Судова експертиза - це процесуальна дія, яка складається з дослідження експертом на завдання слідчого чи суду речових доказів та інших матеріалів з метою встановлення фактичних даних і обставин, які мають значення для правильного вирішення справи¹.

Практика свідчить, що експертизи по справах, як правило, проводяться в період досудового слідства. Разом з тим, якщо під час судового розгляду кримінальної справи виникає необхідність в її проведенні, то суд вирішує ці питання згідно з вимогами ст. 310 КПК. Порядок призначення і проведення експертизи в судовому засіданні такий, як і під час проведення дізнання і досудового слідства. Законом передбачені норми, які регламентують обов'язкове призначення судової експертизи, порядок її призначення, оцінку її висновків, права підозрюваного, обвинуваченого, інших осіб при призначенні і проведенні експертизи, а також порядок призначення і проведення додаткової, повторної та комплексної експертиз (статті 196-205, 312 КПК).

Проблемам судової експертизи завжди приділялася значна увага в процесуальній та криміналістичній літературі. Це пояснюється важливістю використання спеціальних знань в одержанні і дослідженні доказів, а також великими можливостями самої експертизи, появою нових видів експертиз, нових об'єктів та методів дослідження. У той же час слід зазначити, що наукових досліджень, присвячених проведенню експертиз в суді, дуже мало. Найбільш відомі праці Л. Ю. Ароцкера, А. Я. Поліашвілі і О. Р. Росинської^[36] у практичній діяльності до проведення експертиз в суді звертаються в багатьох випадках. Якщо згрупувати їх за категоріями, то можна дійти висновку, що у проведенні криміналістичної експертизи в суді виникає необхідність у таких випадках:

1.  У процесі судового розгляду з'явилися нові обставини справи, дослідження яких можливе шляхом проведення експертизи. За таких умов суд за клопотанням сторін призначає експертизу і направляє необхідні матеріали в експертну установу або запрошує експерта і доручає йому проведення експертизи в суді. В обох випадках експерт може виступити в суді і надати свої висновки.
2.  Експертиза під час досудового слідства не проводилася, тому є необхідність в її проведенні, про що під час слідства клопоталися і захисник, і обвинувачений.
3.  Суд або інші учасники судового процесу не погоджуються з висновками експерта: сумніви в їх обґрунтованості, недостатньо виразні та містять неповні висновки, наявність у них суперечностей.
4.  Суд за своєю ініціативою або за клопотанням сторін визнає необхідним проведення експертизи в суді експертом, який її виконував під час досудового слідства.
5.  Участь експерта в судовому розгляді має виховне значення, підвищує роль судового процесу щодо попередження злочинів і виявлення обставин, які сприяли вчиненню злочину, а також прийняття заходів профілактичного характеру - внесення по матеріалах експертизи окремої ухвали суду.

Обсяг і характер підготовки, необхідної експерту для проведення експертизи в судовому засіданні, залежить від того, чи проводив він експертизу по конкретній справі під час досудово- го слідства. Якщо така експертиза проводилася, то його підготовка до експертизи в суді значно полегшується, оскільки експерт уже досліджував об'єкти експертизи. В такому разі він вирішує питання, яким чином ознайомити суд і учасників судового розгляду з методикою експертних досліджень та їх наслідками.

Якщо експерт запрошується в суд для проведення первинної експертизи, то його підготовка має починатися із з'ясування завдання, а також кола питань, які підлягають вирішенню.

Загальний порядок призначення і проведення експертизи в суді і в зв'язку з цим діяльність суду чітко регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом. У зв'язку з цим можна визначити п'ять основних етапів:

1.  Суд, з'ясовуючи дані щодо особистості експерта, роз'яснює йому права та обов'язки і попереджає про кримінальну відповідальність за свідомо неправдивий висновок експерта в суді (ст. 384 КК), а також за відмову експерта від виконання покладених на нього обов'язків в суді (ст. 385 КК).
2.  Експерт бере участь у дослідженні обставин справи, які належать до предмета експертизи, задає запитання потерпілому, підсудному, свідкам відносно обставин, що мають значення для його висновків (ст. 310 КПК).
3.  Після з'ясування обставин, які мають значення для висновку експерта, суд та інші учасники процесу ставлять запитання експерту. Питання подаються у письмовому вигляді. Головуючий їх оголошує, заслухавши думку учасників судового розгляду і експерта, якщо він брав участь у судовому засіданні, усуває ті питання, що не стосуються справи або не належать до компетенції експерта, а також формулює питання, які він ставить перед експертом з власної ініціативи. Після цього суддя виносить постанову, а суд - ухвалу, в якій формулює винесені на вирішення судової експертизи питання. Копія постанови чи ухвали передається експерту (ст. 310 КПК).
4.  Експерт проводить відповідні дослідження, складає висновок в письмовій формі, який повинен відповідати вимогам КПК і оголошує його в суді. Якщо експерт у судове засідання не викликався, висновок оголошує головуючий суду. Висновок приєднується до справи (статті 200, 310 КПК).
5. Допит експерта. Після оголошення висновку експертизи прокурор, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, підсудний, судді у зазначеній послідовності задають запитання експерту для роз'яснення і доповнення його висновку. Питання та відповіді на них заносяться до протоколу судового засідання (ст. 311 КПК).

На всіх етапах проведення експертизи державний обвинувач повинен вживати заходів, спрямованих на вирішення трьох груп питань: 1) процесуальних; 2) тактичних; 3) організаційно-технічних.

Процесуальні питання проведення судової експертизи, в тому числі і в суді, регламентується статтями 75-77, 196-205, 310-312 КПК, а також Законом України "Про судову експертизу"^[37]. Слід також враховувати рекомендації Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. за № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах"^[38].

Відносно проведення судової експертизи в суді по кримінальних справах державному обвинувачу необхідно звернути увагу на деякі фактори, що мають особливе значення. Перш за все на те, що при попередньому розгляді справи, який здійснюється суддею (ст. 237 КПК), серед питань немає згадок про експертизу. Більше того, в переліку питань, які підлягають вирішенню суддею у зв'язку з підготовкою справи до головного судового розгляду, питань про призначення судової експертизи також немає (ст. 244 КПК).

Таким чином, вирішення питань про проведення судової експертизи або призначення судової експертизи на попередньому розгляді кримінальної справи не передбачено. На цю особливість звернув увагу і Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 30 травня 1997 р. за № 8 (п. 7).

Приймаючи рішення про призначення справи до головного судового розгляду, суддя в своїй постанові, крім інших обставин, вирішує питання про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, та затребування додаткових доказів (ст. 253 КПК).

При цьому суддя бере за основу той список, який є додатком до обвинувального висновку. Якщо під час досудового слідства по справі проводилась експертиза, то до списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, може бути внесений експерт, тобто в судове засідання буде викликаний і експерт. Прокурору слід пам'ятати, що виклик експерта в суд має здійснюватися тільки в разі потреби. Тому, якщо до списку осіб, які підлягають виклику в суд, експерт не внесений, а сторони процесу про це клопочуть, то це питання повинно вирішуватися за активної позиції державного обвинувача.

При вирішенні питання про виклик експерта державний обвинувач повинен виходити з таких положень:

•  якщо під час досудового слідства чи дізнання експертизу проводили кілька експертів і вони висловили єдину думку і дали спільний висновок, то в суд може бути викликаний один із членів комісії експертів. Краще буде, коли керівник експертної установи вирішить, хто з експертів виступатиме в суді;
•  якщо під час досудового слідства експерти не прийшли до єдиної думки, то вони всі мають бути викликані в суд.

Разом з тим, якщо експертиза не проводилася, то на стадії попереднього розгляду справи процесуальне законодавство не передбачає її проведення. За необхідності її проведення за клопотанням сторін або суд на цій стадії може вирішити питання про виклик в судове засідання особи, яка володіє відповідними спеціальними знаннями, для призначення її експертом. На ці особливості звернув увагу Пленум Верховного Суду. В Постанові Пленуму від 30 травня 1997 р. за № 8 зазначається: "Якщо на цій стадії з'ясується, що за обставинами справи проведення експертизи є необхідним, суд повинен викликати в судове засідання експерта для проведення додаткової або повторної експертизи або роз'яснення окремих положень висновку, а якщо експертиза не проводилась - особу, яка володіє відповідними спеціальними знаннями, для призначення її експертом".

Наступним важливим моментом, який визначав процесуальний бік проведення експертизи в суді по кримінальних справах, є порядок прийняття рішення про її призначення. Постанова чи ухвала про призначення експертизи належить до категорії тих рішень, що приймаються судом у кімнаті для нарад і викладаються в окремому документі, який підписує весь склад суду.

Таким чином, особа, яка викликана в судове засідання експертом і не призначена експертом на досудовому слідстві, може брати участь у досліджених обставинах справи, які стосуються предмета експертизи, тільки після винесення рішення про призначення експертизи. При цьому виникають деякі труднощі. На початку судового слідства винести рішення про призначення експертизи з переліком усіх питань, що пропонують експерту, немає можливості, оскільки питання сторонами ще не сформульовані. Тому суд у кімнаті для нарад виносить постанову (ухвалу) про призначення експертизи, де вказує, яка повинна бути експертиза і якій особі вона доручається. Така постанова (ухвала) визначає процесуальний статус експерта, дає йому змогу брати участь у дослідженні обставин справи, що належать до предмета експертизи. Пізніше, коли сторони підготують питання експерту і їх обговорять, суд виносить ще одну постанову (ухвалу), в якій формулює відповідні питання.

Така постанова доповнює постанову (ухвалу) про призначення експертизи. При цьому перша постанова (ухвала) приймається в підготовчій частині головного судового розгляду, коли після оголошення складу суду і обговорення питань, що стосуються тих осіб, які не з'явилися - потерпілі, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідки, головуючий запитує учасників судового розгляду про наявність клопотань. Отже, для вирішення питань про призначення експертизи в судовому засіданні суду необхідно винести дві постанови (ухвали).