Якщо в Росії діє Федеральний закон, що так і називається "Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян Російської Федерації", то в Україні відповідні норми "розкидані" по виборчому законодавству, а тому потребують систематизації принаймні для роз'яснення громадянам.

У Законі України "Про державну службу" конституційно-правовою гарантією права громадян на державну службу закріплено положення про надання цього права громадянам незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, за умов одержання відповідної освіти і професійної підготовки та проходження у встановленому порядку конкурсного відбору, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України. Гарантією зазначеного права є вже те, що Закон не встановлює жодних економічних, політичних чи соціальних обмежень для його реалізації громадянами. Вдосконалення конституційно-правових гарантій права громадян України на рівний доступ до державної служби можливе шляхом законодавчого врегулювання порядку конкурсного відбору та інших демократичних процедур, які б дійсно забезпечили таку рівність.

Право громадян на звернення гарантується, зокрема, такими положеннями Закону України "Про звернення громадян": заборона відмови в прийнятті та розгляді звернень; заборона переслідування громадян за подання звернення і неприпустимість примушування їх до його подання; заборона розголошення відомостей, що містяться у зверненнях; обов'язок органів - адресатів звернень розглянути їх у встановлений термін і повідомити громадянина про результати розгляду; безоплатність розгляду звернення; відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян; відшкодування громадянину завданих матеріальних збитків, пов'язаних з поданням звернення тощо. Посилити конституційно-правові гарантії права громадян України на звернення можливо шляхом законодавчої конкретизації вимог до колективних звернень (для забезпечення їх результативності).

Роль і значення конституційно-правових гарантій права громадян на участь в управлінні державними справами визначається тим, що вони на найвищому - конституційному - рівні мають забезпечувати максимум можливостей (на даному етапі розвитку суспільства і держави) для реального здійснення цього базисного політичного права громадян України у суспільно-політичному житті.

Ще В.М. Гессен зазначав, що без наявності системи правових гарантій, які забезпечують недоторканність публічних прав, немає і не може бути правової держави [42, с. 67]. Ю.М. Тодика ґрунтовно зазначає, що гарантування прав і свобод - це своєрідний зовнішній механізм обмеження влади, яка завжди прагне до саморозширення своєї присутності в усіх сферах людського життя [239, с. 168]. Кожне право тільки тоді може бути реалізованим, коли йому відповідає чийсь обов`язок його забезпечити. Гарантії, по суті, і є обов`язками; що ж стосується конституційних прав і свобод - то це обов`язок держави [11, с. 256]. Виходячи з пріоритету прав і свобод людини і громадянина, держава не тільки закріплює інститут участі громадян в управлінні, а й бере на себе обов`язок гарантувати кожному громадянину України реальну можливість здійснення такого права. Отже, ефективний захист прав і свобод громадян потребує чіткого правового закріплення не тільки прав громадян, а й кореспондуючих їм обов`язків відповідних державних органів як у Конституції України, так і в конституційному законодавстві.

Система гарантій права участі громадян в управлінні не є вичерпною і назавжди усталеною, вона є динамічною, має вдосконалюватися та розширюватися. Лише 3,5 % громадян України вважають, що влада в Україні реально належить народові [154]. Тому мета підвищення конституційно-правових гарантій політичної участі - поліпшити якість прийняття урядових рішень, залучити громадян до їх прийняття і контролю за їх втіленням.

Для того щоб забезпечити потенційну реалізованість права громадян України брати участь в управлінні справами держави, необхідно забезпечити не тільки юридичну, але й фактичну можливість активно брати участь у врядуванні. Проблеми на шляху України до Євросоюзу показали: для Європейського співтовариства важливі не тексти Конституції і законів, що можуть бути приведені у відповідність з міжнародними стандартами, а фактичне забезпечення прав особи.

Однією з причин відчуження громадян України від здійснення влади є незнання конституційного законодавства і неусвідомлення значущості демократичних інститутів політичної системи, можливості їх реальної ефективності за умов реалізації громадянами свого конституційного права на управління справами держави. З метою забезпечення поінформованості громадян України щодо можливостей їх участі в управлінні необхідним є видання наукової літератури, посібників для громадян, де роз'яснюватимуться докладно їх конституційні політичні права і свободи, механізм реалізації таких прав, можливі форми (напрямки) участі у політичному житті держави.

Вважаємо за необхідне розробляти і періодично публікувати з урахуванням частої змінюваності виборчого законодавства навчальну і наукову літературу у вигляді брошур, пам'яток, навчальних посібників (наприклад: "Пам'ятка виборцю", "Звернення громадян: правила і процедури", "Об'єднання громадян: перелік і напрямки діяльності", "Передвиборна агітація: погляд зсередини", "Кандидат і його команда", "У допомогу офіційному спостерігачу: питання і відповіді", "Фінансування виборів: право і практика", "Юридична відповідальність за порушення законодавства про вибори і референдуми України" та ін.), підручників і монографій, збірників рішень Верховного Суду та Конституційного Суду України (зокрема, "Виборче право і право громадян на участь у референдумі у рішеннях Конституційного Суду України") тощо.

В Україні досягнутий певний рівень відповідності законодавства щодо політичної участі громадян в управлінні державними справами міжнародним стандартам. Але це початок шляху, оскільки необхідне подальше його вдосконалення, а також - що, мабуть, складніше, втілення цих законодавчих приписів у суспільно-політичне життя громадян. Потенціал Конституції України в цьому напрямку в більшості випадків не реалізований. Законодавство щодо політичної участі повинне бути чіткішим і зрозумілішим, ніж будь-яке інше, оскільки має бути зручним і спонукати до використання різноманітних форм участі в управлінні державними справами політично активних громадян.