Попередній розгляд справи починається з доповіді прокурора щодо можливості призначення справи до розгляду. Готуючись до участі у попередньому розгляді справи суддею, прокурору необхідно відповісти на питання, які передбачені у ст. 237 КПК, а саме:

1.  чи підсудна справа відповідному суду;
2.  чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;
3.  чи відповідає обвинувальний висновок нормам процесуального законодавства;
4.  чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу;
5.  чи немає процесуальних порушень, без усунення яких справа не може бути призначена до розгляду;
6.  чи немає підстав для притягнення до відповідальності інших осіб за вчинений злочин;
7.  чи відсутні підстави для притягнення обвинуваченого до відповідальності за більш тяжкий злочин.

Аналізуючи матеріали кримінальної справи, прокурор обов'язково повинен приділити увагу цим питанням і при встановленні підстав, за якими суд може направити справу на додаткове розслідування, необхідно завчасно звернутися до суду з письмовим проханням про повернення справи у прокуратуру на підставі ч. 4 ст. 232 КПК або висловити думку про повернення справи в порядку ст. 249¹ КПК, посилаючись на недостатню перевірку справи відповідно до вимог ст. 228 КПК.

Разом з тим, з метою запобігання необґрунтованого або незаконного повернення справи на додаткове розслідування із стадії попереднього судового розгляду за ініціативою суду, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого та інших учасників процесу (ст. 246 КПК) прокурору потрібно з'ясувати: чи не допущено істотних порушень вимог процесуального законодавства на стадії досудового слідства, без усунення яких справа не може бути призначена до слухання. Такі істотні порушення перелічені у ст. 370 КПК, у тому числі: а) порушення прав обвинуваченого на захист;

б)  розслідування справи особою, яка підлягає відводу; в) відсутність перекладача у обвинуваченого за наявності підстав для його участі; г) непред'явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення; ґ) обвинувальний висновок не затверджений прокурором, а прокурор не скористався своїм правом завчасно звернутися до суду з письмовим проханням повернути справу в прокуратуру в порядку ст. 232 або 249¹ КПК.

Під час попереднього розгляду справи у суді не обговорюється і не вирішується питання щодо винуватості особи, але це не дає підстави прокурору формально підходити до підготовки до участі у судовому процесі. До попереднього слухання справи прокурор повинен: а) вивчити і законспектувати матеріали справи з аналізом доказів; б) скласти план доповіді і обґрунтування своєї позиції з тих питань, які з'ясовує суд (ст. 237 КПК); в) ознайомитись з матеріалами: документами, скаргами, клопотаннями, які надійшли безпосередньо до суду після направлення справи прокурором;

г)  відпрацювати позицію інших учасників процесу, їх можливих клопотань, враховуючи, що постанова судді про призначення справи до розгляду оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесене подання прокурора (ст. 245 КПК). Характерно, що у наказі Генерального прокурора № 5 гн від 19 вересня 2005 р. зазначається, що при попередньому розгляді справи доповіді прокурора щодо можливості призначення справи до розгляду і його думка щодо клопотань інших учасників процесу повинні бути об'єктивними, ґрунтуватися на матеріалах справи та нормах закону (п. 5. 2).

Виконання цих вимог прокурором можливе при глибокому вивченні матеріалів справи, нормативних матеріалів, судової практики і спеціальної літератури.

За результатами досудового розгляду справи суддя своєю постановою приймає одне з рішень, передбачених ст. 244 КПК:

1.  про призначення справи до судового розгляду;
2.  про зупинення провадження по справі;
3.  про повернення справи прокуророві;
4.  про направлення справи за підсудністю;
5.  про закриття справи;
6.  про повернення справи на додаткове розслідування.

На підставі вимог КПК зупинення провадження по справі суддя може винести у випадку, якщо обвинувачений захворів або місце його знаходження невідоме.

Вирішення питання про направлення справи за підсудністю суддя приймає відповідно до вимог статей 33-42 КПК, цими ж нормами повинен користуватись і прокурор. Щодо зупинення провадження або направлення справи за підсудністю у прокурора, який бере участь у попередньому розгляді, майже ніколи не виникає труднощів, оскільки ці питання чітко регламентовані нормами КПК і не вимагають детального дослідження. Зовсім інший підхід прокурора повинен бути при вирішенні питань щодо закриття справи або направлення її на додаткове розслідування.

Відповідно до ст. 248 КПК при наявності обставин, передбачених статтями 6-11¹ цього Кодексу, суддя своєю постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема, про гроші, цінності та інші речі, набуті злочинним шляхом.

Закриття справи за ст. 6 КПК можливе лише за наявності безпосередніх підстав, що виключають оцінку доказів, тобто прокурору, як і судді, достатньо встановити обставини, що виключають провадження в кримінальній справі, і прийняти рішення про закриття.

Слухання справи з постановою про звільнення особи від кримінальної відповідальності, тобто за нереабілітуючими підставами (статті 7- 11¹ КПК) на попередньому судовому розгляді може закінчитися як винесенням постанови про закриття справи, так і призначенням її до судового розгляду у разі, якщо:

а)  суд вважає за необхідне дослідження підстав звільнення особи;

б)  у справі проходять особи, відносно яких прокурором затверджений обвинувальний висновок і роздільне їх слухання неможливе. Враховуючи те, що завданнями попереднього слухання є: визначення відсутності суттєвих процесуальних порушень, за наявності яких слухання неможливе, а також підготовка умов для успішного судового розгляду, а не вирішення питання щодо винності особи у вчиненні злочину, прокурору необхідно уважно аналізувати законність рішень, які приймає суд. У випадках, коли суд у стадії попереднього розгляду справи приймає постанову про її повернення на додаткове розслідування або про закриття, при цьому виходить за межі вказаного завдання, то така постанова є незаконною і прокурор повинен подати апеляцію про її скасування.

Активність прокурора у підготовчій частині судового засідання створює умови для вичерпного дослідження доказів у подальших стадіях судового розгляду справи. Ці обставини вимагають від прокурора бути уважним при вирішенні судом процедурних питань, особливо клопотань, які заявляють інші учасники судового розгляду.