Стаття 186. Грабіж

  1.  Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) -

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

  1.  Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчи­нений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.
 

 

  1.  Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

  1.  Грабіж, вчинений у великих розмірах, -

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

  1.  Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, -

карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із

конфіскацією майна.

(Стаття 186 в редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)

  1.  Відповідно до ч. 1 ст. 186 КК грабіж з об’єктивної сторони є відкритим викраден­ням чужого майна, тобто вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Одночасно і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення. Але вона ігнорує це.

Якщо винний помиляється і вважає, що його дії помічені сторонніми і оцінюють­ся як викрадення, а фактично цього немає (наприклад, сторонні бачать, що винний бере майно, але не розуміють, що це викрадення), відповідальність повинна настава­ти за грабіж.

Грабіж матиме місце і в тому випадку, коли викрадення розпочалося таємно, але в процесі вчинення злочину переросло у відкрите і це усвідомлюється винним (на­приклад, при вчиненні крадіжки з’ явився охоронець, але винний ігнорує це і, схопив­ши викрадене, втікає).

Грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути тощо).

  1.  Суб’єктивна сторона і суб’єкт грабежу аналогічні цим елементам крадіжки (див. коментар до ч. 1 ст. 185 КК).
  2.  Частина 2 ст. 186 КК передбачає відповідальність за грабіж, поєднаний з на­сильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Під таким насильством розуміється:

  1.  фізичне насильство - обмеження волі (зв’язування, замкнення в певному при­міщенні тощо), нанесення ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездат­ності (див. коментар до ст. 125 КК). Суспільна небезпечність такого грабежу підви­щується у зв’язку з тим, що додатковими об ’єктами тут виступають свобода, тілесна недоторканність особи;
  2.  психічне насильство - реальна погроза застосуванням зазначеного фізичного насильства. Погроза може бути усною, письмовою, вираженою в конклюдентних діях тощо.

У більшості випадків грабежу метою застосування насильства є вилучення майна. У цьому випадку застосування насильства передує вилученню майна. Але насильство може бути застосоване і з метою утримання вже вилученого майна і в цьому випад­ку застосовуватися після вилучення майна.

Застосування насильства з метою уникнути затримання виключає насиль­ницький грабіж (наприклад, винний викинув таємно викрадене майно і, тікаючи, застосовує насильство до особи, яка намагається його затримати). У такому ви­падку насильство повинно кваліфікуватися за сукупністю з крадіжкою чи нена­сильницьким грабежем. Наприклад, ч. 1 ст. 185 КК і ч. 1 ст. 125 КК або ч. 1 ст. 186 КК і ч. 1 ст. 126 КК.

Від грабежу, поєднаного з насильством, слід відрізняти так званий грабіж-ривок, при якому винний застосовує певні зусилля, щоб вирвати у потерпілого майно. У цьо­му випадку кваліфікація повинна бути лише за ч. 1 ст. 186 (якщо немає інших квалі­фікуючих ознак).

  1. Такі кваліфікуючі ознаки грабежу, як повторність, за попередньою змовою гру­пою осіб (ч. 2 ст. 186 КК); грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше примі­щення чи сховище, або що завдав значної шкоди потерпілому (ч. 3 ст. 186 КК); грабіж у великих розмірах (ч. 4 ст. 186 КК); грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 186 КК), мають такий же зміст, як і аналогічні ознаки крадіжки (див. коментар до ст. 185 КК).