується ораном виконавчої влади та місцевого самоврядування у формі організаційних та матеріально - технічних дій, а не у вигляді адміністративного рішення. Такий вид розсуду досить поширений  у країнах з розвинутою системою публічних адміністрацій. Фундаментальним джерелом права для дискреційних повноважень у них виступає норма права, яка встановлює публічні завдання для адміністративних органів, що виконуються за допомогою матеріально - технічної або суспільно - організаційної діяльності і, як зазначає       Ткач Г.Й., "спостерігається тенденція до їх розширення"[99, с.33], що свідчить про намагання органів публічної адміністрації за будь - якої нагоди розширити свої можливості у праві приймати рішення на власний розсуд.

Наприклад, позитивним є досвід закордонної діяльності з цього приводу, зокрема, право на вільний розсуд передбачене законодавством Франції, де адміністрація перед прийняттям рішення зобов`язана провести консультації із зацікавленими особами й організаціями. Досить часто для досягнення цієї мети створюються косультативно - дорадчі органи: комісії, ради, комітети, які, як правило, комплектуються зі сторонніх для установи громадян [73, с.93]. Тобто необхідність створення таких органів, порядок їх формування та інші, пов`язані з цими, питання вирішуються, залежно від ситуації, яка ставить конкретні умови та притаманні лише їй обставини, органом публічної адміністрації.

Ще одним прикладом, який потребує аналізу, є досвід Сполучених Штатів Америки, визначений параг. 552 Федерального закону про адміністративну процедуру в якому для інформування громадськості кожне агенство самостійно приймає рішення та періодично публікує у Федеральному реєстрі:

• опис та адреси своїх центральних та місцевих органів, імена службовців (а у випадку особового складу - його членів) і порядок, згідно з яким громадяни можуть отримувати інформацію, подавати на розгляд документи чи запити, а також отримувати рішення;
• інформацію про загальний напрямок і порядок визначення та впровадження функцій агенства, що передбачає опис характеру і вимог всіх наявних формальних і неформальних процедур;
• правила процедури, опис наявних у роботі формі вказівок на те, де ці форми можна отримати, а також інформацію про обсяг і зміст усіх письмових матеріалів, звітів чи перевірок;
• матеріальні норми загального застосування, прийняті згідно з установленим законом порядком, а також заяви про загальну політику та тлумачення загального застосування, визначені й прийняті агенством;
• відомості про кожну зміну, перегляд і скасування вищезгаданого [71].

Як приклад, на який потрібно звернути увагу, виступає практика адміністрації США щодо проведення засідань з попереднім публічним оголошенням про них у громадських колах. Відповідно до параг. 552а Федерального закону про адміністративну процедуру США, особи, які належать до колегіального органу, що очолює агенство (адміністрацію або адміністративний орган), можуть спільно вести діяльність, тобто проводити обговорення, які є легітимні, щонайменше при кількох членах окремого агенства, і є необхідними для здійснення певних заходів від імені агенства, якщо таке обговорення визначає або призводить до узгодженого ведення або управління офіційною діяльністю агенства, але не включає обговорення, що вимагаються або дозволяються у визначених законом пунктах [71].

Крім того, кожна стадія засідання агенства, за винятком певних випадків, а саме: коли розкриваються питання, які відповідно до критеріїв встановлених указом повинні триматися у таємниці в інтересах національної оборони або зовнішньої політики; стосуються суто внутрішніх правил персоналу та практики агенства; розкривають торгові таємниці, комерційну і фінансову інформацію, отриману від особи, а також закриту та конфіденційну інформацію; тягнуть за собою обвинувачення певної фізичної особи у злочині чи формальне засудження певної особи; розкривають інформацію приватного характеру, коли розголошення буде явно не обгрунтованим посяганням на недоторканість приватного життя; розкривають слідчі документи, зібрані з метою правоохоронної діяльності, інформацію, яка зберігається у таких документах у письмовому вигляді, повинна бути відкритою для публічного спостереження. Для цього агенство робить публічне оголошення про час, місце і тему кожного засідання не пізніше ніж за тиждень до проведення засідання незалежно від того, у відкритому чи закритому режимі проводиться засідання, в об'яві також повідомляється ім`я і телефон посадової особи, призначеної агенством надавати на вимогу інформацію про засідання [71]. 

Отже, на підставі викладеного матеріалу щодо процедури інформування громадськості  та процедури проведення засідань за участю громадськості ми можемо оцінити демократичність та відкритість адміністрації США. Одночасно спостерігається наявність вільного розсуду в адміністративного органу у прийнятті самостійного рішення про необхідність і доцільність такої процедури, тобто, залежно від обставин і ситуаційних аргументів - схвалюється власне рішення, тим самим через призму дискреційних повноважень реалізуються постулати правової держави, що є позитивним досвідом для України в реформаційному аспекті.   

  Наведена класифікація, за ступенем нормативної визначеності владних приписів, є найбільш грунтовною в аспекті розкриття внутрішнього змісту адміністративного розсуду, але не єдино можливою. Існують і інші критерії, що заслуговують на увагу. Наприклад, залежно від строковості, тобто коли можливість застосувати розсуд обмежена або не обмежена  законодавчо визначеним терміном, а саме згідно з митним законодавством України допущення митницею підприємства до декларування на підставі договору здійснюється шляхом видачі такому підприємству свідоцтва про визнання його як декларанта.

Допущення здійснюється за заявою підприємства тією митницею, в зоні діяльності якої воно знаходиться.

Заява має бути розглянута протягом 15 днів з дня її надходження. Якщо дані заявника виявляються неповними, митниця може подати запит про них до підприємств, банків та фінансових установ, інших державних органів. При цьому строк розгляду заяви не повинен перевищувати одного місяця.

Свідоцтво в разі неприйняття його заявником протягом шести місяців з дня винесення рішення про визнання, а також у разі невиконання функцій декларанта протягом одного року з дня прийняття свідоцтва, втрачає силу [103, с.161]. Ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" передбачає, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів [4].

Наведені приклади є відбраженням одночасно законодавчої визначеності у вигляді встановлення строків "15 днів" , "не повинен перевищувати одного місяця", "не більше одного місяця", "не може перевищувати сорока п`яти днів" та право митниці  вирішити справу і прийняти рішення у менший термін, ніж це зазначено у законі. Принцип законності при цьому не порушується, отже така диференція адміністративного розсуду має право на існування.

Залежно від межі дії адміністративного розсуду у просторі, можна говорити про розсуд, який має місце на всій території держави, в межах однії адміністративно - територіальної одиниці або  на визначеній частині території. Діяльність центральних оганів виконавчої влади спрямована на виконання повноважень, які однаково можуть реалізовуватися і виконуватися на всій території держави, наприклад, відповідно до ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;  вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;  виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України. Всі ці повноваження виступають в ролі зовнішньої обкладинки внутрішньозмістовної діяльності Центрального виконавчого органу, яка реалізується за його власним баченням, тобто розсудом, і є характерною для виконання на території всієї республіки. Отже, адміністративний розсуд має таке ж саме поширення [44].