1. Повноваження на ведення справи в суді дає представни  кові право на вчинення від імені особи, яку він представляє,  усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпоря  дження довірителя представникові, який бере участь в адміні  стративному процесі на основі договору, щодо ведення справи  є обов'язковими для нього.
2. Представник, який бере участь в адміністративному про  цесі на основі договору, має право повністю або частково від  мовитися від адміністративного позову, визнати адміністра  тивний позов, змінити адміністративний позов, досягнути при  мирення, передати повноваження представника іншій особі  (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на  вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлене у виданій  йому довіреності.
3. Повноваження представника чинні протягом часу прова  дження у справі, якщо інший строк не зазначено у довіреності.
4. Представник може відмовитися від наданих йому повно  важень, про що повідомляє особу, яка його ними наділила, та  суд. При цьому він не може брати участь у цій справі як пред  ставник іншої сторони.
5. Підстави і порядок припинення представництва за дові  реністю, скасування довіреності та відмови представника від  наданих йому повноважень визначаються статтями 248-250  Цивільного кодексу України.
6. Законний представник самостійно здійснює процесуальні  права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представ  ляє, діючи в її інтересах.
7. Якщо дії законного представника суперечать інтересам  особи, яку він представляє, суд залучає відповідний орган чи  особу, яким законом надано право захищати права, свободи та  інтереси інших осіб.

1. Представник, який має належним чином оформлені повноваження, стає самостійним учасником судового адміністративного процесу і набуває право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Повноваження представника поділяються на загальні і спеціальні. Частиною 1 коментованої статті встановлено загальні повноваження представника в адміністративному про-

156

цесі. До них належать ті, якими користуються особи, що беруть участь у справі. Це право знайомитися з матеріалами адміністративної справи, робити з них витяги, отримувати копії судових рішень, копії технічного запису судового засідання, інших документів, що є у справі, брати участь у судових засіданнях, надавати докази, брати участь у їх дослідженні, подавати клопотання, заявляти відводи, надавати письмові та усні пояснення суду, а також здійснювати інші процесуальні права.

Розпорядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов'язковими для нього.

2.  Частиною 2 коментованої статті встановлюються спеці  альні повноваження представника, який бере участь в адміні  стративному процесі на основі договору. Спеціальні повнова  ження представника пов'язані із виконанням дій, спрямованих  на розпорядження предметом спору та розвиток процесу. До  спеціальних повноважень законодавець відносить такі: право  повністю або частково відмовитися від адміністративного позо  ву, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний  позов, досягнути примирення, передати повноваження пред  ставника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рі  шення. Право на здійснення спеціальних повноважень має бути  спеціально обумовлене у виданій представнику довіреності.  При цьому .вимагається спеціально обумовити кожну з проце  суальних дій окремо.

Правило про спеціальні повноваження не поширюється на законних представників, оскільки вони мають право здійснювати від імені особи, яку представляють, усі процесуальні дії, в тому числі і пов'язані із розпорядженням предметом спору, без спеціального повноваження.

3.  Частиною 3 коментованої статті встановлюється строк  повноважень представника. За загальним правилом, встанов  леним КАС України, повноваження представника чинні про  тягом часу провадження у справі, якщо інший строк не зазна  чено у довіреності, Проте згідно з ЦК України, якщо строк дії  У довіреності не вказаний, вона зберігає силу аж до її припи  нення (ст. 247, 248 ЦК).

Проте існує спеціально обмеження строку дії довіреності, виданої в порядку передоручення: вона не може діяти довше, ніж основна довіреність, на підставі якої видана довіреність про передоручення.

157

Для того, щоб відлік строку дії довіреності був можливим, у кожній довіреності обов'язково має бути вказана дата її видачі. Недотримання цієї вимоги закону спричиняє за собою недійсність довіреності, як документа, що підтверджує повноваження представника. Тобто, вона не мас правового значення ні для сторін відносин добровільного представництва, ні для третьої особи.

4. Правовідносини представництва можуть бути припинені внаслідок відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю Таке обопільне право на одностороннє припинення довіреності пов'язане з довірчим характером даної угоди. Відмова від цього права є недійсною. Проте представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам (ч. З ст, 250 ЦК України).

Відмова від вчинення дій, які були передбачені у довіреності, має юридичне значення для того, кого представляють і третіх осіб лише в тому випадку, якщо вони були сповіщені про це. Тому представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

Частина 4 ст. 250 ЦК України передбачає санкції за порушення вимог про дотримання порядку відмови представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю. Зокрема, представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимоги про негайне повідомлення того, кого він представляє, про таку відмову, а також у випадках, коли він відмовився від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам. Відшкодування збитків у цьому випадку відбувається відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, а моральна шкода може бути відшкодована на засадах, встановлених ст. 23 ЦК України.

Довіреність може також припинитися також у будь-який момент у зв'язку зі скасуванням її особою, яку представляють {ст. 249 ЦК України). Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України* від 19 червня 2003 р. внесено зміни у ч. 1 ст. 249 ЦК України, згідно з якими особа, яка

158

видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Таке обопільне право на одностороннє припинення довіреності пов'язане з довірчим характером даної угоди. Проте ч, 4 ст. 249 ЦК України передбачає, що законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час. Це положення є винятком із загального правила, встановленого ч. 1 цієї ж статті, про нікчемність відмови довірителя від свого права на скасування довіреності. Застосовуватися воно має до тих випадків, коли впевненість представника та третьої особи у стабільності повноважень, передбачених у довіреності, може бути визначальною для встановлення та існування відповідних правовідносин. Слід зазначити, що хоча у ч. 4 ст. 249 ЦК України говориться про можливість встановлення у законі "права особи видавати безвідкличні довіреності на певний час", але, очевидно, у цьому випадку йдеться не про "право" особи, а про обмеження права останньої на скасування довіреності протягом певного часу, що ґрунтується на його попередній згоді на таке обмеження.

Довіреність припиняється в зв'язку з припиненням юридичної особи, що є представником або особою, яку представляють, у зв'язку зі смертю, визнанням недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім або представника, або особи, яку представляють. Дане положення грунтується на загальному правилі про те, що і представником і особою, яку представляють, можуть бути тільки повністю дієздатні особи.

Оскільки передоручення засновується на сперш виданій довіреності, то з припиненням дії останньої втрачає силу і передоручення.

Припинення дії довіреності тягне припинення повноважень представника. У зв'язку з цим у особи, яку представляють, і його правонаступників виникає низка обов'язків. Особа, що видала довіреність і згодом скасувала її, зобов'язана сповістити про скасування особу, якій довіреність видана, а також відомих йому третіх осіб, для представництва перед якими була дана довіреність. Подібні дії повинні здійснити правонаступники (спадкоємці фізичної особи, яка померла, і правонаступники реорганізованої юридичної особи) у випадку:

а) припинення довіреності внаслідок припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність;

159

б) смерті фізичної особи, яка видала довіреність, визнання її недієздатною, обмежено дієздатною або безвісно відсутньою.

Після припинення довіреності представник зобов'язаний повернути довіреність особі, яку він представляє. Зробити це слід ^негайно", тобто у мінімально короткий строк, як тільки з'явиться така можливість.

Разом з тим, скасування довіреності має юридичне значення для представника і третіх осіб лише в тому випадку, якщо вони були сповіщені про це.

Права і обов'язки по відношенню до третьої особи, що виникли внаслідок дій представника або її заступника до того, як вони дізналися або повинні були дізнатися про припинення довіреності, зберігають силу для особи, що видала довіреність та її правонаступників. Дане правило не застосовується, якщо третя особа виявилася несумлінною, знала або повинна була знати до здійснення або в момент здійснення угоди з представником, що дія довіреності припинилася.

Згідно з ч, 1 ст. 248 ЦК України, довіреність припиняється внаслідок закінчення її строку, а стосовно до разової довіреності - здійсненням дій представником, на які він уповноважений.

1. Частина 5 коментованої статті є відсильною. В ній зазна  чається, що підстави і порядок припинення представництва за  довіреністю, скасування довіреності та відмови представника  від наданих йому повноважень визначаються статтями 248-250  ЦК України, (Детальніше див, коментар до ч. 4 цієї статті).
2. Нормою, що коментується, встановлюється правило, від  повідно до якого законний представник самостійно здійснює  процесуальні права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку  він представляє, діючи в її інтересах. Це пов'язано із специфі  кою законного представництва, при якому всі процесуальні дії,  які могла б вчинити особа, яку представляють, вчиняються за  конним представником без особливих на те повноважень. Єди  ною є умова діяти в інтересах особи, яку представляє законний  представник,
3. Представник в адміністративному судовому процесі має  діяти в інтересах особи, яку представляє. Контроль за виконан  ням цієї вимоги покладено на адміністративний суд, який по  винен встановити, чи не суперечать дії представника інтересам  особи, яку він представляє, а також чи не порушують такі дії  чиїхось прав та охоронюваних законом інтересів.

160