1.  До осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за злочин, вчи­нений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину.
2.  Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути засто­соване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та на­вчання довів своє виправлення.
3.  Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути засто­соване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

1.  не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;
2.  не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначе­ного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлен­ня волі;
3.  не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призна­ченого судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільне­на від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

1.  До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м’яким по­каранням не застосовується.
2.  У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-дострокове звіль­нення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

1.  Поняття умовно-дострокового звільнення від відбування покарання визначене у ст. 81 КК (див. коментар до цієї статті).
2.  Підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення засудженого, до­ведене сумлінною поведінкою і ставленням не тільки до праці, а й до навчання (ч. 2 ст. 107 КК). Як обов’язкові правові умови цього звільнення ст. 107 КК перед­бачає такі:

•  звільненню підлягають особи, що вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, незалежно від їх віку на момент звільнення;
•  умовно-дострокове звільнення застосовується лише до осіб, що відбувають по­карання у виді позбавлення волі;
•  застосування його не залежить від тяжкості вчиненого злочину;
•  воно застосовується після фактичного відбуття певної частини призначеного покарання, що за розміром менша, ніж та, що передбачена у ст. 81 КК щодо осіб, які вчинили злочин після досягнення вісімнадцяти років.

1.  Відповідно до ч. 3 ст. 107 КК умовно-дострокове звільнення від відбування по­карання осіб, що вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване після фактичного відбуття:

1.  не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;
2.  не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості вчинила у віці до вісімнадцяти років новий умис­ний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;
3.  не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призна­ченого за умисний тяжкий злочин, а також якщо особа раніше відбувала покаран­ня у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання і до досягнення ві­сімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

Аналіз ч. 3 ст. 107 КК дає можливість зробити важливий висновок: щодо осіб, які вчинили злочини у віці до вісімнадцяти років, закон не містить заборони на їх умов­но-дострокове звільнення, незважаючи ні на тяжкість вчиненого злочину, ні навіть на наявність рецидиву.

1.  Якщо умовно-достроково звільнений протягом невідбутої частини покарання вчинить новий злочин, то суд призначає покарання за правилами, передбаченими у ст. 71 КК, тобто за сукупністю вироків, із дотриманням правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення, встановлених ст. 72 КК (див. комен­тар до цих статей).
2.  До осіб, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцяти років, заміна невід­бутої´частини покарання більш м’яким покаранням не застосовується.