Стаття 190. Шахрайство

  1.  Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

  1.  Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

  1.  Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

  1.  Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою гру­пою, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з кон­фіскацією майна.

(Стаття 190 в редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)

  1.  Предметом шахрайства є не тільки майно, але й право на майно (див. коментар до ст. 189 КК).
  2.  Об’єктивна сторона виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.

Обман - повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатися в усній, письмовій формі, у вико­ристанні підроблених документів тощо. У випадках коли для обману винний підробляє або використовує підроблений документ, потрібна кваліфікація за сукупністю статей 190 та 358 КК.

Зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довір­ливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, зна­йомстві, інших цивільно-правових відносинах. Наприклад, винний входить у довіру до потерпілого і обіцяє йому допомогти купити машину, для чого потерпілий передає гроші, які винний привласнює.

Особливості шахрайства полягають у тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов’язаний це зроби­ти. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі. Напри­клад, винний за фальшивим документом отримує грошовий переказ. Таким чином, обман чи зловживання довірою виступають як спосіб зовні законного, за згодою по­терпілого отримання майна або придбання права на майно.

Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Винний має відповідати за крадіжку або грабіж (наприклад, особа під виглядом телефонного майстра, пред’явивши підроблене посвідчення, проникає в квартиру, а потім непомітно викрадає зі стола золоту обручку). У цьому випадку він має відповідати за крадіжку і використання підробленого документа (статті 185 та 358 КК).

  1.  Закінченим шахрайство вважається з моменту заволодіння майном або при­дбанням права на майно. Обман, що не призвів до заволодіння майном або правом на майно, визнається відповідно до конкретних обставин готуванням чи замахом на шахрайство. Так, якщо винний підробив документ для заволодіння чужим майном, але був затриманий, вчинене буде готуванням до шахрайства, якщо ж він був затри­маний при пред’явленні такого документа з метою заволодіння майном, то це буде замахом на шахрайство і за сукупністю (і в першому і в другому випадку) закінченим злочином, передбаченим ст. 358 КК.
  2.  Суб’єктивна сторона - прямий умисел, корисливі мотив і мета (див. коментар до ст. 185 КК).
  3.  Суб’єктом є особа, яка досягла до вчинення шахрайства 16 років (див. ст. 22 КК). Якщо суб’єктом є службова особа, яка для обману чи зловживання довірою ви­користовує своє службове становище, то її дії повинні кваліфікуватися за сукупністю статей 190 та 364 КК.
  4.  Частина 2 ст. 190 КК передбачає відповідальність за шахрайство, вчинене по­вторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому; ч. 3 ст. 190 КК - за шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки; ч. 4 ст. 190 КК - за вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.

Специфічною кваліфікуючою ознакою шахрайства є спосіб обману: шляхом не­законних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. Небезпека такого шахрайства полягає у тому, що ця техніка значно полегшує вчинення шахрай­ства, дозволяє заволодівати значними коштами, завдаючи непоправної шкоди власни­кам. Щодо поняття електронно-обчислювальної техніки та незаконних операцій, які можуть спричинити майнову шкоду, див. коментар до статей 361-363 КК.

Всі інші кваліфікуючі ознаки тотожні за своїм змістом тим, що були проаналізо­вані щодо кваліфікуючих ознак крадіжки (див. коментар до ст. 185 КК).