> Ознаки загального рівня розвитку автора - це те, що за оригінальним текстом (лист, виклад власних думок у певному документі) можна судити про загальний рівень розвитку автора.

Але для проведення такого дослідження (для виявлення саме цієї ознаки) потрібен оригінальний текст доволі великого обсягу.

Не треба плутати ознак грамотності з ознаками загального рівня розвитку, бо інколи текст може бути безграмотним, але змістовно наповненим (оригінальним за ідеями, новизною, підходами, логікою тощо), а часом - навпаки: жодних граматичних помилок, але текст - беззмістовний.

Хоча, зазвичай, у більшості випадків існує закономірність -безграмотність доповнюється беззмістовністю і навпаки.

Тут іще раз треба наголосити, що перелічені загальні ознаки письмової мови є засобом установлення автора, або ж автора і виконавця.

У випадку, коли виконавець тексту жодного стосунку до інтелектуального боку (змісту документа) не має, є писар, друкар, набірник тексту на комп'ютері - названі ознаки письмової мови цю особу в жодному разі не характеризуватимуть.

До окремих (індивідуальних) ознак письмової мови відносять:

•  усталені лексичні та граматичні помилки:

• постійні помилки в буквеному складі слів, відображені в родових відмінкових закінченнях тощо;
• помилки в побудові речень; неузгодженість слів і зворотів мови у конструкціях речень; невиправдане з'єднання декількох простих речень в одне складне; невиправдане вживання прикметникових, дієприкметникових і прислівникових зворотів тощо;
• стабільні помилки під час розстановлення розділових знаків, у побудові речень тощо;

•  своєрідні конструкції речень;

•   усталене використання певних слів: професіоналізмів, арготизмів.

•  своєрідну топографію письмової мови;

•  своєрідні ознаки формально-логічних навичок письмової мови, зокрема інтелектуальних звичок у сприйнятті навколишньої дійсності, аргументації, оцінки, акцентуації тощо;

•  різноманітні розлади письмової мови.

Ці розлади письмової мови можуть бути наслідком досить численної групи захворювань, як-от:

-   травматичних ушкоджень ділянок центральної та периферичної нервових систем;

-    хворобливих станів центральної та периферичної нервових систем: епідемічного енцефаліту, танцю святого Вітта, сухот (туберкульозу) спинного мозку, треморного (тремтячий) паралічу, спазму писання, неврозів, епілепсії тощо;

• розладів психіки: прогресивного паралічу, шизофренії, атеросклерозу мозку, маніакально-депресивного стану, дебільності тощо;
• інтоксикації організму: інтоксикації як наслідку вживання алкоголю, нікотину, вероналу, морфію тощо;

-    хвороби органів зору: астигматизму, косоокості та ін.

Стійкі розлади письмової мови, що настають унаслідок наявності у людини вказаних захворювань чи хворобливих станів впливають не тільки на зміст мови взагалі, а й породжують патологічні зміни у стилістичних, граматичних та інших навиках застосування письмової мови, а також під час графічного виконання письмових знаків, тобто впливають на почерк виконавця тексту.

У цих випадках джерелами інформації про автора документа будуть не так звички письмової мови, як відхилення від них.

Ці звички та відхилення від них (загальні та окремі ознаки) у певних межах можуть свідчити про фізичний чи психічний стан автора, а інколи і про його захворювання.

Така інформація, яку отримують із рукописів або машинописних текстів (меншою мірою), значно спрощує пошук автора документа, встановлення його особи і з'ясування таких обставин цієї події, які пов'язані з його фізичним або психологічним станом.

Розлади письмової мови можуть бути у вигляді:

-    аграфії;

-    регресу письмової мови;

-    параграфи;

-    особливостей стилю викладу;

-    хворобливої незвичності топографії письма;

-    атаксії;

-    мікрографії.

Аграфія (властива шизофренікам) - розлад або часткова втрата письмової мови, за якої втрачається здатність використання окремих елементів письмової мови.

Наприклад, той хто пише, не може письмово відтворювати іменники, власні імена, деякі букви; не в змозі писати слова або неправильно пише початки слів, а закінчення або відсутні, або виражені набором письмових знаків без жодного змісту.

Регрес письмової мови (неврастенія, істерія) - зміст закінчення не має жодного логічного зв'язку з початком тексту.

Параграфія (прогресивний параліч) - пропуски окремих букв, складів, слів, переставлення букв у складах і словах; невірні виправлення тексту щодо лінії письма та всього аркуша; неправильні перенесення слів.

Особливості стилю викладу (параноїдальна форма шизофренії) - окремі частини рукопису не узгоджуються між собою за змістом, відсутній зв'язок між окремими реченнями; повтори окремих фраз і слів;

Хвороблива незвичність (химерність) топографії письмової мови (шизофренія, циркулярний психоз) - мудровані письмові знаки, використання символічних малюнків, знаків; незвичне розташування тексту (поперек, навскіс сторінки, хаотичний напрям рядків тощо);

Ознаки атаксії, мікрографії та інших розладів характеризують здебільшого окремі ознаки почерку, через що про згадані види розладів згадаємо далі.

Отже, аналізом загальних та окремих ознак письмової мови як носіїв криміналістично значущої інформації під час установлення автора документа може бути наближено виснувано про:

-    стать автора;

-    національність;

-    вік, професію (спеціальність);

-    місце праці, місце проживання;

-    за певних умов - партійність;

-    наявні хворобливі стани чи хронічні захворювання;

-    інші характерні ознаки особи.

Вони відіграють значну роль під час складання орієнтирів для розшуку злочинця, до того ж використовуються для ідентифікації: оперативної, слідчої та експертної під час авторознавчої експертизи, про що мова йтиме згодом.