Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Стаття 185. Крадіжка

  1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) -

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.
 

 

  1.  Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, -

карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі

на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

  1.  Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

  1.  Крадіжка, вчинена у великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

  1.  Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою гру­пою, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з кон­фіскацією майна.

Примітка. 1. У статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

  1.  У статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян.
  2.  У статтях 185-191, 194 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і біль­ше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.
  3.  У статтях 185-187 та 189-191, 194 цього Кодексу в особливо великих роз­мірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян на момент вчинення злочину.

(Стаття 185 в редакції законів України № 270-VI від 15 квітня 2008р. та № 1449-VI від 4 червня 2009 р.)

Вилучення майна буде таємним і тоді, коли дії особи фактично помічені іншою особою, але суб ’єкт цього не усвідомлює і вважає їх таємними.

Викрадання повинно бути безоплатним: винний не повертає викрадене, не опла­чує його вартість, не відшкодовує її будь-яким еквівалентом.

Крадіжка вважається закінченою з моменту вилучення майна і наявності реальної можливості розпоряджатися ним як своїм власним: продати, сховати, подарувати, використати на свої потреби та ін. Якщо такої можливості не було, вчинене повинно кваліфікуватися як замах на крадіжку (див. ст. 15 КК).

  1.  Із суб’єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел (див. ч. 2 ст. 24 КК): особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає завдати таку шкоду.

Обов’язковими суб’єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив - спону­кання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - зба­гатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Суб’єктом крадіжки є фізична осудна особа, яка досягла 14 років до моменту вчинення крадіжки.

  1.  Частина 2 ст. 185 КК передбачає кваліфікуючі ознаки крадіжки: повторність та вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб.

Повторність крадіжки відповідно до примітки 1 до ст. 185 КК має місце як тоді, коли крадіжка вчинена після крадіжки, так і тоді, коли вона вчинена після злочинів, передбачених статтями 186, 189-191 КК або статтями 187, 262 КК. При цьому, якщо крадіжка вчинюється після крадіжки (тотожні злочини), то кваліфікація буде тільки за ч. 2 ст. 185 КК (тобто тільки за правилами повторності). Виняток із цього правила становлять випадки, коли особа вчинила дві крадіжки, але перша крадіжка була за­кінченим злочином, а друга - замахом чи готуванням (або навпаки). У таких випадках кваліфікація кожного злочину повинна бути самостійною, наприклад, за ч. 1 ст. 185 і частинами 2 чи 3 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК. За таким же правилом кваліфікуються дві крадіжки, якщо в одній особа була виконавцем, а в другій, вчинюваній у співучасті, виконувала роль організатора, підбурювача, пособника. Наприклад, ч. 1 ст. 185 КК та

ч.  4 ст. 27 і ч. 2 ст. 185 КК. Тільки така кваліфікація буде відображати повністю всі конкретні обставини вчинення двох або більше крадіжок.

Якщо крадіжка вчинюється після інших (однорідних) злочинів (перелічених у при­мітці 1 до ст. 185 КК), то кваліфікація повинна бути як за правилами повторності, так і за правилами сукупності (див. ч. 2 ст. 33 КК). Наприклад, якщо особа вчинила грабіж, а потім крадіжку, то кваліфікація буде за сукупністю ч. 1 ст. 186 та ч. 2 ст. 185 КК.

Для повторності крадіжки не має значення, чи була особа засуджена за попередній злочин. Повторність крадіжки виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчи­нений злочин була погашена або знята (див. ч. 4 ст. 32 КК).

Повторну крадіжку слід відрізняти від продовжуваної крадіжки, при якій відповід­но до ч. 2 ст. 32 КК особа вчинює два або більше тотожних викрадань майна, об’єднаних єдиним злочинним наміром. Так, не буде повторної крадіжки, коли особа, що працює на будівництві, частинами викрадає будівельні матеріали з метою їх продажу.

  1.  Другою кваліфікуючою ознакою, передбаченою в ч. 2 ст. 185 КК, є вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб, яка відповідно до ч. 2 ст. 28 КК ма­тиме місце тоді, коли крадіжку спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь, до початку крадіжки, домовилися про спільне її вчинення. Розподіл функцій вико­нання тут не має значення: один зламує двері, другий стоїть на сторожі, третій збирає майно, четвертий складає його на машину та ін. Домовленість на спільне вчинення крадіжки повинна мати місце до початку вчинення злочину, тобто до ви­конання тих дій, що утворюють об’єктивну сторону крадіжки. При цьому співучас­ники можуть бути співвиконавцями, а можуть виконувати різні ролі (див. коментар до ст. 27 КК).

За який саме час до початку крадіжки виникла домовленість для кваліфікації не має значення. Так, крадіжка буде вважатися вчиненою за попередньою змовою як тоді, коли особи домовилися про вчинення крадіжки за місяць до початку вчинення, так і тоді, коли така змова мала місце за кілька хвилин до початку викрадення, тобто до таємного вилучення чужого майна.

Якщо ж одна особа почала, наприклад, зламувати двері у крамницю з метою ви­крадення майна, а інша, побачивши це, приєднується до неї в цей час, то крадіжка за попередньою змовою тут відсутня.

  1.  Частина 3 ст. 185 КК передбачає крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або таку, що завдала значної шкоди потерпілому (див. коментар до ч. 1 ст. 28 КК).

Крадіжка, поєднана з проникненням в житло, інше приміщення чи сховище, перед­бачає визначення, по-перше, ознак «житло», «інше приміщення», «сховище»; по-друге, ознак «проникнення». Тільки сукупність цих ознак дає можливість кваліфікувати крадіжку за ч. 3 ст. 185 КК.

Житло - це приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживан­ня людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла дорівнюються і його складові частини, де може зберігатися майно (балкон, льох тощо), за винятком господарських приміщень, не пов’язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

Приміщення - це різного роду споруди, будови, в яких постійно чи тимчасово знаходиться майно: крамниця, елеватор, база, промислове підприємство, музей тощо.

Інше сховище - поняття широке - будь-яке місце, яке призначене для постійного чи тимчасового зберігання майна і має засоби охорони від доступу сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо). Це може бути контейнер, товарний вагон, охоронюваний загін та ін.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; обманним шляхом; з використанням підроблених документів тощо).

Обов’язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у осо­би права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно.

Із суб’єктивної сторони проникнення вчинюється обов’язково з метою крадіжки. Якщо особа увійшла у приміщення не з метою крадіжки, але, перебуваючи там, вчи­нила крадіжку, то ознаки проникнення не буде. Так, І. прийшов у гуртожиток до своєї знайомої, якої в кімнаті не було. І пішов шукати її в інших кімнатах. Побачивши, що в одній із кімнат, в якій нікого не було, на столі лежав гаманець, викрав його. У цьому випадку відсутня крадіжка з проникненням у житло.

Для проникнення не має значення, чи винний проник сам (фізично) у житло, при­міщення, чи використав певні знаряддя, якими, наприклад, через відкриту кватирку витягнув майно.

  1.  Крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому (ч. 3 ст. 185 КК), має визна­чатися при обов’язковій сукупності двох умов, передбачених у примітці 2 до ст. 185:
  1. врахування матеріального становища потерпілого та 2) спричинення йому збитків на суму від ста до двохсот п’ятдесяти н. м. д. г. Тому, якщо спричинена шкода відпо­відає розміру від ста до двохсот п’ятдесяти н. м. д. г., але матеріальний стан потерпі­лого такий, що для нього ця шкода не є значною, крадіжка не може визнаватися такою, що спричинила значну шкоду. Водночас не буде такої крадіжки і в тому випадку, коли розмір шкоди нижче ста н. м. д. г. (при обчисленні розміру матеріальної шкоди в зло­чинах проти власності слід керуватися ч. 5 підрозд. 1 Перехідних положень ПдК від 2 грудня 2010 р. № 2755-УІ), незалежно від матеріального стану потерпілого. Мате­ріальний стан потерпілого встановлюється в кожному конкретному випадку на під­ставі оцінки заробітної платні чи інших доходів, кількості членів сім’ї, наявності малолітніх, хворих тощо.
  1.  Крадіжка, вчинена у великих розмірах (ч. 4 ст. 185 КК), відповідно до при­мітки 3 до ст. 185 КК має місце, коли вона вчинена однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує н. м. д. г. на момент вчинен­ня злочину.
  2.  Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах, передбачена ч. 5 ст. 185 КК, визнається такою, якщо вона, відповідно до примітки 4 до ст. 185, вчинена однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує н. м. д. г. на момент вчинення злочину.
  3.  Частина 5 ст. 185 КК передбачає також таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення крадіжки організованою групою, ознаки якої передбачені в законі (див. коментар до

ч.  3 ст. 28 КК).