Відповідно до Конституції України, громадяни мають право звертатися за захистом своїх політичних прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 55), який має бути "посередником" між громадянином і представниками держави (органами, службовими особами). Його діяльність більш демократична і менш формалізована порівняно з іншими інститутами, що здійснюють захист прав громадян. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту прав і свобод громадян, не скасовує акти і не тягне перегляду компетенції державних органів, що забезпечують захист і відновлення прав і свобод. Відсутність в Уповноваженого безпосередніх важелів впливу на порушників прав і свобод людини і громадянина спричиняє порівняно невисоку ефективність його правозахисної діяльності в Україні.

Центральна виборча комісія, окрім забезпечення організації і проведення виборів і референдумів в Україні, в деякій мірі виконує також функцію підвищення професійного рівня державних службовців, що забезпечують здійснення інститутів безпосередньої демократії, політико-культурного рівня виборців та інших суб'єктів виборчого процесу. Серед проведених заходів у рамках підвищення політико-правової виборчої культури, можна визначити проведення ЦВК щорічних всеукраїнських конкурсів на кращу наукову роботу серед студентів і аспірантів вищих навчальних закладів з питань виборів та референдумів в Україні, на краще висвітлення засобами масової інформації підготовки та проведення виборів і референдумів в Україні, розробку й опублікування інформаційно-аналітичних та інформаційно-довідкових видань.

Органи місцевого самоврядування та недержавні об`єднання громадян сприяють громадянам у здійсненні їхнього права на участь в управлінні державними справами. Але вони не мають необхідних владних повноважень, щоб гарантувати таку участь. Тому суб`єктом, який виступає основним гарантом прав та свобод людини і громадянина, є держава. Практично ця її функція реалізується через систему перелічених державних органів.

У положеннях Конституції простежується тенденція підвищити роль самої людини у забезпеченні максимально повного використання нею прав і свобод, посилити її самостійність. Це випливає з утвердження нових взаємовідносин людини і держави. Нові орієнтири в цій галузі спрямовані на розвиток творчого потенціалу кожної людини.

Конституційне право громадян України на участь в управлінні державними справами є багатим за змістом і складним за механізмом його реалізації. Цим і визначається те, що конституційно-правові гарантії цього права мають комплексний характер. Система конституційно-правових гарантій права громадян України брати участь в управлінні державними справами є складною й багатоступеневою. На нашу думку, її можна висвітлити у вигляді чотирьох взаємопов`язаних і взаємообумовлених рівнів гарантування: 1) загальні конституційні гарантії всіх прав та свобод людини і громадянина, що поширюються й на право участі громадян в управлінні;      2) окремі (особливі) конституційні гарантії групи політичних прав і свобод, основоположним серед яких є право на участь в управлінні державними справами; 3) спеціальні гарантії права брати участь в управлінні державними справами; 4) специфічні гарантії прав - правомочностей, які входять до комплексного права політичної участі.

Перший рівень конституційних гарантій права громадян України брати участь в управлінні державними справами становлять загальні, універсальні (для всіх конституційних суб`єктивних прав) конституційні гарантії. В Основному Законі України їх виклад починається з положень преамбули, що Конституція, прийнята від імені Українського народу, дбає "про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя". У І розділі Конституції закріплені основи конституційного ладу, з яких до загальних гарантій прав громадян належать такі положення: людина є найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність (мається на увазі як ретроспективна відповідальність - за порушення прав і свобод, так і позитивна - як відповідальне ставлення до виконання державою обов`язків щодо громадянина), утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ч. 2 ст. 3); постулати щодо народовладдя (ст. 5); суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності (ч. 1 ст. 15); положення статей 1, 19 (Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а державні органи і посадові особи зобов`язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) тощо.

У наступних розділах Конституції України можна виділити як гарантуючі здійснення прав і свобод засади щодо рівності всіх у правах, невідчужуваності й непорушності прав і свобод та ін. (ст. 21 - 23). Вкрай важливим для нашого розгляду є формулювання, що конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч. 2 ст. 22), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 3 ст. 22). Необхідно також зазначити загальні гарантії (у тому числі гарантії правосуддя), що містяться у ст.ст. 55 - 64, обов`язок усіх неухильно додержуватися Конституції України, не посягати на права і свободи інших людей (ст. 68), заборону внесення змін до Основного Закону, якщо вони передбачають скасування чи обмеження прав та свобод людини і громадянина (ч. 1 ст. 157).

До другого рівня - окремих конституційних гарантій групи політичних прав громадян України, а відповідно й основоположного серед них - права громадян брати участь в управлінні, належать, зокрема, такі положення Конституції України: принцип політичного плюралізму (ч. 1 ст. 15) є засадою всього конституційного ладу, а найяскравішого прояву набуває саме при здійсненні політичних прав; держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (ч. 4 ст. 15); наявність усіх інших груп прав і свобод - особистих, економічних, соціальних, культурних, оскільки можливість їх реального втілення в життя глибоко взаємообумовлена.

З точки зору інтегральної теорії прав, всі вони становлять одне ціле [143, с. 35]. Тому наявність особистих, економічних, соціальних, культурних прав є найважливішою передумовою активної участі громадян України в управлінні справами держави, і навпаки. Гарантії прав і свобод людини і громадянина мають ознаку системності й комплексності, це дозволяє розглядати політичні права громадян як такі, що гарантуються, і як гарантії.

Вважаємо, що основними все ж таки є особисті (громадянські) права, оскільки без права людини на життя, на повагу до її гідності, про політичні, економічні права годі й говорити. Всі інші групи прав і свобод є основоположними у певній сфері суспільних відносин і конституційного ладу. Якщо людина позбавлена елементарних соціально-економічних умов існування, політичні права стають для неї ілюзорними. Зі свого боку, політичні права є основою свободи особистості, без якої важко домогтися гідних соціально-економічних умов життя. Реальність політичних прав і свобод громадян визначає реальність всіх інших груп прав і свобод особи.

Третя сходинка - спеціальні конституційні гарантії права брати участь в управлінні державними справами. Шляхи реалізації цього права уточнюються в Конституції України через сукупність правомочностей, що його конкретизують. Тому до цих гарантій можна віднести такі суб`єктивні права: на свободу об`єднання (ст. 36), брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, виборчі права (ч. 1 ст. 38); доступу до державної служби (ч. 2 ст. 38); на звернення до органів державної влади, їх посадових і службових осіб (ст. 40); брати участь у здійсненні правосуддя (ч. 4 ст. 124) тощо. До конституційно-правових гарантій права політичної участі належать також закріплені конституційними нормами межі політичних прав, засоби їх конкретизації у поточному конституційному законодавстві, процесуальні форми їх здійснення. А головне - нормативною гарантією досліджуваного комплексного права є вже сам факт закріплення його в Конституції України, що надає йому статусу конституційного і гарантує, принаймні, неможливість його заперечення.

Четверта сходинка - конституційні гарантії тих прав, що входять до права на участь в управлінні, які опосередковано, через ці права, є також і гарантіями права політичної участі. Маються на увазі: а) конституційні гарантії виборчих прав та прав, пов`язаних з проведенням референдуму: вибори є вільними і відбуваються на підставі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування (ч. 1 ст. 71), можливість проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою (ч. 2 ст. 72); б) гарантії права на об`єднання: обмеження щодо членства в політичних партіях встановлюються виключно Конституцією і законами України (ч. 2 ст. 36), ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об`єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до них (ч. 4 ст. 36), усі об`єднання громадян рівні перед законом ( ч. 5 ст. 36); в) щодо права доступу до державної служби проголошено, що воно є "рівним" (ч. 2 ст. 38); г) стосовно права петицій - обов`язок державних органів, їх посадових і службових осіб розглянути звернення громадян і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40), а також те, що коло суб`єктів-адресатів звернень і питань, які можуть бути предметом таких звернень, Конституцією не обмежено; ґ) конституційні гарантії права брати участь у відправленні правосуддя містяться в ч. 4 ст. 124, ч. 1 ст. 127, ч. 2    ст. 129 Конституції України (народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних; правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні; судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних) тощо.

На рівні гарантій прав - правомочностей, які входять до комплексного права політичної участі, необхідно зазначити не тільки конституційні гарантії (встановлені у Конституції України), але й взагалі конституційно-правові гарантії (встановлені окрім Конституції, ще й у поточному конституційному законодавстві).

Вивчення конституційно-правових гарантій кожного з політичних прав, що входять до складу або тісно пов`язані з суб'єктивним правом на участь в управлінні державними справами (виборчі права, право участі у референдумі, рівний доступ до державної служби, право на звернення, на об'єднання, на мирні збори) є предметом окремих наукових досліджень. Не торкаючись усіх цих гарантій, лише позначимо серед них ті, котрі безпосередньо забезпечують участь громадян в управлінні державними справами.

Демократичний порядок виборів гарантує реальну можливість здійснення права участі в управлінні державними справами. Гарантією виборчих прав громадян є насамперед розмаїття визначених законом форм участі громадян у виборчому процесі, а отже - і в управлінні державними справами. Це право гарантується наступними положеннями виборчих законів України: закріплення принципів загальності, рівності, добровільності участі у виборах; недопущення обмежень щодо участі громадян у виборчому процесі, крім обмежень, передбачених Конституцією України та виборчими законами; усі кандидати на виборні посади мають рівні права брати участь у виборчому процесі; обов`язок держави брати на себе фінансово-матеріальне забезпечення виборів і референдумів в Україні; принцип рівних умов фінансування виборів; право вільної участі у передвиборній агітації тощо.