Загальні положення

1.  Розділ VI КК містить правові норми, що встановлюють кримінальну відпові­дальність за злочини, родовим об ’єктом яких є економічні відносини власності як визначальна складова економічної системи держави та суспільства України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користува­тись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбав­лений права власності. Право власності є непорушним. На підставі статей 324-327 ЦК суб’єктами власності виступають народ України, фізичні та юридичні особи, дер­жава, територіальні громади. Стаття 13 Конституції проголошує рівність усіх суб’єктів права власності перед законом і рівне забезпечення захисту їх права дер­жавою.

Юридичним вираженням відносин власності є право власності, яке відповідно до статей 316-319 ЦК України є правом власності на володіння, користування і розпо­рядження своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України).

1.  Крім родового об’єкта, який об’єднує злочини, передбачені в розділі VI КК, за­гальною їх ознакою є предмет злочину - майно, що характеризується сукупністю певних ознак. Такими ознаками є: юридична, економічна, соціальна і фактична ознаки. Юри­дична ознака підкреслює те, що право на майно належить власнику на законній під­ставі і він здійснює свої повноваження по володінню, використанню та розпорядженню майном як власним. В окремих випадках особа володіє майном з певних правових під­став, наприклад, на умовах договорів оренди, позички, побутового прокату, чи володіє майном з тих чи інших фактичних підстав, наприклад, володіння чужим знайденим майном або таким, що випадково опинилось у особи. Але головним є те, що майно для особи, що посягає на відносини власності, є чужим, тобто вона не має ні дійсного, ні уявного (спірного) права на поводження з таким майном як зі своїм власним. Економіч­на ознака вказує на те, що майно завжди має мінову і споживчу вартість, тобто здатне задовольняти матеріальні і інші пов’язані з ними потреби людини. Вираженням вартос­ті предмета є його грошова оцінка, тобто ціна, яка становить сутність вартості. Соціаль­на ознака предмета злочинів проти власності означає, що ці предмети створені працею людини, є її результатом і як такі мають певну значущість (цінність) для людини і сус­пільства. Фізична ознака свідчить про те, що майно - це предмети матеріального світу: речі, гроші, цінні папери, документи, що є еквівалентом вартості, якими можна заволо­діти, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо. Різно­видом майна як предмета злочинів проти власності визнається електрична та теплова енергія (див. коментар до ст. 1881 КК).

Певні додаткові ознаки мають предмети злочинів, передбачених статтями 1925­198 КК (див. коментар до цих статей).

У деяких злочинах проти власності як предмет поруч з майном виступають право на майно, а також дії майнового характеру (див. коментар до статей 189, 192 КК).

1.  Не є предметом злочинів проти власності природні об’єкти (ліс на корені, звірі у лісі тощо), посягання на які відносяться до злочинів проти довкілля (див. коментар до розд. УІІІ «Злочини проти довкілля»). Але ці предмети стають пред­метом злочинів проти власності, якщо вони вже раніше (до заволодіння ними чи знищення їх) були вилучені шляхом праці людини з природного стану і включені до фондів власності.

Не є предметом злочинів проти власності: вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської зброї, бойових припасів до неї, пневматичних рушниць, газових і сигналь­них пістолетів та деяких інших засобів, які не містять вибухових речовин), вибухові речовини; радіоактивні матеріали; наркотичні засоби; психотропні речовини; військове майно та інші, які на підставі особливо небезпечних своїх властивостей передбачені законом як предмети злочинів проти громадської безпеки, народного здоров’я, військо­вих злочинів та ін. (див. коментар до статей 262-267, 312, 410 КК та ін.).

Не є предметами злочинів проти власності об’єкти інтелектуальної та промислової власності, інші об’єкти авторських та суміжних прав (див. коментар до статей 176, 177 КК).

1.  Злочини у формі крадіжки (ст. 185 КК), шахрайств (ст. 190 КК), привласнен­ня чи розтрати (ст. 191 КК) слід відрізняти від дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення, розтрати або зловживання службо­вим становищем як адміністративних правопорушень, передбачених ст. 51 КУпАП. Відповідно до Закону України від 4 червня 2009 р. № 1449-ІУ до ст. 51 КУпАП внесено зміни, відповідно до яких встановлено, що викрадення чужого майна у формі крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 н. м. д. г.
2.  Окремі загальні питання, що стосуються моменту закінчення злочинів проти власності, співучасті у злочинах, спірні питання кваліфікації злочинів проти власнос­ті, їх розмежування та відмежування від суміжних злочинів та ін. див. роз’яснення у ППВСУ № 10 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (ВВСУ. - 2009. - № 12. - С. 9-16).