Згідно зі ст. 308 КПК потерпілий допитується за правилами допиту свідків. Допит потерпілого проводиться перед допитом свідків. Крім того, потерпілий як учасник кримінального процесу не виводиться із залу судового засідання. Свідчення потерпілого є не лише джерелом доказів, але і засобом захисту його інтересів.

Законодавством потерпілому надана можливість брати активну участь у судовому слідстві. Так, після з'ясування у підсудних про визнання чи невизнання ними своєї вини, суд вислуховує думку потерпілого про порядок дослідження доказів. Норми КПК закріпили важливе положення про рівні права потерпілого у судовому розгляді з підсудним, захисником, цивільним позивачем, цивільним відповідачем та їх представниками щодо подання доказів, участі у дослідженні та заявленні клопотань, під час судового розгляду потерпілий має право надавати докази, 80

брати участь у дослідженні доказів, задавати питання підсудному, потерпілому, свідкам, експерту. Крім цього, потерпілий несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (ст. 384 КК) і в той же час не несе відповідальність за відмову давати показання. Тому слід погодитися із твердженням М. І. Гошовського і О. П. Кучинської про те, що "можливість вільно, на власний розсуд розпоряджатися своїми правами в процесі попереднього розслідування й судового розгляду кримінальної справи складає одну з особливостей діяльності потерпілого порівняно з прокурором"^[33].

Ці особливості правового статусу потерпілого прокурор повинен враховувати при його допиті, крім того, має зважати на те, що потерпілий знайомий з матеріалами справи, а також, що він зацікавлений у викритті підсудного, його покаранні, відшкодуванні збитків. У той же час трапляються випадки, коли потерпілий байдуже ставиться до наслідків розгляду справи і до того, як буде засуджений підсудний. Крім цього, можуть бути випадки, коли потерпілий зацікавлений в тому, щоб істина по справі не була встановлена. Таке відношення обумовлене різними причинами: почуттям жалю до нього і його сім'ї, сорому, домовленістю; шантажем і погрозою з боку підсудного, його родичів та друзів та ін. Тому визначення ступеня і напрямку такої зацікавленості потерпілого є важливою умовою правильного застосування тактичних прийомів його допиту. Визначити ступінь зацікавленості прокурору допомагають дані про особистість потерпілого, характер його взаємовідносин з підсудним, його ставлення до справи і поведінка під час досудового і судового слідства, в тому числі активність при виконанні своїх процесуальних прав, зміст і направленість його свідчень, розмір позову і ряд інших особливостей.

У зв'язку з цим допит потерпілого повинен бути використаний прокурором для одержання від нього максимально повної інформації про відомі йому фактичні обставини по справі, а також даних про фактори, що впливають на повноту і добросовісність свідчень. Одержавши від потерпілого достовірні свідчення, необхідно ретельно з'ясувати як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори, в тому числі: за яких обставин здійснилася подія, на що в цей час зверталася його увага, в якому стані він перебував: страх, переляк, хвилювання; які дії особисто здійснював: кликав на допомогу, чинив опір, намагався утекти, хто йому в цьому допомагав, чим обґрунтовані його висновки, думки і т. ін.

Прокурору необхідно враховувати, що на свідчення потерпілого впливають умови судового допиту. Тому прокурору нема потреби робити зауваження або підправляти потерпілого, необхідно дати йому можливість повністю висловитись, а потім шляхом постановки запитань доповнити і деталізувати прогалини в його свідченнях та уточнити інформацію про обставини, які мають суттєве значення для справи.

Для перевірки достовірності свідчень потерпілого застосовують ті самі тактичні прийоми, що і відносно свідка. У той же час прокурор повинен враховувати, що потерпілий після розгляду всіх доказів може доповнити судове слідство і він має передбачити таку ситуацію. Практика свідчить, що суди оцінюють свідчення потерпілих разом з іншими доказами, що забезпечують постанови судових рішень, які ґрунтуються на законі.