Головуючий роз'яснює зміст рішення (ухвали), порядок і строк оскарження. У юридичній літературі піддається критиці порядок постановлення судом апеляційної інстанції рішень і ухвал як перевантажений та непродуманий[395]. Однак такий складний, з першого погляду, порядок проголошення акту правосуддя апеляційного суду пов' язаний з особливими правовими наслідками проголошення рішення апеляційного суду. Після вказаної дії рішення набуває законної сили. Таким чином, проголошення апеляційним судом власного рішення є юридичним фактом, від якого залежить виникнення, розвиток та припинення цивільних процесуальних правовідносин, тобто настання певних процесуально-правових наслідків[396].

У юридичній літературі зазначається, що з позиції процесуального права визнання рішення суду як самостійного матеріального юридичного факту означає наділення його властивостями й ознаками, які притаманні іншим юридично значущим обставинам. Судове рішення, будучи процесуальним актом, впливає на існування матеріальних та процесуальних правовідносин і тим самим набуває значення самостійного елемента механізму правового регулювання[397]. Поряд з цим рішення апеляційного суду можна розглядати як право- застосовні акти, оформлені у вигляді процесуального документа, що владно підтверджує правовідносини сторін на підставі встановлених фактичних даних[398].

Після проголошення судової постанови апеляційний суд не може сам скасувати або змінити це рішення за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 318 ЦПК. Відповідно до ст. 318 ЦПК апеляційний суд може скасувати раніше винесене ним рішення чи змінити його в окремих випадках.

Приписи ст. 318 ЦПК є винятком із загального правила про те, що рішення апеляційного суду не може бути переглянуте судом, який його виніс. Слід зазначити, що перегляд рішення за цим правилом не є переглядом рішення за ново- виявленими обставинами виходячи з нижчевикладеного.

Вказана норма передбачає наслідки надходження до апеляційного суду скарг осіб, які мають право на апеляційне оскарження судових рішень після закінчення апеляційного розгляду справи та винесення рішення (ухвали) судом апеляційної інстанції або коли строки на подання апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені й особа, яка подала апеляційну скаргу, не була учасником первинного розгляду справи судом апеляційної інстанції. У зазначених випадках суд апеляційної інстанції розглядає цивільну справу за правилами глави 1 розділу 5 ЦПК. Необхідно зазначити, що ст. 318 ЦПК містить додаткові можливості реалізації передбаченого Конституцією та нормами процесуального законодавства права оскарження судових постанов, оскільки передбачає, по суті, відновлення апеляційного провадження після винесення судом апеляційної інстанції рішення чи ухвали. Можна зробити висновок, що розгляд апеляційної скарги в такій формі, що визначається в названій нормі, є винятком із загального правила про те, що суд (у даному випадку - апеляційний) не вправі переглядати та скасовувати за результатами розгляду справи раніше винесене ним рішення.

Виходячи із змісту вказаної норми будь-яка особа, яка вважає своє право порушеним судовим рішенням, що вже було предметом розгляду судом апеляційної інстанції, може звернутись із апеляційною скаргою на таке рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд у такому випадку має ретельно перевіряти наявність порушень прав особи, що звернулася з апеляційною скаргою. У протилежному випадку апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції може перетворитись у нескінченний перегляд рішення апеляційного суду на підставі ст. 318 ЦПК.

Прикладом може служити справа, яка нещодавно підлягала розгляду за правилами цивільного судочинства. 30 вересня 2005 р. А. М. Чалий, ЗАТ "Укртехсервіс" подали до суду апеляційні скарги на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2005 р. по справі за позовом В. В. Біло- усової до ТОВ фірми "Співдружність", ЗАТ "Агрофірма "8 березня" про визнання дій реєстратора незаконними та визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від

1. р., яке було залишено в силі ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 13.09.05 р., були частково задоволені позовні вимоги В. В. Білоусової. Визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ "Агрофірма "8 березня" від 30.06.05 р. У частині визнання незаконними дії ВАТ "Співдружність" щодо реєстрації 30.06.05 р. акціонерів для проведення позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ "Агрофірма "8 березня" було відмовлено.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від

1. р. було роз'яснено зміст рішення суду і визнано, що всі рішення, які були прийняті акціонерами ЗАТ "Агрофірма "8 березня" 30 червня 2005 р. на позачергових зборах, є недійсними.

Не погоджуючись із рішенням суду, апелянти А. М. Чалий і ЗАТ "Укртехсервіс" подали апеляційну скаргу, в якій посилались на те, що вони не брали участі в судовому засіданні, хоча з 30.06.05 р. генеральним директором ЗАТ "Агрофірма "8 березня" обрано А. М. Чалого, а ЗАТ "Укртехсервіс" володіє 58 % акціями ЗАТ "Агрофірма "8 березня", рішення суду зачіпає їх інтереси, але вони не були притягнуті до участі у справі. Апелянти просили скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд.

Вислухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає можливим задовольнити апеляційні скарги з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, апелянти А. М. Чалий і ЗАТ "Укртехсервіс" не були притягнуті до участі у справі, хоча рішення суду зачіпає їх інтереси, у вересні 2005 р. подали апеляційні скарги із заявами про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2006 р. було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.08.05 р. Виходячи з наведеного судова колегія вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційних скарг, скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 19.08.2005 р. і ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 5 грудня 2005 р. про роз'яснення рішення суду, а також ухвалу судової колегії судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2005 р., а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Враховуючи наведене, судова колегія ухвалила апеляційні скарги А. М. Чалого та ЗАТ "Укртехсервіс" задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2005 р., ухвалу Київського районного суду від 5 грудня 2005 р. про роз'яснення рішення суду від 19 серпня 2005 р., ухвалу судової колегії судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2005 р. скасувати з направленням справи до Київського районного суду м. Харкова на новий розгляд в іншому складі[399].

Маючи по суті унікальний характер, котрий дозволяє апеляційному суду переглянути власні рішення за межами існуючих у процесуальному законодавстві форм перегляду, визначений у ст. 318 ЦПК спосіб перегляду судового рішення є "дифузією" функціональних повноважень Верховного Суду як суду касаційної інстанції. Вбачається, що всі помилки, які впливають на законність рішення апеляційного суду, має виправляти процесуальним шляхом суд касаційної інстанції. Винятком у цьому випадку може служити перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, а не в порядку ст. 318 ЦПК, як має місце в чинному цивільному процесуальному законодавстві. Така форма перегляду по суті рішення апеляційної інстанції тим судовим органом, який його ухвалив, є особливістю ЦПК України та не передбачено процесуальними нормативними актами ряду закордонних країн (Російська Федерація, Азербайджанська Республіка)[400]. У ЦПК України така норма була передбачена у всіх проектах ЦПК, що були предметом розгляду Верховною Радою України. Активну участь в обговоренні цієї статті брали народні депутати

Верховної Ради України третього скликання В. В. Онопенко та В. Л. Мусіяка[401].

Рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. Під законною силою рішення (ухвали) суду апеляційної інстанції слід розуміти його незмінність та виключність. З точки зору об'єктивних меж законна сила судового рішення означає дію судового рішення з приводу тих правовідносин, прав і обов'язків, котрі були предметом рішення суду, а також з приводу тих юридичних фактів, які послужили його основою. Законна сила судового рішення з точки зору суб'єктивних меж поширюється на сторони й інші особи, які брали участь у справі. Такі суб'єкти не можуть вдруге звернутися з апеляційною скаргою на судове рішення.

Правові наслідки набрання рішенням (ухвалою) законної сили залежить від її характеру. Так, якщо апеляційним судом рішення по справі скасовано і справу направлено на новий розгляд, то у суду першої інстанції виникає обов'язок знову розглянути справу; особи, які беруть участь у справі, мають ті самі права, що й при первинному розгляді справи; не поновлюється перебіг строків позовної давності й ін. Якщо ж судом апеляційної інстанції змінюється рішення або виноситься нове, то настають такі самі наслідки, як і при набранні законної сили рішенням суду першої інстанції.

Особливим видом правозастосовного акта є окрема ухвала апеляційного суду. Суд апеляційної інстанції, виявивши під час розгляду справи окремі помилки, допущені судом першої інстанції, а також недоліки в роботі підприємств, установ, організацій і службових осіб може разом із винесенням рішення (ухвали) постановити окрему ухвалу з приводу цих недоліків та помилок і надіслати її відповідним порушникам правових норм[402]. Постановлення окремої ухвали можливе за умови не тільки виявлення самого факту порушення закону, але й при встановленні причин та умов такого порушення[403].

Ю. М. Чуйков свого часу зазначав, що суб'єктом реагування з приводу визначених негативних явищ може бути лише суд, що здійснює правосуддя з цивільних справ. Така судова діяльність:

а) спеціального державного органу - суду;

б) відбувається в умовах особливої процесуальної форми;

в) пов'язана з охороною суспільного і державного ладу, системи господарства та власності, захистом особливих та майнових прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів правовідносин;

г) спрямована на попередження порушень правопорядку.

Відзначальною особливістю окремої ухвали є те, що по

одній справі може бути постановлено декілька таких ухвал незалежно від характеру та значення інших судових актів, ухвалених по тій самій справі, стосовно тих самих учасників процесу. Тоді як судове рішення може постановлятись лише одне[404].

Судова практика знає випадки винесення окремих ухвал відносно неналежної реалізації своїх повноважень особами, які беруть участь у справі. Так, рішенням судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області від 09.02.2005 р. скасовано рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 01.10.2004 р. і справа направлена до того ж суду на новий розгляд іншим суддею.