Пред'явлення для впізнання є одним із способів одержання доказів. Це процесуальні дії, при виконанні яких свідок, потерпілий або підсудний в результаті розумового порівняння ознак певного об'єкта, що відбилися в пам'яті, з ознаками об'єктів, які пред'являються, приходять до висновку про наявність або відсутність тотожності.

Факти, що встановлюються цими процесуальними діями, є доказами і можуть бути використані судом для обґрунтування вироку. Прокурору необхідно завжди пам'ятати про ці особливості та при потребі використовувати їх під час судового слідства. Таке право закріплене у ст. 309 КПК, де передбачено: "свідкові, потерпілому або підсудному під час судового слідства можуть бути пред'явлені для впізнання особа чи предмет". При цьому впізнаючий повинен вказати, чи впізнає він особу або предмет і за якими саме ознаками.

Таким чином, у законодавчому порядку визначені суб'єкти, яким можуть бути пред'явлені особа чи предмети для впізнання, а також закріплена вимога про те, що неможливо проводити впізнання повторно. Це означає, якщо під час досудового слідства така слідча дія виконувалася, то в судовому засіданні проведення впізнання тих же об'єктів і суб'єктів є неможливим.

У яких випадках прокурору доцільно застосувати цей слідчий прийом? Необхідність застосування в судовому слідстві впізнання особи і предметів може бути викликана такими причинами:

1.  Якщо при підготовці до судового розгляду прокурор, суд або захисник встановлюють, що при досудовому розслідуванні не було проведено упізнання особи чи предметів, а необхідність у цьому є.
2.  Якщо під час судового слідства виявилися нові обставини, встановлення яких або їх перевірка можливі лише шляхом пред'явлення для упізнання особи чи предмета.
3.  Під час досудового слідства впізнання об'єктів здійснювалося по фотознімках, а суд, прокурор, захисник вважають за необхідне провести упізнання шляхом пред'явлення самих об'єктів у натурі.
4.  Під час судового слідства викликані нові свідки або приєднані до справи нові речові докази та документи, відносно яких доцільно здійснити пред'явлення для упізнання.

У статті 309 КПК, яка регламентує порядок проведення впізнання у судовому слідстві, не закріплено положення про можливість виконання цих слідчих дій повторно, якщо вони були проведені під час досудового слідства. Відсутність таких конкретних вимог породжувала неоднозначні підходи до виконання цих слідчих дій під час судового слідства як у судових працівників, так і у науковців. Л. Ю. Ароцкер, вперше у 1964 р. визначив причини впізнання в судовому слідстві, допускаючи їх дублювання і в суді^[34]. Пізніше, у 1970 р., він змінив свої погляди і зазначав, що повторне проведення під час досудового слідства впізнання одних і тих же об'єктів є недопустимим.

У проекті нового КПК України це питання було закріплено таким чином: "Під час судового слідства можуть бути пред'явлені для впізнання особа чи предмет, впізнання яких не проводилося під час дізнання чи досудового слідства". З огляду на цю норму можна зробити два висновки:

1.  повторне впізнання можливе іншими особами за тими ж ознаками об'єкта;
2.  повторне впізнання можливе тими же способами за іншими ознаками об'єкта.

Перший висновок очевидний і заперечень не викликає. Другий висновок необхідно розглянути детальніше. Пред'явлення для впізнання за своєю природою є ототожненням, яке може проводитись як за матеріально-фінансовими відображеннями (сліди, моделі, розміри та ін.), так і за чуттєво-конкретними уявленнями (образами), що зберігаються в пам'яті людини. Впізнання за своєю суттю належить до ототожнення другого типу, через те, що в його основі лежить запам'ятовування ознак побаченого або відомого раніше об'єкта. При цьому треба мати на увазі, що даний об'єкт спостерігався особою у зв'язку із здійсненням злочину або був відомий йому раніше, (наприклад речі, які йому належали). Тоді ж і відбулося сприйняття та запам'ятовування ним цих ознак предмета, що потім стане об'єктом впізнання. У процесі пред'явлення об'єкта для впізнання особа, яка впізнає, порівнює ознаки, що відображені в його свідомості, з ознаками об'єкта, який пред'являється, і у випадку їх збігу ідентифікує об'єкт з самим собою. Відбувається так звана суб'єктивна тотожність.

Для впізнання можуть бути пред'явлені особи і предмети. Особи, які пред'являються для впізнання, - це підсудний, свідок і потерпілий, вони ж є суб'єктами впізнання, тобто їм доводиться впізнавати ту чи іншу особу або певний предмет.

Об'єктом впізнання може бути тільки предмет, який має характерні особливості, його індивідуальні ознаки. Якщо в предметах, які прокурор пропонує для впізнання, немає таких ознак, або якщо свідок при допиті не може їх назвати, то й вирішувати питання про пред'явлення для впізнання нема потреби.

На наш погляд, правильно зазначав з цього приводу В. П. Кол- маков про те, що "впізнання за загальними ознаками не буде мати доказового значення"^[35].

У зв'язку з цим прокурор при допиті особи, яка буде впізнавати, повинен з'ясувати індивідуальні особливості предмета.

З'ясувавши, що свідок, потерпілий або підсудний запам'ятали такі особливості, прокурор має всі підстави заявити суду клопотання про пред'явлення предметів для впізнання. Впізнання особи може бути проведено не тільки за її зовнішніми відмінними особливостями, але і по голосу, якщо в суді буде встановлено. що свідок або потерпілий запам'ятали певні особливості голосу особи, яку треба упізнати.

Для вирішення питання про доцільність пред'явлення для впізнання об'єкта - особи чи предмета, яких бачили в момент здійснення злочину, прокурору необхідно проаналізувати умови сприймання цього об'єкта: тривалість спостереження, відстань від спостерігача до об'єкта, особливості його ознак, незвичайність об'єкта і т ін.

Якщо мова йде про спостерігання об'єкта у зв'язку зі здійсненням злочину, то необхідно враховувати здатність суб'єкта впізнавати, а також його стан у момент, коли він спостерігав об'єкт. Тобто, якою мірою злочин, що здійснювався, торкався інтересів цієї особи і в якій формі над нею було вчинене насильство: фізичне чи психічне, погроза була реальною чи ні, і т. д.

Безумовно, треба враховувати і фізіологічні властивості особи: її слух, зір, пам'ять, які створюють можливість сприймати ознаки об'єкта, який спостерігався. Пам'ять - відображення свідомості того, що було в минулому, шляхом запам'ятовування, відтворення і впізнання. Впізнання переважно залежить від того, як точно конкретна особа здатна запам'ятати ознаки об'єкта, як тренована її пам'ять, як вона сприймає і закріплює в пам'яті нові раніше не відомі їй факти, обставини, людей, предмети.

Крім того, прокурору необхідно пам'ятати, що значну роль при впізнанні відіграє фізичний і психологічний стан людини в цей момент, особливо при впізнанні особи: хвилюється чи байдуже ставиться до зустрічі з упізнаним, чи створює вона йому загрозу в майбутньому; за яких умов здійснюється пред'явлення для впізнання - все це повинно враховуватись прокурором як обставини, що впливають на проведення впізнання. Поряд із визначеними факторами, важливе значення також відіграють умови пред'явлення особи для впізнання.

Проаналізувавши норми КПК, що регламентують впізнання, а також наукові розробки, присвячені методиці впізнання, мож- на зробити висновок про порядок і умови пред'явлення для впізнання за обставин судового слідства:

1.  Пред'явленню для пізнання має передувати допит, під час якого суд, захисник, обвинувач повинні з'ясувати, за яких обставин допитуваний бачив особу чи предмет; які запам'ятав прикмети цієї особи чи ознаки предмета, а також чи може він впізнати цю особу або предмет у разі їх пред'явлення. Наслідки цього допиту дають суду підстави прийняти рішення про можливість або недоцільність проведення пізнання. Вирішальним фактором буде те, як добре сприйняв і запам'ятав ознаки об'єкта, якому пред'явлене впізнання, чи зможе він відновити їх в пам'яті на момент упізнання.
2.  Особа пред'являється для впізнання разом з іншими особами тієї ж статі, кількістю не менше трьох, які не мають особливих відмінностей у зовнішності та одягу. Предмет має пред'являтися впізнавачу серед інших однорідних предметів і кількістю також не менше трьох. Такий порядок пред'явлення для впізнання підвищує достовірність одержаних наслідків, оскільки впізнавачу необхідно впізнати об'єкт, відрізняючи його від інших схожих з ним об'єктів. Психологічно доказано, що пред'явлення об'єкта у великій групі може дезорієнтувати особу. При наявності декількох об'єктів пізнання, наприклад, підсудних, вони пред'являються не всі разом, а кожний окремо і також серед подібних з ними.
3.  При проведенні впізнання впізнавачу пропонують вказати на особу (предмет), про які він раніше давав свідчення. Прокурор повинен стежити, щоб при цьому не оголошувалися дані судового слідства і не задавалися питання, які наводять на відповідь. Це особливо важливо, враховуючи велику кількість учасників при проведенні такої слідчої дії в суді.
4.  Після того як упізнавач впізнає особу (предмет), він повинен перераховувати, за якими ознаками визначив впізнання. Всі свідчення пізнавача в цій частині мають бути детально занесені до протоколу судового засідання.

Згідно зі ст. 309 КПК об'єктами для впізнання можуть бути особа чи предмет. У тих випадках, коли немає можливості пред'явити для впізнання саму особу, закон дозволяє впізнання проводити за фотознімками, матеріалами кіно- чи відеозапису. Пред'явлення впізнання за фотознімками, матеріалами кінозйом- 86 ки чи відеозапису не викликає можливості подальшого пред'явлення особи для впізнання.

Впізнання особи в суді часто проводиться стосовно підсудного, свідків, інколи потерпілого. Практика свідчить, що при розгляді таких кримінальних справ, як бандитизм, вбивство, розбій трапляються випадки, коли в судових засіданнях виникає потреба проводити впізнання підсудних. Проведення впізнання по таких справах дає змогу визначити роль кожного з учасників, які вчинили злочин. Особливо така потреба виникає під час досудового слідства, коли необхідно встановити, хто вбивав, хто катував, хто забирав цінності тощо.

Іншим видом пред'явлення для впізнання в суді є впізнання предметів. Характеристика, що визначає у Кримінально-процесуальному кодексі об'єкти впізнання (предмети), дає підстави для значного розширення їх кола. Відповідно до здійсненого злочину це можуть бути речі, викрадені в особи, якій пропонують їх впізнати. Це можуть бути речові докази, що виявлені на місці події і впізнані свідками, які належать певній особі. Впізнання може проводитись і стосовно об'єктів, які були знаряддям вчинення злочину. Впізнавачем при цьому може виступати як потерпілий, свідок, так і підсудний. Об'єктами впізнання можуть бути транспортні засоби, що використовувались при здійсненні злочину, а також при їх викраденні. Можна пред'являти для впізнання і документи, підписи, тексти, відбиток печатки та інше, їх впізнання буде свідчити про схожість з аналогічними документами, які пам'ятає впізнавач. Після впізнання такого документа в ряді випадків виникає необхідність призначати експертизу. Експертне дослідження документа - підпису, тексту, відбитка печатки дає змогу встановити тотожність або її відсутність.