Підпункт «в» передбачає звільнення від покарання осіб, засуджених за певні злочини, передбачені КК 1960 р. У цьому пункті наводиться вичерпний перелік тих діянь, засудження за вчинення яких до 1 вересня 2001 р. тягне за собою звільнення від покарання. Це такі діяння, як: ухилення від лікування венеричної хвороби; при­мушування жінки до вчинення аборту; переслідування громадян за критику; наклеп; образа; злочинно-недбале використання або зберігання сільськогосподарської техніки; злочинно-недбале зберігання зерна та насіння олійних культур; виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними; спекуляція; одержання незаконної винагороди від громадян за виконання робіт, пов’язаних з обслуговуванням населення; порушення правил торгів­лі; штучне підвищення і підтримання високих цін на товари народного споживання та послуги населенню; незаконна торговельна діяльність; потрава посівів і пошко­дження насаджень; посередництво в хабарництві; образа судді; невиконання вироку суду про позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю; незаконна передача заборонених предметів особам, яких тримають у виправно-тру­дових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових і лікувально-виховних профілакторіях; недонесення за злочин; участь у збройних конфліктах інших держав; порушення законодавства про об’ єднання громадян; образа представника влади або представника громадськості, який охороняє громадський порядок, образа працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця; купівля, продаж або інша оплатна передача чи одержання посвідчення або іншого офіційного документа; самовільне зайняття зе­мельної ділянки та самовільне будівництво; порушення правил користування радіо­установками на суднах; умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і ви­ражають явну неповагу до суспільства; доведення неповнолітнього до стану сп’яніння; втягнення неповнолітніх у немедичне вживання лікарських та інших засобів, що ви­кликають одурманювання; незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезен­ня, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах; образа підлеглим начальника або начальником підлеглого.

Разом з тим слід мати на увазі, що згідно з ч. 1 ст. 5 КК 2001 р. такому ж звільнен­ню підлягають і особи, які вчинили інші діяння, злочинність яких скасована КК 2001 р., незалежно від того, чи перелічені ці дії в підп. «в» п. 1 розд. ІІ.

             У підпункті «г» наводиться вичерпний перелік осіб, які підлягають звільненню від покарання за злочини, що передбачені статтями КК 1960 р., умовою застосування яких була наявність так званої адміністративної преюдиції, тобто попереднього на­кладення на зазначених осіб адміністративного стягнення. Це пояснюється тим, що КК 2001 р. відмовився від такої преюдиції. До кола зазначених осіб належать особи, засуджені згідно з КК 1960 р. за такі діяння: порушення законодавства про працю (ч. 1 ст. 135); випуск або реалізація недоброякісної продукції (ч. 1 ст. 147); порушен­ня порядку заняття підприємницькою діяльністю (ст. 1483); незаконне полювання (ч. 1 ст. 161); порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних по­ходів і демонстрацій (ст. 1874); порушення законодавства про об’єднання громадян (ст. 1878); ухилення військовозобов’язаного від військового обліку (ч. 3 ст. 192); по­рушення правил адміністративного нагляду (ч. 1 ст. 196[55]); самовільне зайняття земель­ної ділянки та самовільне будівництво (ч. 1 та ч. 2 ст. 199); жорстоке поводження з тваринами (ст. 2071); заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених про­дуктів харчування чи іншої продукції (ч. 1 ст. 227[56]). Разом з тим не підлягають звіль­ненню від покарання особи, які були засуджені, наприклад, за іншими частинами зазначених статей КК 1960 р. (якщо немає інших підстав для такого звільнення) для застосування яких КК 1960 р. не передбачав адміністративну преюдицію (наприклад,

ч.  2 ст. 147, частини 2 та 3 ст. 161, частини 1 та 2 ст. 192, ч. 2 ст. 1961, ч. 2 ст. 2272).

             Згідно з підп. «ґ» підлягають звільненню від покарання особи, засуджені за зло­чини, передбачені такими статтями КК 1960 р., як ст. 781 («Пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів»); ст. 97 («Вбивство при пере­вищенні меж необхідної оборони»); ст. 98 («Вбивство з необережності»); ч. 1 ст. 106 («Умисне легке тілесне ушкодження») за умови, якщо зазначені особи вчинили вка­зані злочини у віці від 14 до 16 років. Це пояснюється тим, що за КК 1960 р. суб’єктом цих злочинів визнавалася особа, якій до вчинення виповнилося 14 років, а згідно із ст. 22 КК 2001 р. кримінальній відповідальності за зазначені злочини підлягають осо­би, яким до дня їх вчинення виповнилося 16 років.

             Відповідно до підп. «д» підлягають звільненню від покарання дві категорії за­суджених: 1) особи, засуджені за заздалегідь не обіцяне приховування злочинів (ст. 186 КК 1960 р.); 2) особи, зазначені у ч. 2 ст. 396 КК 2001 р., які були засуджені на підставі ст. 186 КК 1960 р.

Щодо першої категорії засуджених закон передбачає виключення, а саме: не під­лягають звільненню від покарання засуджені за ст. 186 КК 1960 р. особи за заздалегідь не обіцяне приховування тяжких і особливо тяжких злочинів. Це пояснюється тим, що як КК 1960 р. (ст. 186), так і КК 2001 р. (ст. 396) передбачають кримінальну відповідаль­ність за заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого або особливо тяжкого злочину. При визначенні того, чи відносяться злочини, вчинені до 1 вересня 2001 р., до злочинів тяжких та особливо тяжких слід керуватися ст. 12 КК 2001 р. (див. п. 18розд. ІІПри­кінцевих та перехідних положень). При цьому слід мати на увазі, що навіть якщо особа була засуджена за ст. 186 КК 1960 р. за заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину, але така особа відноситься до члена сім’ї чи близького родича того, хто вчинив зазначений злочин, то така особа підлягає звільненню від покарання. Це пояснюється тим, що згідно з ч. 2 ст. 396 КК 2001 р. зазначені особи не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування будь-якого злочину. До членів сім’ї та близьких родичів особи, яка вчинила злочин, належать батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки (п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК).

          Підпункт «е» передбачає звільнення від покарання осіб, засуджених на підста­ві нормативно-правових актів, що втратили чинність, а саме на підставі: 1) Указу Президії Верховної Ради УРСР «Про відповідальність за порушення порядку корис­тування картками споживача на право придбання товарів та іншими офіційними до­кументами» від 26 грудня 1990 р.; 2) Указу Президії Верховної Ради УРСР «Про відповідальність за виготовлення з метою збуту та збут підроблених купонів багато­разового використання» від 21 січня 1992 р.

          Звільнити від покарання:

а) осіб, засуджених вперше до покарання у виді позбавлення волі за злочини невеликої тяжкості, вчинені у віці до 18 років, відповідно до вимог частини дру­гої статті 12 та частини другої статті 102 цього Кодексу;

б) військовослужбовців, засуджених до покарання у виді направлення в дис­циплінарний батальйон на строк до шести місяців;

в) осіб, засуджених на підставі частини першої статті 29 Кримінального ко­дексу України 1960 року, які відбувають це покарання не за місцем роботи, а в інших місцях, але в районі проживання засудженого, а також осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі на строк до шести місяців.

          Підпункт «в» передбачає звільнення від виправних робіт двох категорій засу­джених: 1) осіб, які відбувають це покарання не за місцем роботи, а в інших місцях;

                        осіб, яким виправні роботи призначені на підставі ст. 29 КК 1960 р. на строк до шести місяців. Це обумовлено тим, що відповідно до ч. 1 ст. 57 КК 2001 р. «покаран­ня у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого».

             Закрити всі кримінальні справи щодо осіб, які вчинили злочини, перед­бачені Кримінальним кодексом України 1960 року, що перелічені в пункті 1 цього розділу.

Цей пункт передбачає закриття провадження у справах на стадії досудового слід­ства і судового розгляду (до набрання законної сили обвинувальним вироком суду) щодо осіб, які вчинили за КК 1960 р. злочини, перелічені в п. 1 розд. II Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 р., а саме: 1) злочини, вчинені громадянами України та особами без громадянства за межами України, якщо вони за ці злочини зазнали покарання за кордоном; 2) готування до злочинів невеликої тяжкості за КК 1960 р.;

                        злочини, що вичерпним чином перелічені в підпунктах «в-е» п. 1 розд. II.

             Особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі пункту 1 цього розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте. Призначене покарання підлягає зменшенню також у випадках, передбачених пунктом 5 цього розділу.

Пункт 4 передбачає ситуації, коли особа була засуджена за злочини, передбачені КК 1960 р., за сукупністю вироків (ст. 43 КК 1960 р.) і серед цієї сукупності виявили­ся такі злочини, за які особа на підставі п. 1 розд. II Прикінцевих та перехідних по­ложень КК 2001 р. підлягає звільненню від відбування покарання. В такому випадку особа продовжує відбувати покарання, призначене вироком суду за ті чи інші злочини, на які не поширюється дія п. 1, за умови, якщо це покарання особою ще не відбуте. Якщо ж це покарання нею вже відбуте, то вона підлягає звільненню від подальшого відбування покарання.

У випадку, коли особа все ж таки повинна відбути покарання за злочини, що не передбачені п. 1 розд. II, призначене їй покарання підлягає зменшенню у випадках, передбачених п. 5 розд. II (див. коментар до цього пункту).