Після оголошення висновків експерта в суді йому можуть бути задані запитання для пояснення або доповнення його висновку. Згідно зі ст. 311 КПК експерт може бути допитаний тільки після оголошення висновків в стадії судового розгляду. При цьому закон визначає, що першим ставить запитання для розв'язання і доповнення прокурор, далі учасники процесу в такій послідовності: потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, підсудний і судді. Питання задаються в усній формі і разом з відповідями на них заносяться до протоколу судового засідання.

У ряді випадків на початку допиту експерта суд оголошує перерву для того, щоб усі учасники судового розгляду мали можливість детально ознайомитися з висновком експерта і підготуватися до його допиту.

Державному обвинувачу свої запитання необхідно підготувати раніше, ще на стадії підготовки до підтримання обвинувачення, якщо експертиза проводилася під час досудового слідства. Разом з тим йому необхідно уважно стежити за оголошенням висновку з тим, щоб з'ясувати, які нові обставини були покладені експертом в його основу. Це дасть змогу державному обвинувачу своєчасно корегувати питання, які він раніше підготував, або взагалі, в цілому сформувати нові запитання. Питання прокурора можуть стосуватися методики дослідження, вихідних даних, які використовував експерт, ознаки об'єктів і порівняльних зразків, що покладені в основу висновків, наукової, методичної, довідкової літератури, яка використана експертом, а також формулювання пояснень, розрахунків, не зрозумілих прокурору. Якщо експертиза раніше не проводилася і висновки експерта з'явились серед доказів тільки в суді, то прокурору доцільно робити позначки в міру оголошення висновків, для того щоб потім їх використати при формулюванні питань до експерта. Коли головуючий оголошує перерву для детального вивчення висновків експерта і підготовки питань, цей час прокурору треба використати не тільки для підготовки питань, а і для загальної оцінки висновків експерта.

Усі учасники судового процесу ставлять запитання експерту тільки з дозволу головуючого, експерт дає на них відповіді також з його дозволу. При цьому головуючий реалізує своє право відводити питання або дозволити експерту не відповідати на них. Якщо питання не відведено головуючим, то експерт зобов'язаний на нього відповісти. Експерт має відповідати на питання в межах своєї компетенції для пояснення та доповнення наданого ним висновку. Якщо питання виходить за цю межу, експерт повинен на це звернути увагу головуючого і заявити, що відповіді на поставлені запитання потребують додаткових досліджень. Фактично проведення допиту експерта - це надання йому можли- 106 вості пояснити окремі фрагменти його досліджень; уточнити та розтлумачити свої висновки; обґрунтувати правомірність і доцільність застосування ним тих методів, методик та технічних засобів, які він використовував при дослідженні. У своїх відповідях експерт може обґрунтувати свої дослідження і висновки науковими дослідженнями такого виду експертизи, вказавши, чому в основу дослідження покладені ті чи інші ознаки, яка достовірність одержаних наслідків, на чому ґрунтуються його розрахунки, назвати літературу, яка висвітлює задані питання.

Під час допиту експерта прокурор може заявити про необхідність проведення додаткової експертизи. Призначення додаткової експертизи проводиться судом у разі, якщо висновок судової експертизи буде визнаний неповним або недостатньо зрозумілим, або виникли нові питання, що стосуються раніше досліджуваних обставин кримінальної справи (ст. 312 КПК). Додаткова експертиза проводиться тим самим або іншим експертом. Якщо висновок судового експерта викликає сумніви у його правильності, обґрунтованості, суперечить фактичним обставинам та іншим матеріалам кримінальної справи чи встановлено нові факти, що можуть вплинути на висновки експерта, або при призначенні і проведенні експертизи було допущене істотне порушення вимог КПК, суд може призначити повторну судову експертизу згідно зі ст. 312 КПК.

Таким чином, повторна експертиза призначається у тих випадках, коли висновки судової експертизи не погоджуються з достовірними обставинами справи, суперечать об'єктивно встановленим фактам, викликають сумніви в їх обґрунтованості та правильності. Повторне експертне дослідження також є необхідним при виявленні суперечності у висновках експерта, невідповідності між висновком і дослідною частиною висновку, застосуванні експертом сумнівної методики досліджень. Повторна експертиза призначається з тих же питань, по яких проводилася перша експертиза, і доручається іншому експерту або іншим експертам.

При призначенні повторної експертизи поряд із питаннями, які були предметом попередньої експертизи, можуть бути поставлені питання про наукове обґрунтування і використання в даному випадку конкретного методу дослідження, який застосовувався раніше при проведенні експертизи. Предметом повторної судової експертизи можуть бути як усі питання, по яких проводилася первинна експертиза, так і їх частина, відповіді, які викликали сумніви.

Ставити на вирішення повторної експертизи сукупність питань, які раніше аналізувалися, немає необхідності, якщо сумніви викликали відповіді експерта тільки на окремі питання. Крім повторної та додаткової експертиз, а також експертизи, що проводиться одночасно кількома експертами одного фаху (так звана комісійна експертиза), в слідчій та судовій практиці має місце проведення комплексної експертизи. Комплексна експертиза КПК України не передбачена, а проводилася практично. У проекті нового КПК така експертиза буде мати місце. Якщо для вирішення поставлених перед експертом питань потрібні спеціальні знання, що належать до різних галузей знань або до різних напрямів у межах однієї галузі знань, то проводиться комплексна експертиза. Необхідність комплексної експертизи обумовлена переважно тим, що у деяких випадках після дослідження, проведеного одним експертом, об'єкт, який вивчався, може стати непридатним для дослідження іншим експертом. Крім того, спеціальні знання, якими володіє експерт однієї спеціальності, іноді можуть виявитися недостатніми для вирішення конкретного питання і тому повинні бути доповнені й перевірені знаннями експерта іншого фаху.

При призначенні і здійсненні комплексної експертизи слід керуватися вимогами статей 310, 196-205 КПК. Результати комплексної експертизи оформляються як спільним, так і окремим висновком. Це залежить як від характеру питань, поставлених перед експертами, так і від компетенції спеціалістів, які здійснюють дослідження. Спільний висновок складається тільки за умови, що у експертів не виникає розбіжностей у результатах дослідження, а інакше кожний експерт складає окремий висновок.

Якщо висновки зроблені комісією експертів, то в судовому засіданні може бути опитаний один із її членів. Це може бути як експерт, якого уповноважили інші члени комісії, так і експерт, якого призначив суд. Доцільно, щоб це був кваліфікований досвідчений спеціаліст. При комплексній експертизі в суді опутується кожний експерт окремо. Наслідки допиту експертів заносяться до протоколу судового засідання. Закон не визначає конкретно права експерта знайомитися з протоколом судового 108 засідання і подавати на нього зауваження. Таке право мають підсудний, захисник, потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач, а в законі, що регламентує права експерта (ст. 77 КПК), таке право не зафіксоване. Вважаємо, що експерт має право клопотати перед судом при ознайомленні його із записами допиту у судовому засіданні і внесення у необхідних випадках відповідних доповнень та уточнень. Більше того, враховуючи специфіку відповідей експерта, він може клопотати перед судом, щоб ці відповіді були продиктовані експертом секретарю судового засідання. Після закінчення допиту експерт може бути звільнений від подальшої участі у судовому розгляді.

Дослідження та оцінка висновків експерта в суді здійснюються за загальними правилами перевірки та оцінки доказів. Вони оцінюються з метою визначення допустимості, відносності, достовірності та доказового значення. Допустимість висновку як судового доказу означає його придатність по формі, відповідність вимогам процесуального закону. Висновки, одержані з порушенням вимог закону, не можуть обґрунтовувати обвинувачення.

Прокурору при оцінці допустимості висновку необхідно виходити з того, що вона припускає, в першу чергу, оцінку самого суб'єкта експертизи і чи є експерт спеціалістом у тій галузі знань, до якої належить експертиза. При оцінці висновків також треба перевірити, чи не зацікавлений експерт в результатах розгляду справи і чи немає інших підстав для його відводу. Той факт, що це перевірялося в суді, коли експерт попереджувався про кримінальну відповідальність, ніщо не змінює.

Прокурор повинен звертати увагу на те, щоб експертному дослідженню піддавалися лише об'єкти, які належним чином процесуально оформлені. Особливої уваги заслуговує перевірка процесуального порядку призначення і проведення експертизи. Істотні порушення, які допущені при її проведенні, можуть викликати недопустимість використання висновку в доказуванні. Наприклад при обмеженні прав підсудного. При вирішенні питання про допустимість необхідно звернути увагу і на оформлення експертного висновку. Як відомо, такий висновок має бути поданий у письмовій формі і складатись із трьох частин: вступу, дослідження і висновку. Зміст вступної частини висновку детально регламентований у ст. 200 КПК і коментувати її немає потреби.

Про дослідну частину в Законі (ст. 200 КПК) сказано, вона повинна мати відомості про те, які матеріали експерт використав та які провів дослідження. Відомчі нормативні акти містять більш широке тлумачення цієї частини висновку, враховуючи її значення в такій оцінці його достовірності. У дослідній частині висновку експерт повинен досить докладно викласти хід і наслідки свого дослідження. Вказати не лише, яка застосовувалася методика, але і визначити її наукову обґрунтованість. Якщо методика пройшла апробацію в системі державних судово-експертних установах і була рекомендована до впровадження, про це також необхідно зазначити в дослідній частині. В цій же частині вказується, які використовувалися технічні засоби, апаратура, устаткування, реактиви, зразки для порівняння та ін.

Крім того, в дослідній частині доказується також, які матеріали кримінальної справи були використані при експертизі. Ця частина висновку повинна бути викладена мовою, зрозумілою учасникам процесу, із поясненням спеціальних термінів, які в ній використані. Давати правову оцінку діям експерт не може ні у дослідній частині, ні у своїх висновках. Висновки, що формулюються у третій частині експертизи, повинні мати конкретні відповіді на питання, які вказані в постанові чи ухвалі суду. Вони мають логічно витікати із дослідницької частини і не суперечити їй. За формою висновки можуть бути категорично позитивними та категорично негативними. Від вказаної форми висновку треба відрізняти висновок в імовірній (правдоподібній) формі. Імовірні висновки не можуть бути покладені в основу обвинувального висновку.

Наступним етапом оцінки висновку судом і сторонами є оцінка відносності, тобто здатність його бути засобом встановлення фактів, які входять до предмета доказування. Якщо допустимість - це властивість форми, то відносність - властивість змісту доказу. Експертиза може встановити факти, які безпосередньо входять у предмет доказування (наприклад, розмір і період виникнення недостачі, причина смерті і т. ін.). У цих ситуаціях відносність експертизи не викликає сумніву. Складніше, коли факти, що встановлюються експертизою, не входять до предмета доказування, а мають проміжне значення, служать засобом доказування фактів першої групи.

Наприклад, ототожнення людини по слідах рук, що виявили на місці події. В цьому випадку необхідно доказати, що ці від- 110