1.  Вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, -

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

1.  Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

(Стаття 156 у редакції Закону України № 600-УІ від 25 вересня 2008 р.)

1.  Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він спричиняє шко­ду нормальному моральному та фізичному становленню неповнолітніх, формує анти­моральні погляди у дитини.
2.  Потерпілими від даного злочину можуть бути особи як чоловічої, так і жіночої статі, яким не виповнилося 16 років. Для відповідальності за цей злочин не має зна­чення, чи досягла потерпіла особа статевої зрілості і чи давала вона згоду на вчинен­ня щодо неї розпусних дій. Попередня поведінка потерпілої особи (зокрема, її попе­реднє статеве життя) на кваліфікацію дій винної особи за ст. 156 КК не впливає.
3.  Об’єктивна сторона цього злочину полягає у вчиненні розпусних дій щодо особи, яка не досягла 16-річного віку.

Розпусні дії повинні мати сексуальний характер і можуть бути у виді фізичних дій або інтелектуального розбещення. Такі дії спрямовані на задоволення винною особою статевої пристрасті або на збудження у неповнолітньої особи статевого інстинкту. Однак такими діями не є протиправні природні або неприродні статеві зносини із особою, що не досягла 16 років. Відповідальність за останні передбачена статтями 152, 153, 155 КК за наявності всіх ознак злочинів, ними передбачених.

До фізичних розпусних дій належать непристойні доторкання до статевих органів, які викликають статеві збудження, навчання статевим збоченням, оголення статевих органів винної чи потерпілої особи, імітація статевого акту, схиляння або примушу­вання потерпілих до вчинення певних сексуальних дій між собою, вчинення статевих зносин, акту онанізму у присутності дитини тощо.

Інтелектуальними розпусними діями можуть бути випадки ознайомлення дитини із порнографічними зображеннями, відеофільмами, цинічні розмови з нею на сексу­альні теми тощо. Використання в ході вчинення розпусних дій творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 156 і 301 КК (див. п. 17 абз. 3 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від 30 травня 2008р. № 5).

1.  Розпусні дії щодо особи, яка не досягла 16-річного віку, можуть відбуватися як за її згодою, так і з застосуванням до неї фізичної сили з метою примушення її до вчинення певних дій сексуального характеру. Якщо розпусним діям передували або вони супроводжувалися нанесенням побоїв чи мордуванням, тілесними ушкоджен­нями або погрозою вбивством, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 156 і статтями 121, 122, 125, 126 чи 129 КК (див. п. 17 абз. 4 зазна­ченої Постанови).

За конструкцією об’ єктивної сторони розбещення неповнолітніх є злочином з фор­мальним складом, тому він вважається закінченим з моменту вчинення розпусних дій.

1.  Розпусні дії з особою, яка не досягла 16-річного віку, вчинені безпосередньо перед її зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом або статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості, з ура­хуванням спрямованості умислу винної особи повністю охоплюються диспозиціями відповідних частин статей 152 або 153 або ст. 155 КК і додаткової кваліфікації за ст. 156 КК не потребують (див. п. 18 зазначеної Постанови).
2.  Суб’єктивна сторона. Вина - прямий умисел стосовно вчинення розпусних дій. Винна особа усвідомлює, що здійснює розпусні дії щодо іншої особи і бажає їх вчинення. Стосовно ставлення до віку потерпілої особи, то винна особа може досто­вірно знати або припускати, що така особа не досягла 16-ти років, або повинна була і могла це усвідомлювати.
3.  Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 156 КК, може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка досягла 16-ти років. Розпусні дії можуть бути вчинені особою чоловічої статі щодо особи жіночої статі і навпаки, а також між особами однієї статті.

1. У частині 2 ст. 156 КК встановлена відповідальність за наявності таких обтя­жуючих обставин: 1) вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи; 2) батьком, матір ’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов ’язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього.

Малолітня особа - див. п. 21 коментаря до ст. 152 КК.

Зміст другої обставини див. у п. 8 коментаря до ст. 155 КК.