1.  Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні, -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або арештом на строк до шести місяців.

1.  Ті самі дії, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів, -

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

1.  Потерпілою особою від цього злочину може бути як жінка, так і чоловік, що перебувають у матеріальній або службовій залежності від винної особи. Потерпілими можуть бути і неповнолітні особи. Якщо примушування призвело до статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, дії винної особи повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів (статті 154 і 155 КК).

Склад злочину, передбаченого ст. 154 КК, може мати місце лише за умови доведе­ності, що на потерпілу особу жіночої чи чоловічої статі здійснювався вплив із викорис­танням її матеріальної або службової залежності від винної особи з метою примусити її вступити у статевий зв’язок природним або неприродним способом всупереч її волі.

1.  Матеріальна залежність потерпілої особи має місце тоді, коли вона перебуває на повному або частковому утриманні винної особи, проживає на її житловій площі, а також тоді, коли винна особа своїми діями чи бездіяльністю спроможна викликати істотне погіршення матеріального становища потерпілої особи (див. п. 15 абз. 2 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від 30 травня 2008р. № 5).
2.  Службова залежність має місце, коли жінка або чоловік обіймає посаду, згідно з якою вона підлегла особі, яка застосовує примушування, або підпадає під контрольні дії такої особи (наприклад, дії ревізора), або інтереси потерпілої особи залежать від службового становища, яке займає винна особа (наприклад, комендант гуртожитку).
3.  З об’єктивної сторони зазначений злочин є примушуванням жінки чи чоловіка до вступу у статевий зв’язок природним або неприродним способом. Таким зв’язком можуть бути: природний статевий акт, акт мужолозтва або лесбійства, на який відпо­відно до умислу винної особи має погодитися потерпіла особа внаслідок її примушу­вання (див. п. 15 абз. 1 зазначеної Постанови).
4.  Примушування - це протиправний вплив на жінку чи чоловіка з тим, щоб при­мусити її (його) всупереч власній волі вступити у природний або неприродний стате­вий зв’язок. Примушування за своїми об’єктивними якостями загрожує потерпілій особі серйозними втратами або неприємностями. Вплив на волю потерпілої особи являє собою погрозу здійснення або фактичне здійснення дій, які ставлять її в гірше матеріальне чи службове становище або іншим чином суттєво погіршуються інтереси такої особи (наприклад, позбавлення матеріальної допомоги або надбавок за працю, можливості користуватися житловою площею, погроза звільненням, переведенням на нижчеоплачувану роботу).

Сама лише пропозиція особі, яка залежна по роботі, до вступу у статевий зв’язок, за відсутності примушування, виключає застосування ст. 154 КК. Не можна розгля­дати як примушування обіцянку іншій особі покращити її матеріальне або службове становище, якщо жінка або чоловік дадуть згоду на вступ у статевий зв’язок. Такі дії, спрямовані на спокусу, складу злочину, передбаченого ст. 154 КК, не містять.

1.  Може мати місце примушування як до одноразового зв’язку, так і до неоднора­зових статевих зносин або до співжиття. Примушування може бути спрямованим на те, щоб схилити іншу особу до статевого зв’язку як з тим, хто примушує, так і з іншою особою, на користь якої діє винна особа.
2.  Злочин вважається закінченим з моменту примушування чоловіка або жінки до вступу у статевий зв’язок природним або неприродним способом. Для відповідаль­ності за ст. 154 КК саме здійснення статевого зв’язку із потерпілою особою не ви­магається. Такі дії знаходяться за межами ознак складу злочину.
3.  Суб’єктивна сторона. Вина - прямий умисел. Крім того, особа, здійснюючи примушування залежної від неї потерпілої особи, має спеціальну мету - вступити з нею або з іншою особою у статевий зв’язок.
4.  Суб’єкт злочину спеціальний - це особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка досягла 16 років і щодо якої потерпіла особа є матеріально або службово залежною.
5.  Обтяжуючими обставинами, зазначеними в ч. 2 ст. 154 КК, є примушування до вступу у статевий зв’ язок, поєднане з погрозою: 1) знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів; 2) розголо­шення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів.
6.  Погроза знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпі­лого) чи її (його) близьких родичів. Погроза має бути адресована потерпілій особі та сприйматися нею як реальна. Погроза може бути одноразовою чи багаторазовою, такою, що переростає в постійне домагання. Погроза може бути доведена до відома потерпілої особи безпосередньо або передана їй через інших осіб. За змістом може стосуватися інтересів самої потерпілої (потерпілого) або її (його) близьких родичів.
7.  Про поняття близьких родичів див. п. 40 коментаря до ст. 115 КК.
8.  Знищення майна - це доведення майна, яке належить потерпілій особі або її близьким родичам, до повної непридатності щодо використання його за призначенням. Пошкодження майна - це приведення майна у часткову непридатність (докладніше про знищення та пошкодження майна див. коментар до ст. 194 КК).
9.  Погроза вилучення майна означає погрозу протиправним шляхом із застосу­ванням насильства або без такого позбавити власника його майна на певний час або назавжди.
10.  Погроза розголосити відомості, що ганьблять потерпілу (потерпілого) чи її (його) близьких родичів. Така погроза передбачає доведення таких відомостей будь-яким способом до свідомості тих, кому вони невідомі і чиє ознайомлення з ними є небажаним для потерпілої особи. Ця ознака має бути застосована при кваліфікації дій винної особи за ч. 2 ст. 154 КК незалежно від того, чи будуть відомості доведені до відома широкого загалу або ж до відома хоча б однієї чи декількох осіб. Під відомостями, що ганьблять потерпілу особу чи її близьких родичів, вважаються відомості, які, як на думку зазна­чених осіб, так і об’єктивно, здатні принизити честь та гідність особи. При цьому не має значення, відповідають ці відомості дійсності чи є вигаданими.