Кримінально-процесуальний кодекс суворо регламентує порядок допиту свідків. Ефективність їх допиту залежить від багатьох факторів, у тому числі й від чіткого дотримання норм КПК.

У зв'язку з цим прокурор зобов'язаний надати суду допомогу в додержанні визначених законом процесуальних правил їх допиту. Свідки допитуються по одному у відсутності інших ще не допитаних свідків (ст. 303 КПК). Допитані свідки залишаються в залі судового засідання і не можуть залишати його до закінчення судового розгляду без дозволу головуючого. Ця процесуальна вимога спрямована на попередження впливу на показання свідків з боку інших осіб. Перед допитом свідка суд встановлює його особу, і головуючий попереджає його про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання. При цьому свідку пояснюють, що відповідно до вимог ст. 63 Конституції він не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів. Тобто він не може свідчити проти себе, членів сім'ї чи близьких родичів.

При вивченні матеріалів справи прокурор одержує деяке уявлення про особистість свідка, а при першому спілкуванні у суді доцільно встановити з ним психологічний контакт. Для визначення тактики допиту прокурору варто знати також, яким є ставлення свідка до підсудного і потерпілого, встановити характер їх взаємин, під час вільної розповіді, з якої починається допит свід- 78 ка, прокурор вивчає звички свідка: його манеру говорити, стан пам'яті, ступінь правдивості і точності свідчень, наявність в них суперечності і, враховуючи все це, намічає план і тактику його допиту. Якщо свідок повно, вичерпно і чітко висвітлив усі обставини, для підтвердження яких він був викликаний в суд, прокурору доцільно обмежити цей допит мінімальною кількістю запитань, які задаються виключно з метою закріплення основних положень, що містяться в його свідченнях.

Постановка запитань свідку переслідує мету доповнити, уточнити, деталізувати або перевірити його свідчення. Якщо свідок під час вільної розповіді не повною мірою висвітлив відомі йому обставини або зовсім про них не сказав, прокурору необхідно своїми питаннями заповнити цю прогалину в свідченнях. За допомогою запитань прокурор усуває протиріччя у свідченнях свідка, конкретизує його відповіді. Якщо свідок не може пригадати ті чи інші деталі, прокурор мусить допомогти йому питаннями, які мають відновити у пам'яті забуті факти. У цих випадках за клопотанням прокурора допит може супроводжуватися пред'явленням свідку фотозйомок схем, речових доказів та ін., що здатні "оживити" його пам'ять. Добрий ефект дає також перегляд відеозапису місця події.

Особливу увагу прокурор приділяє свідченням, які підтверджують алібі підсудного. У даному випадку прокурору необхідно задавати питання, які деталізують свідчення, зокрема, що пов'язані з поведінкою, часом та місцем перебування підсудного та ін. Максимальна деталізація тих чи інших обставин у ряді випадків дає змогу прокурору встановити його недобросовісність, викрити неправду. Якщо свідок дає суперечливі й плутані свідчення, то прокурору необхідно визначити їх значення і сутність. Інколи такі свідчення можна усунути кількома питаннями, що їх деталізують.

У випадках, коли виникають суттєві суперечності між свідченнями в судовому засіданні під час досудового слідства, прокурор мусить звернутися до суду з клопотанням про оголошення протоколу допиту свідка під час досудового слідства або відтворення його звукозапису

Як уже зазначалося, тактика допиту свідка в суді повинна будуватися з урахуванням його особистості і відношення до справи. Зусилля прокурора мають бути спрямовані на створення обстановки, що забезпечує одержання від свідків достовірної інформації про факти та події, які досліджуються в суді. Уміле використання прокурором відпрацьованих практикою і наукою тактичних прийомів допиту дає йому можливість виявити факти добросовісних помилок свідка, встановити дійсні причини протиріч, неповноти і неточності в його свідченнях і якщо можна їх усунути. Проте свідок може давати і свідомо неправдиві свідчення, приховувати від суду відомі йому факти та обставини або їх перекручувати. Залежно від мети, яку переслідує свідок, вони можуть бути як обвинувального, так і виправдувального характеру. Для правильного визначення тактики допиту такого свідка прокурору необхідно встановити мотиви, які спонукали його давати неправдиві свідчення. Це досягається шляхом аналізу даних про його особу, характер взаємовідносин із підсудним і потерпілим, поведінкою в суді та під час досудового слідства. У такому разі тактика допиту повинна, в першу чергу, нейтралізувати негативні дії цих мотивів і схилити свідка до правдивих свідчень.

Якщо це не дає результатів, неправдивого свідка викривають доказами, які є у справі, застосовуючи тактичні прийоми і рекомендації при допиті підсудних.