1.  Штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.
2.  Розмір штрафу, в тому числі за вчинення злочину, за який передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлюється судом залежно від тяжкості вчине­ного злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3.  До неповнолітнього, що не має самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернене стягнення, засудженого за вчинення злочину, за який передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути застосовано покаран­ня у виді громадських робіт або виправних робіт згідно з положеннями статей 100, 103 цього Кодексу.

(Стаття 99 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 4025-УІ від 15 листопада 2011 р.)

1.  Особливості штрафу при призначенні його неповнолітньому, на відміну від загального поняття штрафу, як виду покарання (див. коментар до ст. 53 КК), по­лягає в тому, що: 1) він може бути призначений тільки до неповнолітнього, що має самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення;

1. його максимальний розмір обмежений сумою у п’ ятсот встановлених законом н. м. д. г.

1.  Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК мінімальний розмір штрафу, який призначається неповнолітнім, становить тридцять н. м. д. г., а максимальний визначається санкцією статті Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, але не може перевищувати п’ятисот н. м. д. г.

Максимальний розмір штрафу для неповнолітніх у сумі, що не перевищує п’ятисот н. м. д. г., стосується і випадків вчинення неповнолітнім злочину, за який передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі н. м. д. г.

Встановлюючи розмір штрафу для неповнолітнього, суд зобов’язаний враховува­ти: 1) тяжкість вчиненого злочину; 2) майновий стан неповнолітнього.

1.  При вчиненні неповнолітнім злочину, за який передбачено основне покарання лише у виді штрафу понад три тисячі н. м. д. г., та за умови відсутності самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути накладено стягнення, таке по­карання йому не призначається. У такому випадку відповідно до положень ч. 3 ст. 99 КК до неповнолітнього застосовується покарання у виді громадських робіт або ви­правних робіт з урахуванням положень, передбачених статтями 100 і 103 КК. Це правило стосується і випадків, коли санкція статті Особливої частини КК, яка перед­бачає відповідальність неповнолітнього за вчинений злочин, не містить як покарання громадські або виправні роботи.
2.  При несплаті призначеного штрафу неповнолітнім, що має самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернено стягнення, та за відсутності підстав для розстрочки, відповідно до ч. 5 ст. 53 КК, суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством н. м. д. г. або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять н. м. д. г. При цьому тривалість громадських та виправних робіт не може перевищувати розмірів, передбачених статтею 100 КК.
3.  Неповнолітні, засуджені до штрафу, вважаються такими, що не мають судимос­ті, після виконання цього покарання (див. п. 1 ч. 2 ст. 108 КК).
4.  Умисне ухилення від сплати штрафу неповнолітнім тягне за собою відповідаль­ність, передбачену ч. 1 ст. 389 КК.