Інтереси ПСП "Компакт" представляв адвокат С., який надав ордер і свідоцтво № 783. При розгляді справи апеляційним судом були встановлені порушення адвокатом норм Закону України "Про адвокатуру" та Правил адвокатської етики.

Зазначені норми вимагають від адвоката у своїй професійній діяльності дотримуватися законності (п. 6 Правил), мати високий рівень професійної підготовки та фундаментальне знання чинного законодавства (п. 10 Правил), поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується в різних відносинах (п. 11 Правил), вимог процесуального законодавства та закону про статус суддів, не проявляти неповагу до суду, не пред' являти процесуальних документів, які не ґрунтуються на чинному законодавстві (п. 53 Правил), у відносинах з учасниками процесу бути коректним (п. 59 Правил). Відповідно до п. 77 Правил адвокатської етики за порушення цих вимог до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності.

Оскаржуючи в апеляційному порядку зазначене рішення суду першої інстанції, адвокат у своїй (підписаній ним за дорученням) апеляційній скарзі вказував на факти, які не відповідають дійсності та порушують повагу до інших учасників процесу, повагу до суду тощо.

Наприклад, у скарзі містяться висловлювання про те, що позивач мав умисел на крадіжку грошових коштів, що підтвердилося в майбутньому, оскільки він вкрав сільгосптехніку; що позивач є шахраєм; що він вступив у злочинний зговір з іншими особами; що на руку шахраю грають Близнюків- ський райсуд, Лозівський райсуд Харківської області, які винесли незаконні рішення (це відносно рішень, які набрали законної сили); що свідки дають бредові показання; що суд першої інстанції не вчинив по совісті та за законом тощо.

При цьому в засіданні суду апеляційної інстанції адвокат підтвердив, що при написанні скарги він не мав даних про засудження позивача (цього факту й немає), чим порушив конституційний принцип невинуватості; що рішення судів, які набрали законної сили, не скасовані, тому в цьому випадку з боку адвоката виявляється неповага до суду тощо.

За таких обставин судова колегія Апеляційного суду Харківської області в окремій ухвалі про зазначені факти довела до відома кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Харківської області для належного реагування і прийняття заходів впливу та повідомлення про вжиті заходи у встановлений законом строк[405].

Однак в окремих випадках ухвалення окремої ухвали відносно адвоката не є допустимим. Так, обґрунтовуючи окрему ухвалу відносно адвоката за грубе порушення ним правил адвокатської етики під час розгляду справи апеляційним судом, суд апеляційної інстанції в окремій ухвалі зазначив, що адвокат безпідставно звинуватив суддів у незаконному поновленні строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Крім того, адвокат назвав суддів апеляційного суду порушниками закону, у засіданні тривалий час критикував відповідну ухвалу, хоча вона не може бути оскаржена. Заявив, що відносно суддів апеляційного суду, які ухвалили процесуальний документ про поновлення строку на апеляційне оскарження, звертатиметься зі скаргами до правоохоронних органів. Окрема ухвала була оскаржена адвокатом К. до Верховного Суду України з мотивів неправильного застосування апеляційним судом норм процесуального права. Колегія суддів Судової палати з цивільних справ Верховного Суду України касаційну скаргу задовольнила, скасувавши окрему ухвалу, враховуючи таке.

Право заявляти відвід окремим суддям чи складу суду є правом учасника процесу, що закріплено статтями 23, 27 ЦПК. Таким чином, адвокат К., заявляючи відвід окремим суддям апеляційного суду та надаючи пояснення відносно підстав відводу, був вправі обґрунтовувати клопотання фактами та доказами, що підтверджують ту чи іншу підставу.

На думку Верховного Суду України, заявляючи відвід та надаючи пояснення стосовно підстав відводу, адвокат діяв у межах наданих йому законодавством процесуальних прав, не порушуючи при цьому Закон України "Про адвокатуру" та Правила адвокатської етики. Суд касаційної інстанції також вказав, що сам по собі той факт, що ухвала суду про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення суду не підлягає оскарженню, не дає достатніх підстав стверджувати, що учасник процесу не має права мотивувати відвід суддям, посилаючись на порушення судом норм закону при постанов- ленні відповідної ухвали, якщо в такого учасника виникли сумніви в об'єктивності суддів. Також із заяви про відвід та пояснень до заяви суд касаційної інстанції не вбачав, що вони виражені в неприпустимій чи образливій формі.

Таким чином, використання процесуальних прав адвокатами не може стати підставою для постановлення відносно них окремих ухвал. Судам необхідно ретельно досліджувати питання про те, чи містились у діях та (або) висловлюваннях учасників процесу (в першу чергу адвокатів) прояви неповаги до суду та порушення закону[406].

В окремій ухвалі може бути вказано також і на порушення законодавства при розгляді справи судом першої інстанції, які не тягнуть за собою скасування судового рішення чи ухвали (наприклад, порушення строків розгляду справи, правил діловодства в суді першої інстанції). Допущення подібних порушень законодавства суддями місцевих судів може стати підставою для застосування до них дисциплінарного впливу. В юридичній літературі зазначається, що найпоширенішими є порушення процесуальних строків - 57 % випадків від загальної кількості порушень процесуального закону і 37 % від загальної кількості порушень суддівських обов'язків. Мабуть, з цієї причини законодавець у ст. 6 Закону України "Про статус суддів" окремо наголошує на обов'язку суддів дотримуватися встановлених у законі строків. Посилання на тяганину при вирішенні правових спорів у національних правових системах найбільш характерні і для скарг, що надсилаються до Європейського суду з прав людини. Ця проблема існує в багатьох європейських країнах[407].

Адресат окремої ухвали зобов'язаний повідомити апеляційний суд протягом місяця з дня надходження окремої ухвали про вжиті заходи щодо усунення порушень закону, причин та умов відповідного порушення. Зазначеною особою окрему ухвалу, яка постановлена апеляційним судом, може бути оскаржено до суду касаційної інстанції відповідно до ст. 324 ЦПК.

Оформлення судових рішень апеляційним судом, видача або направлення їх сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, відбувається за загальними правилами вчинення зазначених дій місцевим судом. Судове рішення виготовляється та підписується суддею (суддями), який його ухвалив, і скріплюється печаткою суду. Копії судового рішення видаються особам, які брали участь у справі, на їхню вимогу не пізніше п' яти днів з дня проголошення рішення. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, копії судового рішення надсилаються протягом п'яти днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Копії судових рішень повторно видаються за заявою особи за плату в розмірі, встановленому законодавством (ст. 222 ЦПК)[408].

Сторонам і третім особам, притягнутим до участі у справі, які фактично не були присутніми в судовому засіданні при розгляді останньої, суд надсилає копії рішення й ухвал протягом п' яти днів з дня їх проголошення. Це правило поширюється й на ті випадки, коли справа розглянута без участі однієї зі сторін в апеляційній інстанції. Так, у травні 2001 р. М. О. звернувся в суд із позовом до відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М. В. Фрунзе (далі - ВАТ), треті особи: М. С., комітет профспілки ВАТ - про зобов'язання виконати договір щодо надання житла, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював у відповідача та перебував на квартирному обліку за місцем роботи для поліпшення житлових умов. У серпні 1992 р. був
 

 
переведений у товариство з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" (далі - ТОВ) для роботи бетонником. Переведення на іншу роботу було пов'язане з погіршенням умов праці та зменшенням заробітної плати.

Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 29 квітня 2002 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 22 липня 2002 р., зазначений позов задовольнив.

Суд апеляційної інстанції при цьому відсутньому при розгляді справи представнику відповідача, який належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду, не надіслав копію ухвали. Це стало підставою для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду[409].

Після закінчення апеляційного провадження справа у семиденний строк направляється до суду першої інстанції, який її розглянув, де вона зберігається. Семиденний строк, встановлений процесуальним законодавством для направлення справи до суду першої інстанції, починається з дня проголошення рішення (ухвали) суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Ефективність апеляційного провадження, таким чином, є одним із засобів реалізації завданння цивільного судочинства. Ним виступає поновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів суб'єктів права[410]. Виходячи з цього при належній реалізації апеляційним судом механізму розгляду цивільної справи за апеляційною скаргою залежить ефективність поновлення прав, свобод чи інтересів вищевказаних осіб. Поряд з цим від руху цивільної справи, яким визначається ефективність апеляційного провадження, залежить належна реалізація судом апеляційної інстанції наданих процесуальним законодавством повноважень для усунення судової помилки, про що йтиметься далі.