В ст. 92 Конституції України передбачено, що діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України[17, c.23-24]. Систему законодавства про адміністративні правопорушення в наш час складають Кодекс України про адміністративні правопорушення і окремі законодавчі акти. З окремих питань рішення, за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність, можуть приймати органи місцевого самоврядування.

Отже, можна сказати що адміністративна відповідальність є одним з інститутів адміністративного права, формою забезпечення одного із заходів примусу (стягнення), різновидом юридичної (правової) відповідальності, ефективним засобом запобігання правопорушень та забезпечення правопорядку, певним станом суспільних відносин, який виникає внаслідок порушення законодавства.

Розділ ІІ. Адміністративна відповідальність іноземців та осіб без громадянства

2.1 Іноземці та особи без громадянства як спеціальні суб'єкти адміністративної відповідальності

Розмаїття відносин державного управління зумовлює і значну кількість різновидів суб'єктів, які є учасниками адміністративно-правових відносин взагалі й відносин адміністративної відповідальності зокрема. У зв'язку з цим виділяють загальний і спеціальний суб'єкти адміністративного правопорушення[2, c.57].

Загальним суб'єктом адміністративного проступку (правопорушення) вважається осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку.

Щодо спеціального суб'єкта, то ним є особа, яка може бути визнана суб'єктом конкретного адміністративного правопорушення, а відтак притягнута до адміністративної відповідальності за наявності у неї, крім ознак загального суб'єкта, певних додаткових ознак.

Такі особливості адміністративної відповідальності стосуються іноземців та осіб без громадянства. Відповідно до ст. 16 КпАП іноземці й особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України, а питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які відповідно до чинних законів та міжнародних договорів України користуються імунітетом щодо адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом[10, c. 13].

Принципові положення щодо адміністративної відповідальності іноземців і осіб без громадянства встановлені Конституцією України. Саме вона поширює на іноземців, що на законних підставах перебувають в Україні, права, свободи і обов'язки, передбачені для її громадян, за винятками, встановленими самою Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Конституція України чітко розмежувала поняття "іноземець" та "особа без громадянства", відносячи до перших лише іноземних громадян [ст. 26, 1]. Відповідно до конституційних положень у законах України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» [ст.1] та «Про громадянство України» [ст.1] дається нормативне визначення іноземців та осіб без громадянства: іноземець -- особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; особа без громадянства -- особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Відповідно до Закону України “Про правовий статус іноземців” від 22 вересня 2011 року поняття “іноземець” охоплює дві категорії осіб. Ст. 1 цього закону визначає, що іноземцями в Україні визнаються іноземні громадяни, особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства, які не належать до громадянства будь-якої держави[21, c.2]. У ч.1, ст. 26 Конституції України закріплено те, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України[17, c.8].

Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначаються основні засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства. Ця стаття встановлює те, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Особливістю статусу іноземців та осіб без громадянства є те, що з одного боку, їм забезпечують фактичні та юридичні передумови для реалізації прав і свобод, а з іншого - встановлюють певні обмеження, що повністю відповідають нормам міжнародного права[16, c. 98].

За останні роки серед загальної кількості адміністративних правопорушень, їх, вчинених іноземцями та особами без громадянства на території України займає значний відсоток. Зокрема, часто вчиняються такі адміністративні правопорушення як порушення правил перебування в Україні, недотримання порядку реєстрації, проживання за недійсними документами, недотримання порядку пересування і вибору місця проживання.

Головними чинниками, що сприяють вчиненню правопорушень серед іноземців в Україні є:

1) слабка взаємодія органів внутрішніх справ з адміністрацією підприємств, організацій, що приймають на роботу іноземних громадян;

2) незадовільне знання іноземними громадянами й особами без громадянства основ законодавства України;

3) недостатня правова роз'яснювальна робота серед іноземних громадян і осіб без громадянства в місцях їхнього компактного проживання і роботи;

4) помилки в адміністративно-юрисдикційній діяльності і безкарність за багато проступків;

5) різке ослаблення соціального контролю;

6) неефективність ранньої профілактики та інші чинники[15, c.115].

Основні причини скоєння правопорушень іноземцями - це зміни в соціально-економічному і геополітичному положенні України. Нині на ефективності профілактичної діяльності органів внутрішніх справ помітно позначається стан охорони зовнішніх рубежів республік колишнього СРСР і прозорість кордонів між ними. Так, наприклад, Азербайджан встановив фактично вільний і багато в чому неконтрольований візовий режим на кордоні з Іраном і Туреччиною. Це рішення дозволяє громадянам Ірану і Туреччини вільно переміщатися по всій території країн СНД, причому не завжди з миролюбними цілями. Багато в чому подібну ситуацію можна спостерігати й у інших республіках колишнього СРСР (Молдова, Таджикистан, Казахстан). Тому стає дедалі важче (а іноді і неможливо) забезпечувати контроль за режимом перебування і пересування іноземних громадян і осіб без громадянства по території України, оскільки в'їзд у нашу країну через території республік СНД майже не обмежується. Видача в'їзних віз країнами СНД із МЗС України не узгоджується. Причому постійно зростає кількість фірм і організацій, що користуються правом запрошувати іноземців. Наприклад, нині існує майже 50 туристичних фірм лише в Києві, що мають право давати підтвердження на видачу туристичних віз, вони не відповідають за розміщення, перебування і своєчасний виїзд іноземних туристів[16, c. 97].

Крім цього, відсутність механізму превентивного попередження адміністративних правопорушень з боку іноземців, а також відсутність єдиної системи обліку і контролю за використанням іноземної робочої сили, несприятливо позначається на дотриманні паспортно-візового режиму в нашій країні.

Звичайно, кількісно адміністративні правопорушення, пов'язані з іноземцями, на криміногенну обстановку впливають, але й у відсотковому співвідношенні в загальній структурі правопорушень вони -- величина незначна. Ці тенденції, а також подальше спрощення в'їзду-виїзду уможливлюють припущення, що на території України правопорушень з боку іноземців найближчим часом не зменшиться.

До числа причин, що породжують вчинення адміністративних проступків, як вважає Є.В. Додін, не варто включати тимчасові труднощі: тяжкий перехід до ринку, падіння виробництва, невідповідність існуючого законодавства основним правам людини, ослаблення діяльності правоохоронних органів тощо[7, c. 45].

Характеризуючи адміністративні правопорушення, скоєні іноземцями в нашій країні, варто виокремити такі особливості:

1) адміністративна відповідальність іноземців за скоєння спеціальних адміністративних правопорушень, регламентується загальноукраїнським законодавством;

2) за порушення правил перебування на території України до іноземців можуть бути застосовані спеціальні санкції, такі, як видворення за межі України, повернення до колишнього місця проживання, скорочення терміну перебування. Ці санкції можуть застосовуватися лише до іноземців;

3) питання процесуального оформлення притягнення іноземців до адміністративної відповідальності у справах про правопорушення спеціального складу є прерогативою, як правило, органів внутрішніх справ[5, c.13].

Отже, іноземці та особи без громадянства визначаються спеціальними суб'єктами адміністративної відповідальності. Вони перебуваючи на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

2.2 Види та зміст адміністративних стягнень, які застосовуються до іноземців та осіб без громадянства

адміністративний відповідальність іноземець громадянство

Згідно з Конституцією України іноземці та особи без громадянства підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах із громадянами України. Практичний збіг у багатьох випадках правосуб'єктності іноземців у справах про адміністративні проступки загального виду уможливлює нам говорити про те, що дослідження адміністративної відповідальності іноземців у цих випадках має проводитися аналогічно дослідженню адміністративної відповідальності громадян України, розгляду якого присвячена значна кількість робіт видатних вчених - адміністративістів. Так, у випадках здійснення іноземцями правопорушень загального виду необхідно керуватися загальними положеннями адміністративного законодавства, вирішуючи питання їхньої відповідальності.

Поряд з тим законодавство передбачає адміністративно-правові заборони, порушниками яких можуть бути лише іноземці. У цьому випадку їм надається роль спеціального суб'єкта адміністративної відповідальності. Так, іноземці не можуть нести адміністративну відповідальність за низку проступків (за порушення правил військового обліку, паспортних правил, а також за ті проступки, суб'єктами яких можуть бути лише посадові особи)[15, c. 1].

Проступки, допущені іноземцями, - це за своєю природою і характером - адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління і за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність.

Основним видом стягнення, яке застосовується до іноземців та осіб без громадянства є видворення за межі України. Ст. 24 КУпАП встановлює, що законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок. Відповідно до цієї статті для застосування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного видворення необхідним є: а) наявність законів, які передбачають саме адміністративне видворення; б) вчинення адміністративного проступку, який грубо порушує правопорядок.