Аналіз дослідження питань тактики допиту свідчить, що фахівці значну увагу приділяють проблемам допиту під час досудового слідства і менше - допиту в суді. Тому вважаємо за доцільне проаналізувати теоретичну концепцію допиту в суді.

Найбільш раціональну концепцію допиту запропонував російський науковець Р. С. Бєлкін, який наукові положення і практичні рекомендації, що стосуються допиту, згрупував у три блоки: 1) психологічний; 2) правовий та моральний; 3) тактичний і організаційно-технічний. До блоку психологічних положень належать: положення загальної психології про психологічні процеси, які впливають на формування свідчень (сприйняття, запам'ятовування, види і властивості пам'яті, відтворення та ін.), а також положення судової психології, які відображають специфіку процесу спілкування між учасниками допиту, психологічний вплив обстановки на допит, викриття неправдивих свідчень і т. ін. Такі визначення свідчать про те, що тактика допиту в цілому і окремі її елементи мають ґрунтуватися на психологічному базисі.

Блок правових і моральних положень включає питання процесуального порядку допиту, його етики та ін. Він органічно поєднаний з тактичним блоком. Це обумовлене як тісними зв'язками тактики з нормами процесуального права, так і змістом тактичних прийомів. Особливе значення має тактика допиту в суді, визначальними положеннями якої є:

•  процесуальна процедура допиту;
•  ситуація, за якої проводиться допит;
•  характеристика особистості допитуваного, його поведінка під час допиту.

Процесуальна процедура допиту в суді визначена нормами Кримінально-процесуального кодексу. При цьому необхідно враховувати, що допит здійснюється не тільки судом, але і сторонами, кожна із яких - прокурор, захисник займають різні позиції у цій пізнавальній діяльності. Різні інтереси переслідують підсудний, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач. Відображенням цього є обставини, коли кожний учасник намагається так використати допит, щоб виразніше висвітлити факти, які підтверджують модель події, яку обстоювано перед судом.

У зв'язку з цим суду надано процесуальне право регулювати процес пізнання цими учасниками. Разом з тим він зобов'язаний регулювати і відносини між ними. Від головуючого залежить упорядкування процедури допитів. Обстановка допитів має бути діловою, спокійною, безконфліктною. Виникнення конфліктів і їх розвиток можуть ускладнити процес допиту, звести нанівець тактичні прийоми його проведення, перешкодити встановленню істини в суді. Тому обов'язок державного обвинувача - уважно стежити за особливостями ситуації допиту, впливати позитивним чином на її розвиток. Сторони мають бути ввічливими, уважними. Не можна допускати грубого поводження.

При участі державного обвинувача в судовому слідстві можуть виникати труднощі психологічного, пізнавального, процесуального і тактичного характеру. Тому розглядаючи питання про участь прокурора на допитах, доцільно йому порекомендувати:

•  спокійно сприймати всі факти, які повідомляють суб'єкти допиту, та розумово переробити цю інформацію;
•  своєчасно порівнювати її з раніше одержаною інформацією і тією, яку він планує одержати під час судового слідства;
•  впливати на діяльність захисту за допомогою фактів, обстоюючи версію обвинувачення;
•  активно перед судом реагувати на дії захисту та інших учасників, які намагаються перекручувати факти, покладені в основу версії.

Безумовно, вирішення цілого комплексу основних завдань - велике психологічне навантаження, що вимагає від прокурора активізації сил і розумової діяльності. Значною допомогою йому буде зібрання всієї інформації по справі та її аналіз з урахуванням інтересів обвинувачення На цій підставі прокурором відпрацьовується лінія поведінки в суді, з урахуванням цього складається попередній план, який він реалізує при допитах.

Разом з тим, багатогранні інтереси різних учасників процесу ведуть до всебічного дослідження інформації, яка з'ясовується при допитах. Це, безумовно, сприяє більш глибокому всебічному аналізу кожного факту, який повідомляється. Якщо в суді допитують особу, яка не давала свідчення під час досудового слідства, все одно пізнавальна діяльність учасників процесу більш конкретна і підготовлена до певних несподіванок, оскільки в кожному випадку вже визначена мета допиту. При допиті під час судового слідства надходить значна частина інформації. Тому психологічно важливо створити такі умови під час допиту, які б сприяли найбільш повному викладенню фактів, що відомі допитуваній особі.

При цьому прокурору, суду, а також захиснику необхідно пам'ятати, що особа, яку допитують у суді, залучається до складного психологічного спілкування, яке характеризується відповідною напруженістю. Ця напруженість не залежить від тривалості допиту, вона існує внаслідок цих обставин судового слідства і повинна враховуватися прокурором.

За такої ситуації особливого значення набувають обставини, які створюють позитивні умови для діалогу суб'єкта та об'єкта допиту: форма звернення, формулювання запитань, реакція на відповідь, додаткові питання і їх направленість та характер тощо.

Важливо, щоб від самого початку допиту не допускати скованості, тому необхідно демонструвати уважність, об'єктивність. Для свідків і потерпілого, а можливо, і підсудного великий вплив мають ті обставини, що психічне спілкування в суді здійснюється в присутності багатьох осіб. Це може привести до того, що свідомість осіб, яких допитують, може розсіюватися, відхилятися. В умовах судового засідання свідки і потерпілі більш емоційно сприймають адресовані їм питання. За своєю формою питання мають бути коректними, не роздратовувати тих, кого допитують. Можна повторити питання декілька разів. Але це не означає, що вони не можуть бути повторені з метою уточнення того, що було сказано. Для цього треба змінити форму питання - відмовитись від нього в даний момент допиту, а потім через деякий час запитати по-іншому.

Особа, яку допитують в суді, часто важче сприймає питання, які їй задають, і не може вирішити найпростіше розумове завдання. Тому потрібно дати їй можливість заспокоїтись, а також стежити за тим, щоб на неї не чинився вплив зовнішнього роздратування, гомін у залі, сміх, репліки та ін., яких не можна допускати. Уважне ставлення до свідчень особи, яку допитують, дає змогу викликати у неї бажання розповісти значно більше від того, що їй відомо за справою; активізувати розумову діяльність, а грубе, неуважне відношення, неповажні репліки спроможні викликати скованість і принизити психічну активність.

Все це вимагає, щоб питання були поставлені обережно, обмірковано, щоб не викликали пожвавлення й сміху в залі, через те, що подібна реакція може бути сприйнята особою, яку допитують, як глузування над нею. Особливо прокурору необхідно стежити за тим, щоб питання захисника не були направлені на заплутування свідків обвинувачення, посилення напруги його стану. При постановці подібних запитань прокурор повинен негайно заявити суду клопотання про їх зняття.

При допиті в умовах судового слідства має значення кожна деталь, в тому числі й тон, яким буде задано питання. Закон надає право прокурору в разі суттєвих розходжень у свідченнях у суді і досудовому слідстві, а також при відмові від свідчень суб'єкта заявляти клопотання про оголошення свідчень, які він давав раніше. Такий спосіб може дати значну перевагу прокуророві. Разом з тим після оголошення свідчень довіра до допитуваного може бути значно підірвана, в тому числі і в судді.

Поведінка державного обвинувача при допиті осіб у суді, тон його запитань повинні чітко свідчити про те, що основна лінія його поведінки - бажання встановити істину по справі. При належній реалізації цього подібну позицію спроможний оцінити не тільки захисник, але й підсудний.

Враховуючи особливості тактики допиту в судовому засіданні, прокурор повинен продемонструвати чіткість і послідовність запитань: неупередженість своєї позиції, терпимість, коректність і офіційність, повагу до суду і всіх учасників процесу; доступну форму розмови; упередження для допитуваних дискомфортної ситуації; повноту і вичерпність з'ясування всіх спірних питань. Тобто своєю поведінкою прокурор схиляє допитуваного до правдивих показань.

Допити, які здійснюються під час судового слідства, мають такі різновиди: основний, додатковий, повторний, перехресний, шаховий допит на очній ставці і допит із пред'явленням доказів. Тактичне вміле використання прокурором усіх видів допиту надає йому можливість для одержання від допитуваних осіб правдивих і достовірних свідчень, встановлення фактів помилок або помилкових свідчень, зумовлених іншими причинами.

Основний допит підсудного, потерпілого і свідків, у якому беруть участь суд та інші суб'єкти судового слідства, найбільш важливий. Він починається з вільної розповіді допитуваного про те, що йому відомо по справі. Практика свідчить, що вільна розповідь, яка не переривається запитаннями і репліками, - найбільш точна форма свідчень. Тому не слід квапити допитуваного, щоб його свідчення були "ближче до справи" (крім випадків, коли він ухиляється від предмета допиту), або обмежувати повідомленого під час досудового слідства. На наш погляд, усе це неприпустиме не тільки з позиції психології, але й завдань судового дослідження справи як самостійного етапу в пізнанні об'єктивної істини по справі. Вислухавши розповідь, можна скласти більш повне уявлення про психічний склад допитуваного, а також про те, чи має він намір казати правду. Досвід свідчить, якщо допитуваний вирішив казати неправду, то у вільній розповіді він все менше відхиляється від правди, ніж на відповідях, де вся його увага концентрується на запитаннях, які йому задають. Вказані особливості необхідно враховувати прокуророві при плануванні тактики допиту конкретної особи. При цьому

слід пам'ятати, що при допитах він повинен проявляти активність. Особлива підготовка потрібна при допиті особи, яка викликана в суд за ініціативою прокурора. При цьому необхідно заздалегідь підготуватися до такого допиту, з'ясувати для себе, які обставини підлягають встановленню, які питання необхідно задавати та ін.

Якщо прокурор допитує особу, викликану за ініціативою захисту, то йому необхідно мати загальне уявлення, про які факти будуть свідчення і швидко, з урахуванням відповідей допитуваного, підготувати власні запитання. Ці питання не повинні переслідувати мету збити допитуваного з його позиції, вони повинні бути спрямовані на встановлення істини. Повнота і об'єктивність слідства тільки виграють від того, що прокурор своїми запитаннями уточнює факт, який встановлюється, буде сприяти його детальному вивченню або, навпаки, продемонструє перед судом та іншими учасникам недостовірність даного факту.

Додатковий допит проводиться прокурором з дозволу головуючого суду в будь-який момент судового слідства, коли під час основного допиту не з'ясовані деякі обставини або вони потребують уточнення і пояснення допитуваного.

Повторний допит, як правило, проводиться, коли виникають сумніви щодо правдивості й точності первісних свідчень. Він може бути проведений також у будь-який момент слідства, але, як свідчить практика, краще відразу ж, як тільки з'явиться в цьому необхідність. При цьому необхідно враховувати, що особа, яку повторно допитують, перебувала у залі суду і їй відомі свідчення інших свідків, потерпілих, підсудних, що може вплинути на зміст її свідчень.

Тому прокуророві необхідно відрізнити те, що допитуваний знав раніше по справі, від того, що йому стало відомо під час судового слідства. Щоб виділити повторні спогади факту від перших свідчень, доцільно допитувати в послідовності, зворотній передуючому допиту, або в інший спосіб. Для правильної оцінки повторних свідчень доцільно дослідити їх історію, процес становлення від допиту до допиту.