. Він також отримав 12 гривень1 на цю купівлю.8. В ту саму дату заявник та М. О. Д. були заарештовані за продажем наркотиків С І. С Макову соломку вагою 190 грамів було вилучено міліцією разом з міченими купюрами, отриманими заявником від С. І. С Органи міліції підготували резолюції про оперативну закупку, віднайдення, виїмку та зваження речовини та резолюцію про акт огляду покупця. Протоколи було підписано в присутності двох свідків, як того вимагають відповідні положення Кримінально-процесуального кодексу. Заявник та М. О. Д. не були затримані, їх було звільнено під підписку про невиїзд.9. 9 та 10 березня 2000 р. слідчий Вінницького слідчого підрозділу районного відділення Міністерства внутрішніх справ у Вінниці («Підрозділ») допитав двох свідків (В. В. М. та П. Ю. М.). Ними були двоє працівників міліції БНОН, які організували купівлю і у подальшому заарештували заявника та М. О. Д.10. 24 березня 2000 р. слідчий підрозділу поінформував заявника про те, що він має право мати захисника. Слідчий послався на статті 21, 44 та 45 Кримінально-процесуального кодексу Заявник заявив, що відмовляється від захисника і що таке його рішення не пов'язане з його фінансовою ситуацією.11. Того ж дня слідчий підрозділу видав постанову про звинувачення заявника у причетності до купівлі, продажу та зберігання наркотичних речовин з наміром продати, що було сплановано групою осіб (ст. 229і Кримінального кодексу). Слідчий допитував заявника як обвинуваченого.12. Заявник стверджує, що в ході розслідування він та його родичі вимагали призначити захисника.13. 25 квітня 2000 р. Вінницький районний суд провів попереднє слухання. Він визнав свою підсудність у даній справі та на вимогу заявника призначив слухання на 22 травня 2000 р. Заявник поінформував суд про те, що він не хотів бути представлений адвокатом під час слухань, бо хотів себе представляти сам. Слухання було перенесене на вимогу М. О. Д.14. 22 травня 2000 р. суд закінчив вивчення справи. Учасниками слухань були прокурор, заявник, М. О. Д., міліціонер-свідок з БНОН (С. В. В.) та Г. А. І., сусід заявника, який був свідком арешту та вилучення грошей працівниками міліції.15. Протягом слухань суд прийняв рішення заявника про небажання представництва його інтересів адвокатом у суді. Суд також вирішив розглядати справу за відсутності свідків обвинувачення (П. Ю. М. та В. В. М.), яких належним чином було поінформовано про дату та час слухань, але вони не з'явилися в суді. Суддя також поінформував заявника та його співучасника про те, що визнання провини може бути розглянуто судом як пом'якшуюча обставина.16. 23 травня 2000 р. під час слухань заявник частково визнав провину в звинуваченнях проти нього. Зокрема, він заявив, що вважає себе винним у зберіганні макової соломки. В ході судового розгляду заявник знову відмовився від захисника і заявив про бажання навести власні аргументи з причин, що не пов'язані з його важким матеріальним становищем.17. Протягом слухань заявник та його співучасник не намагалися оскаржити свідчення та не зробили жодних заяв, за винятком тих, що стосуються визнання ними своєї провини та пом'якшення їх вироку. Того ж дня Вінницький районний суд звинуватив заявника у причетності до купівлі та володінні наркотиками з наміром їх продати, що було сплановано групою осіб (ст. 229і колишнього Кримінального кодексу). Суд засудив його до п'яти років ув'язнення з конфіскацією власного майна. Зокрема, Вінницький районний суд встановив, що«...в ході слухань [заявник] частково визнав свою вину......в ході попереднього слідства свідки (П. Ю. М.) та (В. В. М.) (офіцери міліції) пояснили, що (С. І. С.) мав придбати (соломку) в будівлі пана Мельника...Провину відповідача... також доводять інші докази, зокрема акт купівлі, протокол обшуку покупця, протокол купівлі під прикриттям, протокол виїмки, протокол зважування (та) висновок судового експерта (щодо кількості сухого маку)......суд вважає, що в діях пана Мельника присутній наступний corpus juris, передбачений ст. 229і Кримінального кодексу: незаконне придбання (та) володіння з метою продажу, що сплановано групою осіб...».18. 29 травня 2000 р. заявник подав апеляційну скаргу на вирок до Вінницького обласного суду. Зокрема він зазначив, що тільки зберігав макову соломку і що його вирок має бути м'якшим та без позбавлення волі.19. 12 липня 2000 р. Вінницький обласний суд за відсутності заявника та в присутності прокурора відхилив апеляційну скаргу заявника та залишив у силі вирок від 23 травня 2000 р. Вирок став остаточним.20. 24 жовтня 2000 р. Комітет переглянув клопотання дружини заявника, яка вимагала юридичного представництва інтересів свого чоловіка. Того ж дня Комітет призначив пана Шульгіна громадським захисником заявника.21. 30 жовтня 2000 р. пан Шульгін подав скарги голові Вінницького районного суду з проханням дозволити перегляд матеріалів справи та зустріч із заявником, щоб мати змогу підготувати апеляційну скаргу на вирок.22. 2 листопада 2000 р. суддя Вінницького районного суду відмовив у задоволенні заяви на підставі того, що закон не дозволяє громадському захиснику вчиняти подібні дії. Зокрема, суд поінформував пана Шульгіна:«...Вінницький районний суд інформує вас про те, що заява від 30 жовтня 2000 р. про надання матеріалів кримінальної справи... та надання побачення з ним для захисту його інтересів в порядку нагляду не підлягає задоволенню, оскільки згідно із законодавством України громадський захисник є суб'єктом лише судового розгляду справи і закон не надає йому права оскаржувати вирок.Крім того, у ст. 384 Кримінально-процесуального кодексу України... даний вичерпний перелік осіб, які мають право опротестовувати вироки, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, у главі 31 Кримінально-процесуального кодексу України... визначено підстави і порядок перегляду у порядку нагляду...».В. Утримання заявника23. 28 вересня 2000 р. з метою відбуття покарання заявника було доправлено до Вінницького СІЗО.24. 29 вересня 2000 р. заявника було переведено до Вінницької в'язниці № 1, де він перебував з 29 вересня до 18 жовтня 2000 р.25. Після прибуття до Вінницької в'язниці № 1 заявника оглянули лікарі з медичної частини в'язниці, які визнали заявника здоровим.26. 2 жовтня 2000 р. заявник пройшов флюорографію. Цей огляд не виявив жодних ознак хвороби.27. У період з 29 вересня по 18 жовтня 2000 р. заявник не скаржився адміністрації в'язниці та не звертався з проханням відправити пошту третім особам.28. У той же час у період між 18 жовтня та 31 жовтня 2000 р. заявника було переведено з Вінницької в'язниці № 1 до Арбузинської установи № 316/83 Миколаївської області («Виправна установа № 316/83»).29. 31 жовтня 2000 р. заявник прибув до виправної установи № 316/83. Проте його не було піддано медичному огляду з метою виявлення туберкульозу.30. Заявника утримували у виправній установі № 316/83 з 31 жовтня 2000 р. до 23 квітня 2001 р. Заявника розташували у загальній камері № 10. Він мав окреме ліжко та необхідні меблі, йому було видано одяг та білизну. У камері, яка мала природну вентиляцію, великі скляні вікна та електрику, знаходилося ще 32 особи.31. Протягом перебування заявника у цій установі його двічі навідували рідні: один раз його брат — 7 грудня 2000 p., другий — дружина 8 грудня 2000 р.32. У період з жовтня 2000 р. до квітня 2001 р. адміністрація виправної установи не зареєструвала жодної вихідної кореспонденції заявника. Більше того, в журналі реєстрації відвідувачів на 2000—2001 pp. не було зареєстровано прохань представника заявника про зустріч.33. 13 квітня 2001 р. вперше заявник попросив викликати лікаря до виправної установи № 316/83, скаржачись на переривчасте дихання та слизовий кашель. Того ж дня заявника було оглянуто та зроблено флюорографію. В результаті цього обстеження лікар з центральної районної лікарні міста Арбузинська встановив заявнику діагноз запалення легенів з підозрою на рак легенів. З метою встановлення остаточного діагнозу було вирішено провести додаткову флюорографію грудної клітки.34. 14 квітня 2001 р. було проведено флюорографію грудної клітки. Рентгенолог центральної районної лікарні міста Арбузинська лікарні зробив висновок, що заявник страждає на рак легенів.35. 19 квітня 2001 р. заявника було переведено до лікарні Даріївської виправної установи № 10 для подальшого медичного огляду та лікування. У період з 19 квітня до 22 червня 2001 р. заявника лікували та проводили медичні огляди. Подальший діагноз — туберкульоз у початковій стадії.36. 23 квітня 2001 р. заявника було переведено до Снігурівської виправної установи № 5 в Миколаївській області («Виправна установа № 5», міжобласна лікарня для засуджених), де було підтверджено діагноз захворювання на туберкульоз.37. З 26 червня заявник лікувався стаціонарно у виправній установі № 5. Уряд стверджує, що заявник отримав все необхідне лікування, призначене за рекомендаціями Міністерства охорони здоров'я.38. 4 червня 2002 р. з огляду на покращення його стану здоров'я заявника було переведено на амбулаторне лікування. 3 11 серпня 2003 р. заявник отримував регулярне амбулаторне лікування з метою попередження рецидиву. Проте тривале лікування туберкульозу призвело до побічних ефектів, таких як погіршення зору та головокружіння.39. З 12 березня 2004 р. заявника утримували у виправній установі № 5 з діагнозом клінічний туберкульоз.40. Відповідно до журналу реєстрації вихідної кореспонденції виправної установи № 5 заявник 12 листопада 2002 р. надіслав листа дружині. Більше жодної кореспонденції заявником надіслано не було.41. 20 грудня 2001 р. заявник отримав дозвіл на побачення з братом на 24 години.42. Уряд стверджував, що в ході відбування покарання заявника не відвідували адвокати або громадські захисники і не було жодних заяв з проханням про побачення.II. ВІДПОВІДНЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА ПРАКТИКА

А. Відповідне національне законодавство та практика відносно скарг відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції1. Конституція України43. Відповідні витяги з статей 59 та 63 Конституції України говорять про на ступне:«Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. ...Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист...»2. Кримінально-процесуальний кодекс (до внесення змін 21 червня 2001 р.)44. Відповідні положення Кримінально-процесуального кодексу передбачають наступне:Стаття 21Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і підсудному права на захист «Підозрюваному, обвинуваченому і підсудному забезпечується право на захист.Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, судця і суд зобов'язані до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного роз'ясняти їм право мати захисника і скласти про це протокол, а також надати підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення та забезпечити охорону їх особистих і майнових прав».Стаття 45 іОбов'язкова участь захисника«Участь захисника при провадженні дізнання, попереднього слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою, крім випадків відмови підозрюваного, обвинуваченого і підсудного від захисника у порядку, передбаченому частиною другою статті 46 цього Кодексу».Стаття 46Відмова від захисника і його заміна«Підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в будь-який момент провадження у справі відмовитися від захисника. Така відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не може бути перешкодою для продовження участі у справі прокурора або громадського обвинувача, а також захисників інших підозрюваних, обвинувачених чи підсудних.В разі відмови від захисника особа, яка провадить дізнання, або слідчий складає протокол, суд виносить ухвалу, а суддя — постанову».Стаття 47Порядок призначення захисника«Захисник...