Проблема гарантій прав і свобод людини та громадянина на сучасному етапі є важливим предметом наукових пошуків. Це значною мірою зумовлено тим, що Конституція України піднесла на якісно новий рівень систему юридичних гарантій прав і свобод особи. Але сучасний стан їх наукового осмислення не охоплює всіх аспектів даної проблеми. У зв`язку з цим виникає потреба не тільки в загальній теорії правових гарантій, а й у розробці питання конституційних гарантій (їх поняття, видів, системи й ролі) щодо окремих суб`єктивних прав громадян і, зокрема, основоположного політичного права громадян - брати участь в управлінні державними справами. Вивчення всієї системи його гарантій має не тільки теоретичне, але й велике практичне значення. Вирішення відповідних теоретичних питань має об`єктивно сприяти вдосконаленню механізму втілення цього права в життя, а також позитивно вплинути на подальше дослідження політичних прав громадян України.

Загальні теоретичні положення про гарантії прав і свобод, викладені у працях дореволюційних дослідників (П. Логінов, П. Люблінський) [132; 137], радянських учених (В.М. Александров, А.О. Астрахань, Н.О. Боброва,      Л.Д. Воєводін, В.Є. Гулієв, В.Т. Кабишев, В.О. Кучинський, В.О. Лебедєв, О.І. Лєпьошкін, С.Л. Лисенков, О.В. Міцкевич, Ф.М. Рудинський,             Ц.А. Ямпольська та ін.) [4; 9; 18; 69; 126; 127; 136; 147; 274] та сучасних українських (Т.М. Заворотченко, В.В. Речицький, В.Ф. Погорілко,           Ю.М. Тодика, І.С. Щебетун та ін.) [59; 171; 202; 239; 268] і російських науковців (М.В. Баглай, Р.Ю. Горлачов, С.В. Калашніков, В.П. Капиш,   М.Ю. Козлов, О.А. Лукашева, Н.І. Раздималіна, М.В. Рибкіна, Є.М. Хазов, О.О. Шилов та ін.) [44; 70; 71; 84; 200; 208; 213; 251; 267], створили теоретичне підґрунтя для дослідження проблеми гарантій права громадян України брати участь в управлінні державними справами.

Реальність конституційного права громадян на участь в управлінні означає такий стан, коли кожна людина фактично може в юридично і політично припустимих межах безперешкодно, за власним розсудом користуватися передбаченими ним можливостями і вимагати від компетентних органів забезпечення цих прав.

Єдиної точки зору щодо класифікації гарантій прав та свобод людини і громадянина не існує, тому це питання має дискусійний характер. Як правило, автори виділяють загальні і спеціальні, фактичні і юридичні, об'єктивні і суб'єктивні, прямі і непрямі, державні і суспільні гарантії. Так, поділу гарантій на загальні і спеціальні науковці надають різного змісту. Відповідно до першої, найбільш усталеної точки зору, загальні гарантії - це гарантії економічні, політичні, ідеологічні, соціальні, духовні (культурні) тощо, тобто такі, що знаходяться за межами права і відповідають різним сферам суспільних відносин; спеціальні ж - гарантії юридичні (правові).

У правовій науці вже склалося переконання, що окреме суб`єктивне конституційне право може мати свою предметно конкретизовану систему гарантій. У зв`язку з цим існує й інша пропозиція - тлумачити розглядувані терміни наступним чином: загальні гарантії - ті, що стосуються реалізації всіх конституційних прав і свобод, а ті, що мають відношення до реалізації одного якогось права (особливі гарантії кожного права) - спеціальні [47,       с. 154, 155; 202, с. 74, 104]. Для позначення такого розмежування інколи пропонується також застосовувати терміни "універсальні" і "специфічні" [124, с. 114]. Обидва ці розуміння (з необхідними доповненнями) ми будемо використовувати для розгляду системи гарантій стрижневого політичного конституційного права громадян України - брати участь в управлінні державними справами.

Система юридичного забезпечення прав і свобод особи функціонує в певному соціальному, політичному, економічному, ідеологічному контексті, який може як знижувати, так і підсилювати ефективність її дії. Загальносоціальні умови в сукупності складають макросередовище існування, функціонування та розвитку механізму забезпечення прав і свобод особи, обумовлюють можливість фактичного здійснення прав і свобод, повноту задоволення опосередкованих ними інтересів і потреб індивідів [37, с. 43, 44]. Необхідні умови й атмосфера для безперешкодної реалізації права політичної участі створюються в єдино можливому для цього середовищі - в межах громадянського суспільства. Розвиненість громадянського суспільства підвищує інтенсивність і поліпшує якість громадянської участі та запобігає зловживанню владою.

У структурі громадянського суспільства визначними є економічні відносини. За радянських часів провідними вважалися економічні гарантії прав особи, виходячи з теорії "базису і надбудови". Сьогодні, за кардинальної зміни ідеології, такий підхід часто категорично відкидається. Але в основі життя сучасного суспільства - як це і було завжди - лежить економіка. Щодо політичних конституційних прав, то тут зв`язок із загальними для всіх прав економічними гарантіями опосередкований, але суттєвий. Економічні успіхи створюють передумови для утворення нормального соціально-психологічного клімату в країні, спокою, впевненості громадян в непорушності своїх прав, а отже, бажання залучатися до вирішення загальних справ.

У країнах з розвиненою ринковою економікою основною економічною гарантією прав громадян вважається володіння власністю, що дає змогу людині незалежно здійснювати свої права, свободу вибору занять, все більш масовий характер "середнього класу" [220, с. 166]. Економічними передумовами участі громадян в управлінні можуть стати лише наявність стабільного економічного розвитку суспільства, визнання і захист рівним чином всіх форм власності, зокрема власності на землю, утвердження в суспільстві поважного ставлення до власника, закріплення свободи економічної діяльності, соціально орієнтована ринкова економіка, економічне зростання і достатньо високий рівень добробуту, економічна стабільність, подолання крайньої поляризації населення за прибутками, матеріальне благополуччя людей тощо.

До основних конституційних економічних гарантій прав громадян належать конституційні положення про рівність перед законом усіх суб`єктів права власності та захист державою їх прав (ст. 13 Конституції України); справедливість і неупередженість розподілу суспільного багатства (ст. 95); непорушність права приватної власності (ст. 41).

На пожвавлення політичної діяльності громадян безпосередньо впливають політичні гарантії, оскільки вони існують у тій же сфері суспільних відносин. Сьогодні Україна йде від тоталітарного минулого, і даний процес проходить складно, суперечливо. Політичними гарантіями участі громадян України в управлінні мають стати: повновладдя народу, демократична політика держави, спрямована на створення умов для всебічного розвитку політичної активності громадян, відсутність жорсткої конфронтації, наявність консенсусу різних політичних сил, що виключає дестабілізацію політичної ситуації в державі; запровадження в організації і діяльності державного апарату демократичних засад, багатопартійна система, плюралізм і гласність у суспільстві, розподіл і рівновага влад, спрямованість державної політики на залучення громадян до прийняття політичних рішень; демократична виборча система, можливість реального політичного вибору, свобода опозиції, авторитет влади тощо.

Соціальні гарантії конституційних настанов про можливість участі громадян в управлінні - це соціальна зорієнтованість політики держави, згладжування існуючих суперечностей між соціальними групами населення, розв'язання проблем соціальної політики (освіти, праці, заробітної плати, охорони здоров'я, соціального забезпечення), сприятливий соціальний клімат у суспільстві, соціальне партнерство між людиною і державою, соціальна справедливість тощо.

Ідеологічними гарантіями участі в управлінні має бути наявність загальнодержавної правової ідеології, що консолідувала б суспільство на демократичних засадах, загальна політична і правова культура (яка може сформуватися лише в умовах тривалого демократичного правління), громадська свідомість і політична освіченість громадян, юридична грамотність населення, підвищення рівня суспільної та індивідуальної правосвідомості, ідеологічна багатоманітність, морально-психологічний клімат у суспільстві, досягнення юридичної науки, інформаційна політика держави, почуття громадянської відповідальності у людей, налаштованість громадян на використання інститутів політичної участі, розвиток почуття соціальної солідарності, причетності до загальних справ, розуміння того, як працює демократична система, зв'язування власних інтересів з публічними тощо.

У Конституції України ідеологічні гарантії відображені в положеннях про ідеологічну багатоманітність суспільного життя, неприпустимість визнання державою жодної ідеології обов`язковою, заборону цензури         (ст. 15); сприяння з боку держави консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури (ст. 11) тощо.

У сучасних умовах набуває особливого значення виховання громадянськості як поважного ставлення до конституційних принципів і норм, почуття поваги до Конституції і законів, громадянського обов`язку, шанобливого ставлення до прав і законних інтересів інших осіб. Основи культури громадянськості, як намагання громадян користуватися своїми конституційними правами та виконувати обов'язки, почуття громадянської гідності мають виховуватися ще у загальноосвітніх закладах.

Політична активність громадян не може бути введена ніякими політичними деклараціями і законодавчими актами, вона вирішальним чином залежить від стану суспільної свідомості, наявності та розповсюдженості в ній відповідних знань, цінностей та навичок. Свідома політична участь як використання політичних прав і свобод можлива лише на основі їх знання. Для підвищення політичної активності громадян надзвичайно важливе розширення гласності, інформованості громадян, достовірності й доступності інформації органів державної влади, що є джерелом формування громадської думки.

Особлива увага має приділятися інформаційній галузі під час виборчих кампаній: поширенню інформації про результати опитувань громадської думки, політичній рекламі, рівним умовам розподілу часу для передвиборчої агітації. Без належної системи інформування виборчі права спотворюються таким феноменом суспільно-політичного життя, як популізм. Участь громадян в управлінні може отримувати ознаку реальності лише при забезпеченні високого рівня гласності та врахування громадської думки.

Юридичні гарантії конституційних прав сприяють їх реалізації у правовідносинах. Забезпечення ефективності механізму реалізації права громадян на участь в управлінні пов'язано головним чином з його юридичними гарантіями, що мають системний характер. Політичні права називають негативними в тому розумінні, що держава, на відміну від забезпечення соціально-економічних прав, повинна просто утримуватися від посягання на ці права і свободи. Але цього недостатньо. Держава має забезпечити такий стан політичної і правової системи, який би гарантував здійснення політичних прав.