Як свідчить практика судів апеляційної інстанції, при залишенні апеляційної скарги без руху суд має надати особі належний та розумний строк для виправлення недоліків скарги. Так, ухвалою суду відповідачеві був наданий строк для усунення недоліків скарги до 1 грудня 2003 р. 27 листопада 2003 р. копія цієї ухвали була направлена відповідачу й отримана ним 1 грудня 2003 р., тобто в день, коли закінчується строк на виправлення недоліків апеляційної скарги. Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач фактично був позбавлений можливості виправити недоліки апеляційної скарги у встановлені судом строки, про що суд був повідомлений відповідним клопотанням про продовження цього строку. Оскільки у виправленому варіанті апеляційна скарга на рішення суду відповідала вимогам форми та змісту, а державне мито за її подачу було сплачено на належні банківські реквізити, то у суду не було підстав для визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її відповідачеві[353].

Проблема поважності пропуску строків апеляційного оскарження та їх поновлення є міжгалузевою та транснаціо- нальною[354]. На нашу думку, належність і розумність при встановленні строків виправлення недоліків апеляційної скарги у випадку залишення останньої без руху слід вирішувати виходячи з необхідності своєчасного повідомлення апелянта про необхідність виправлення недоліків з урахуванням необхідного часу як для виправлення, так і для направлення належно оформленої апеляційної скарги до апеляційного суду. Вважаємо, що суд апеляційної інстанції має встановлювати строк виправлення недоліків апеляційної скарги з урахуванням надання апелянту щонайменше десяти днів для усунення вказаних недоліків.

Ефективність апеляційного провадження ускладнюється надходженням неналежно оформленої справи, з нерозгляну- тими зауваженнями на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами або з нерозглянутими письмовими зауваженнями щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення. У таких випадках суддя- доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Частина 4 ст. 297 ЦПК передбачає випадки повернення справи судові першої інстанції із зазначенням строку, протягом якого місцевий суд має усунути недоліки. Якщо в матеріалах справи залишились нерозглянутими заява про роз'яснення рішення чи про виправлення описки (явної арифметичної помилки), то судові апеляційної інстанції необхідно і в цих випадках повертати справу до місцевого суду з тієї підстави, що справа неналежним чином оформлена судом першої інстанції.

Законодавство не визначає наслідків невиконання місцевим судом вказівок апеляційного суду при поверненні справи судом апеляційної інстанції. На наш погляд, у разі невиконання судом першої інстанції в передбачений апеляційним судом строк приписів закону, визначених в ухвалі про повернення скарги, апеляційну скаргу не можна визнавати неподаною, оскільки в протилежному випадку визнання апеляційної скарги неподаною внаслідок невиконання місцевим судом вказівок апеляційного суду тягне порушення права заінтересованої особи на розгляд справи належним судом. У законодавстві слід чітко закріпити процесуальні наслідки невиконання судом першої інстанції умов ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги.

Постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду означає початок провадження по справі судом апеляційної інстанції. Не пізніше наступного дня після винесення зазначеної ухвали апеляційний суд, що переглядатиме цивільну справу, має надіслати учасникам процесу копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги та доданих документів. Крім того, суд встановлює строк, протягом якого особи, яких стосується судове рішення, вправі подати заперечення на апеляційну скаргу. Виконуючи вказану дію, суду необхідно враховувати реальний строк для реалізації зазначеними особами права подачі заперечень на заяву про апеляційне оскарження й апеляційну скаргу. Якщо особа з поважних причин несвоєчасно подала заперечення чи пояснення, то вправі просити суд продовжити встановлені ним строки з наданням доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску. Визначення поважності причин пропуску зазначених строків залежить від суду апеляційної інстанції та має встановлюватися залежно від обставин конкретної справи.

З ефективністю діяльності суду апеляційної інстанції пов'язане визначення комплексу прав та обов'язків осіб, які беруть участь у справі.

Одним з таких проблемних питань залишається реалізація вказаними суб'єктами права приєднатися до апеляційної скарги, що подана особою, на стороні якої вони виступали. Таке саме право передбачено для осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права й обов'язки.

Стаття 297 ЦПК 1963 р. передбачала можливість приєднання до апеляційної скарги тільки для співучасників та третіх осіб, котрі виступали в процесі на стороні тієї особи, яка оскаржувала рішення[355]. На відміну від раніше діючого законодавства, ст. 299 ЦПК передбачає можливість приєднання до апеляційної скарги значно більше коло суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин. Мова йде про передбачених у ст. 26 ЦПК осіб, які виступали в суді першої інстанції на стороні особи, що подала апеляційну скаргу. Наприклад, приєднатись до апеляційної скарги вправі треті особи, які не заявляли самостійних вимог на предмет спору. Крім того, до апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права й обов'язки.

Згідно із ч. 2 ст. 299 ЦПК приєднання до апеляційної скарги можливе шляхом подачі відповідної заяви до початку судового засідання в апеляційному суді. Законодавство не передбачає зміст такої заяви. Вважаємо, що заява про приєднання до апеляційної скарги вправі надаватись особою із зазначенням про те, до чиєї апеляційної скарги приєднується особа та по якій цивільній справі. Відсутність законодавчого визначення змісту такої заяви обумовлюється тим, що ЦПК не передбачає можливості для особи, яка приєднується до апеляційної скарги, пред'являти самостійні вимоги щодо визначення юридичної долі оскаржуваного рішення. Крім того, приєднання до апеляційної скарги не має характеру самостійного оскарження судового рішення. Тому форма та зміст такої заяви не має юридичного значення ні для суду, ні для осіб, що беруть участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції. Але якщо особи, що приєднуються до апеляційної скарги, у відповідній заяві обґрунтовують та висувають інші підстави скасування чи зміни судового рішення у порівнянні з апеляційною скаргою, то така заява не може розглядатись як процесуальний документ, що зумовлює приєднання до апеляційної скарги. Обов'язковою умовою для приєднання є тотожність визначених у апеляційній скарзі та заяві вимог. Наприклад, заява про приєднання не може містити вимогу про скасування судового рішення, якщо в апеляційній скарзі мова йде лише про його зміну, та навпаки. У протилежному випадку подана заява про приєднання буде, по суті, самостійною апеляційною скаргою, до якої мають застосовуватись відповідні вимоги законодавства про строки подачі, форму та зміст, оплату судовим збором та ін.

У ЦПК не визначено також початку строку, з якого особи мають право приєднатись до апеляційної скарги. На нашу думку, такий строк починається з моменту подання апеляційної скарги, до якої приєднується відповідна особа, до суду першої інстанції.

Стаття 300 ЦПК містить правомочності особи, що подала апеляційну скаргу стосовно визначення юридичної долі апеляційної скарги, її зміни чи доповнення. Доповнення апеляційної скарги передбачає надання до суду додаткових обґрунтувань апеляційної скарги чи додаткових прохань на адресу суду апеляційної інстанції відносно визначення юридичної долі оскаржуваного рішення. Зміна апеляційної скарги передбачає зміну вимог щодо визначення юридичної долі оскаржуваного рішення. Так, особа первісно в апеляційній скарзі вправі просити рішення суду першої інстанції скасувати та направити цивільну справу на новий розгляд, а потім вправі змінити апеляційну скаргу та просити суд скасувати рішення та винести нове рішення по суті позовних вимог. Правила про зміну апеляційної скарги поширюються й на зміну певної частини обґрунтування апеляційної скарги.

Зазначена норма містить певні сроки, впродовж яких можна виконувати певні процесуальні дії. Так, доповнити чи змінити скаргу можна протягом строку на апеляційне оскарження. У зв'язку з цим Л. Є. Гузь зазначає, що доповнення чи зміна апеляційної скарги не свідчить про те, що апелянт має право подавати її у скороченому варіанті. Законодавець у цьому випадку має на увазі доповнення до мотивів скарги, надання додаткових доказів з посиланням на них, уточнення норм матеріального чи процесуального права, уточнення чи доповнення останньої частини скарги, де апелянт просить визначити юридичну долю оскаржуваного акта[356].

Іншим диспозитивним правом відповідно до ч. 2 ст. 300 ЦПК є право особи, яка подала апеляційну скаргу, відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді. Друга сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині. Оскільки принцип дис- позитивності цивільного процесуального права діє у всіх стадіях цивільного судочинства, то його прояв у апеляційному провадженні полягає в наданні можливості особі відкликати скаргу до початку її розгляду в апеляційному суді, а друга сторона вправі визнати апеляційну скаргу обґрунтованою повністю або частково. При відкликанні апеляційної скарги суддею, який готує справу до розгляду в апеляційному суді, постановляється ухвала про повернення скарги.

Виходячи із змісту частин 2 та 4 ст. 300 ЦПК можна зробити висновок, що відкликання апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно подати апеляційну скаргу, оскільки неможливість повторного звернення до суду зі скаргою передбачено тільки в разі прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття на підставі цього апеляційного провадження.

Поряд з відкликанням апеляційної скарги ефективність апеляційного провадження визначається також можливістю її визнання другою стороною обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині. Подібні права передбачаються у процесуальних законодавствах інших держав[357]. Визнання апеляційної скарги передбачає можливість погодитись із доводами апеляційної скарги особам з протилежними матеріально- та процесуально-правовими інтересами. Визнання апеляційної скарги другою стороною враховується апеляційним судом у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи. Вказане означає, що визнання апеляційної скарги можливе тільки стосовно обставин та фактів, які оспорюються в апеляційній скарзі та мають значення для вирішення справи.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково[358]. На відміну від повернення скарги (про що ухвалу постановляє суддя, який готував справу до розгляду), в разі відмови від апеляційної скарги повністю або частково питання щодо прийняття відмови і закриття на цій підставі апеляційного провадження вирішується апеляційним судом у судовому засіданні. Д. Д. Луспеник зазначає, що апеляційне провадження не може бути закрите, якщо інші учасники процесу подали апеляційну скаргу чи приєдналися до скарги, оскільки приєднання до апеляційної скарги розглядається як самостійна вимога[359].