– розроблено проекти: Інструкції щодо взаємодії чергової служби та інших підрозділів ОВС з недержавними підприємствам, які надають охоронні послуги, та підприємствами-перевізниками (таксі) щодо охорони громадського порядку і розкриття злочинів «по гарячих слідах»; Типового положення про оперативні групи реагування; Типової інструкції про порядок проведення та зміст інструктажу добового наряду ОВС; Положення про інтерактивну чергову частину;

удосконалено:

– модель чергової служби ОВС шляхом сформульованих обґрунтованих пропозицій щодо: виокремлення її в самостійний підрозділ системи МВС з вертикальним підпорядкуванням та переорієнтації її діяльності на виконання публічно-сервісної функції;

– систему принципів діяльності чергової служби шляхом доповнення такими спеціальними принципами, як: ініціативність, взаємозамінність, постійна взаємодія, алгоритмізація, інноваційність;

– поняття адміністративно-правової діяльності чергової служби ОВС з виділенням її основних ознак: урегульованість переважно нормами адміністративного права; підзаконність; забезпечення цілодобової та безперервної охорони громадського порядку і безпеки; визначеність території обслуговування; спрямованість на захист прав громадян та інтересів держави;

дістало подальшого розвитку:

– характеристика особливостей імперського, радянського та пострадянського етапів становлення і розвитку чергової служби органів внутрішніх справ, ключовою та об'єднуючою ознакою яких є концепція створення підрозділу, що діє оперативно, безперервно та цілодобово;

– виокремлення та класифікація системи основних: завдань (оперативні, інформаційні, робота з доставленими, організаційно-технічні, контрольні) і функцій (оперативного реагування та розкриття злочинів по «гарячих слідах», інформаційно-аналітична, забезпечення введення ступенів готовності та спеціальних оперативних планів, оперативного управління силами та засобами ОВС; внутрівідомчого контролю; розгляду обставин щодо правопорушників) діяльності чергової служби ОВС;

– розгляд форм взаємодії чергової служби органів внутрішніх справ з іншими підрозділами ОВС, органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та громадськістю, основними з яких є: участь у проведенні спільних інструктажів, семінарів, навчально-тренувальних та практичних занять; узгодження порядку несення служби, у тому числі під час проведення масових заходів, а також операцій із затримання злочинців; несення служби з охорони громадського порядку в системі Єдиної дислокації; взаємний обмін інформацією про стан оперативної обстановки; координація діяльності слідчо-оперативних груп (СОГ), оперативних груп реагування (ОГР), громадських формувань;

– визначення напрямів удосконалення адміністративно-правової діяльності чергової служби ОВС та подальшого її розвитку, серед яких головні: удосконалення правового забезпечення чергової служби ОВС шляхом внесення змін до чинних правових актів та прийняття нових (зокрема, наказів МВС України «Положення про чергову службу ОВС», «Про застосування спеціальних технічних засобів в ОВС з метою недопущення порушень прав людини», «Про впровадження в діяльність чергових частин ОВС геоінформаційних систем управління патрульними нарядами», «Про організацію проведення інструктажів добового наряду ОВС», «Про надання платних адміністративних послуг черговими частинами ОВС» та ін.); підвищення ефективності управління службовими нарядами, що задіяні в охороні громадського порядку (збільшення кількості сил та засобів ОВС, запровадження геоінформаційних систем управління нарядами та інших спеціальних технічних засобів); удосконалення системи інформаційного забезпечення чергової служби (впровадження інтегрованих банків даних, стаціонарних постів міліції, систем відеоспостереження та ін.); поліпшення кадрового забезпечення чергової служби та вдосконалення організації професійної підготовки особового складу (навчання працівників чергових частин на курсах підвищення кваліфікації (перекваліфікації), запровадження інноваційних форм навчання - тренінги, інтерактивна чергова частина); покращення матеріально-технічного забезпечення чергової служби (надання платних адміністративних послуг черговою службою);

– пропозиції щодо внесення змін та доповнень до: ст. 3 та п. 3 ст.10 Закону України «Про міліцію»; ст. ст. 1483, 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення; положень наказу МВС України від 28.04.2009 № 181 „Про організацію діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:

- правотворчості - для розробки і вдосконалення нормативних актів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання діяльності чергової служби ОВС України (Лист Верховної Ради України від 29.09.2010 № 04-19/14-2096);

- правозастосовчій діяльності - для вдосконалення діяльності чергової служби ОВС України (Акти впровадження ГУМВС України в Дніпропетровській області від 11.02.2011 № 715, УБОЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 29.12.2010 № 879);

- навчальному процесі - при викладанні у вищих навчальних закладах МВС України навчальних дисциплін „Адміністративна діяльність ОВС”, „Основи управління в ОВС”, „Тактико-спеціальна підготовка (модулі 1, 2)” (Акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 03.12.2009 № 24);

- науково-дослідній роботі - для подальших досліджень адміністративно-правових засад діяльності чергової служби ОВС України та інших правоохоронних органів (Акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 15.07.2010 № 16).

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи доповідалися на міжнародних, всеукраїнських, міжвузівських науково-практичних, конференціях: «Актуальні питання охорони громадського порядку під час проведення міжнародних спортивно-масових заходів» (Донецьк, 2008), «Проблеми протидії злочинності у сфері громадської безпеки» (Дніпропетровськ, 2008), «Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадського порядку» (Дніпропетровськ, 2009), «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (Запоріжжя, 2009), «Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів» (Запоріжжя, 2010), «Теорія і практика сучасного права» (Херсон, 2010), «Проблеми протидії злочинності у сфері громадської безпеки» (Дніпропетровськ, 2010).

Публікації. Основні положення й результати дисертації викладено у чотирьох статтях, опублікованих у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук, та семи тезах доповідей.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають сім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 300 сторінок, з яких: 198 - основний текст, 72 - додатки, 30 - список використаних джерел (306 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

черговий правопорядок внутрішній справа

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації та вказано на її зв'язок з науковими планами та програмами, визначаються мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, використані методи, нормативна та емпірична бази, основні теоретичні положення, що обумовлюють наукову новизну роботи, визначається практичне значення одержаних результатів та їх апробація.

Розділ 1. «Теоретичні та правові засади адміністративної діяльності чергової служби органів внутрішніх справ» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Становлення та розвиток чергової служби ОВС та законодавства, що регулює її діяльність» розглянуто ґенезу законодавства про діяльність чергової служби ОВС України.

Визначено три етапи розвитку чергової служби ОВС: імперський (1718-1917 рр.) - зародження чергової служби як напрямку діяльності поліції царської Росії; радянський (1918-91 рр.) - зародження, створення та розвиток чергової служби радянської міліції; пострадянський (сучасний) (1992-2011 рр.) - удосконалення діяльності чергової служби ОВС незалежної України.

Так, імперський період розвитку чергової служби ОВС характеризувався зародженням чергової функції в органах поліції. Згідно з положеннями Статуту благочиння від 08.04.1782, Інструкціями околодочним наглядачам Санкт-Петербурга (1867 р.), Києва (1875 р.) та Москви (1906 р.) окремі функціональні обов'язки щодо прийому заяв і повідомлень громадян, допиту доставлених правопорушників, узяття під варту злочинців, доповіді керівництву добового зведення виконувалися різними поліцейськими органами: караульщиками, частними приставами, квартальними наглядачами, околодочними наглядачами, а також двірниками, нічними сторожами і трактирниками.

В радянський період затвердженням Наркомом внутрішніх справ 05.03.1926 «Правил внутрішньої служби міліції для підтримання в місті порядку, спокою і громадської безпеки» вводилося чергування відповідального чергового міліції по місту. З 01.01.1930 у міліції запроваджено телефонний екстрений зв'язок «01», з 15.03.1931 - «02».

У 1972-81 рр. було прийнято основні нормативно-правові акти, що регулювали діяльність чергових частин міліції, та відбулося закріплення її організаційної структури. Так, наказом МВС СРСР від 11.12.1972 «Про корінне поліпшення роботи чергових частин ОВС» та Положенням про чергову частину відділення міліції» (1973) передбачалося: створення штатних чергових частин у міськрайорганах, покращення їх матеріально-технічного стану, збільшення штатних чергових змін до 4-х, передача в їх оперативне підпорядкування додаткових сил та засобів, підвищення кваліфікаційних вимог до працівників.

Зроблено висновок, що запровадження інституту чергової служби в структуру радянської міліції забезпечило виникнення синергетичного ефекту - підвищення ефективності діяльності міліції за рахунок інтеграції окремих її складових в єдину систему охорони громадського порядку і безпеки громадян, особливо щодо розкриття злочинів по «гарячих слідах». Так у 1976 р. по «гарячих слідах» черговою службою розкривалося 52,2 % злочинів та інших правопорушень; протягом 1981 р. у 20 областях України та м. Києві покращено розкриття злочинів на 9,6 %, ніж у 1980 р. шляхом злиття чергових частин та патрульних нарядів в єдину оперативну правоохоронну підсистему ОВС.

Головні особливості сучасного етапу розвитку чергової служби ОВС України полягають у необхідності продовження реформування ОВС, що об'єктивно повинно сприяти вдосконаленню моделі чергової служби ОВС.

Наголошено, що чергова служба ОВС на всіх етапах своєї еволюції характеризується поступовим розвитком від допоміжної до самостійної служби ОВС, і навіть за умов докорінного реформування ОВС залишиться її невід'ємною складовою, що відповідає сучасним світовим поліцейським стандартам щодо структури поліції.

У підрозділі 1.2. «Поняття, завдання, функції та принципи адміністративно-правової діяльності чергової служби органів внутрішніх справ» з'ясовуються основні підходи до розуміння поняття «чергова служба ОВС», характеризуються її завдання, функції та принципи. Розглянуто етимологію поняття «чергова служба ОВС», співвідношення термінів «чергова частина» та «чергова служба».

Чергову службу ОВС запропоновано розуміти як оперативну правоохоронну підсистему ОВС, яка на чолі чергових частин цілодобово та безперервно об'єднує й координує діяльність служб і підрозділів ОВС, взаємодіє з органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та громадськістю з метою забезпечення прав і свобод людини, захисту інтересів суспільства і держави від протиправних посягань.