Якщо впізнання особи або предмета вже проводилося під час досудового слідства по фотознімках або відеозапису, то державному обвинувачу необхідно вивчити всі деталі процесуальних документів, що належать до цієї слідчої дії: протокол допиту впізнавача, протокол пред'явлення для впізнання. Головна мета такого вивчення - встановити, чи впевнено впізнавач називав при допиті ознаки особи чи (предмета), чи збігались вони з тими, на які він вказував при допиті. Від цього значною мірою залежить достовірність впізнання. Слід звертати увагу на характеристику ознак, які він називав при допиті: вони були конкретними чи узагальненими.

Якщо прокурор прийняв рішення про проведення впізнання, то повинен продумати тактику проведення цієї слідчої дії в суді, а потім заявляти про це клопотання. Тактична схема проведення впізнання включає: на якому етапі слідчих дій запропонувати її провести; чим мотивувати її проведення; кого і про що допитувати; як організувати проведення впізнання; які технічні засоби необхідно використати для фіксації її проведення, а також наслідків пред'явлення впізнання. Якщо суд прийме рішення про проведення пред'явлення для впізнання і надасть прокурору таку можливість, він повинен реалізувати свою тактичну схему впізнання. Для цього прокурору необхідно приділити увагу попередній підготовці впізнаючого в цьому напрямку.

Підготовка включає повідомлення про мету впізнання, послідовність дій, значення одержаних в суді доказів для правильного вирішення справи. Прокурор повинен роз'яснити впізнавачу про необхідність назвати якомога більше ознак при допиті, відновити в пам'яті події, коли він бачив впізнаного (предмет), повно і ретельно сприйняти об'єкти в натурі, активно провести процес розумового порівняння образу з натурою.

Проведення пред'явлення для впізнання в судовому засіданні викликає певні труднощі. Це пояснюється особливими умовами судового розгляду, а також значною кількістю людей, присутніх у судовому залі, та вимагають, щоб у судовому засіданні суворо дотримувалися умови, в яких проводиться ця слідча дія. В першу чергу слід дотримуватися вимог про пред'явлення особи або предмета в групі. Особа і предмети в суді повинні пред'являтися для впізнання не ізольовано, а в групі однорідних їм об'єктів. Без дотримання цих умов наслідки впізнання втрачають доказове значення. Правило пред'явлення для впізнання в групі має розповсюджуватись і на пред'явлення речей, фотознімків, відеозаписів та ін., для впізнання яких необхідно пред'явити в кількості не менше трьох і такого ж роду, виду, класу, предметів.

Враховуючи положення, які регламентують впізнання, виникає питання, як в суді практично здійснити пред'явлення особи або предмета. Коли в процесі підготовки до підтримання обвинувачення або під час досудового слідства прокурору стане 88 очевидною необхідність пред'явлення на впізнання, він повинен продумати, кого або що необхідно включити в групу осіб чи предметів для впізнання. Заявляючи це клопотання, він може попросити в суді зробити перерву, під час якої прокурору необхідно підібрати осіб або предмети для включення в групу. Такі слідчі дії в суді легко виконуються, якщо проводиться впізнання свідка, потерпілого або підсудного, який не тримається під вартою. Значно складніше виконати такі слідчі дії, якщо підсудний перебуває під вартою. У даному випадку він перебуває на лаві підсудних під охороною, його зовнішній вигляд може відрізнятися від вигляду людей, присутніх у залі.

Ці та інші обставини дають підстави зробити висновок про те, що пред'являти для впізнання підсудного, який перебуває під вартою, в групі осіб, які під вартою не тримаються, немає сенсу. Включення підсудного, який тримався під вартою, в групі осіб, що знаходяться у залі, пов'язане з технічними незручностями, особливо для конвою. Переміщати осіб із залу суду на лаву підсудних неможливо з етичних міркувань, крім цього, їх зовнішній вигляд буде відрізнятися від вигляду підсудного. Тому рішення в такому випадку може бути одне - такого підсудного необхідно пред'являти для впізнання в групі підсудних, які також перебувають під вартою. Якщо по справі на лаві підсудних перебувають кілька осіб, які перебувають під вартою, то можна впізнання провести в групі цих осіб, якщо вони не мають відмінних особливостей. Якщо по справі під вартою перебуває один підсудний, тоді суд може в окремих випадках помістити пізнаваного в групу підсудних по іншій справі.

При впізнанні прокурор, суд, а також інші учасники судового розгляду мають право задавати питання впізнавачу для того, щоб встановити ознаки, по яких він впізнав особу. Якщо при допиті впізнавач не може назвати конкретні ознаки і заявляє, що він впізнає особу по загальних ознаках, то прокурору треба докласти зусиль, щоб їх конкретизувати. З цією метою він повинен задавати впізнавачу питання, що уточнюють, які ознаки він запам'ятав, на що він звернув увагу і т. ін. Пред'явлення для впізнання в суді предметів проводиться значно простіше. У судовому засіданні пред'являються впізнавачу кілька однорідних предметів і він повинен впізнати один з них. Головуючий надає можливість ознайомитися з предметами, розглядати їх, і тільки

після цього прокурор уточнює, який з них він впізнав і по яких ознаках.

Державному обвинувачу необхідно звертати увагу на те, щоб у період впізнання особи чи предмета ніхто не відвертав уваги пізнавача. Тільки після того, як він упізнає чи не впізнає об'єкт, сторони йому можуть задавати запитання. При постановці таких питань прокурор повинен переслідувати мету щодо встановлення того, чи впевнено впізнавач впізнав об'єкт, чи немає у нього сумнівів. Якщо є сумніви, треба з'ясувати, чим це викликано.

Закінчуючи проведення пред'явлення для впізнання, прокурор повинен звернути увагу суду на необхідність точного відображення в протоколі судового засідання умов, за яких пред'являвся об'єкт для впізнання, а також його наслідки з детальним переліком ознак, по яких він був упізнаний. При виконанні слідчих дій по пред'явленню об'єктів для впізнання у випадках, коли умови, в яких суд їх виконує, є незвичайні і записати їх важко, доцільно використовувати фотозйомку і відеозапис.