Стаття 65. Свідок

  1. Як свідок в адміністративній справі може бути викликана  судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що на  лежить з'ясувати у справі.
  2. Не можуть бути допитані як свідки:
  1. недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають  на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному за  кладі та не здатні через свої фізичні або психічні вади правиль  но сприймати обставини, що мають значення для справи, або  давати з цього приводу показання;
  2. представники в судовому процесі, захисники у криміналь  них справах - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з  виконанням функцій представника чи захисника;
  3. священнослужителі - про відомості, одержані ними на  сповіді віруючих;
  4. професійні судді, народні засідателі та присяжні - про  обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли  під час ухвалення судового рішення;
  5. інші особи, які не можуть бути допитані як свідки згідно із  законом чи міжнародним договором, згода на обов'язковість  якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

171

   
  1. Фізична особа має право відмовитися від давання пока  зань щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів (чоловік, дру  жина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, пад  черка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи  усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, над якою вста  новлено опіку чи піклування, член сім'ї або близький родич  цих осіб).
  2. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду  або осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у  справі, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинна за  значити його ім'я, місце проживання (перебування, роботи,  служби) та обставини, щодо яких він може дати показання.
  3. Свідок зобов'язаний з'явитися до суду у визначений час і  дати правдиві показання про відомі йому обставини.
  4. У разі неможливості прибуття за викликом суду свідок зо  бов'язаний завчасно повідомити про це суд.
  5. Свідок має право давати показання рідною мовою або мо  вою, якою він володіє, користуватися письмовими записами,  відмовитися від давання показань у випадках, встановлених  законом, а також на компенсацію витрат, пов'язаних з викли  ком до суду.
  6. За завідомо неправдиві показання або за відмову від да  вання показань з непередбачених законом підстав свідок несе  кримінальну відповідальність.

1. Відповідно до змісту коментованої статті, свідком у суді може виступати кожна особа, яка володіє відомостями про обставини, що належить з'ясувати у справі. Термін "кожна особа " підкреслює прагнення законодавця надати можливість суду отримати якомога більше відомостей по справі з метою її повного та всебічного розгляду, та як наслідок цього, в законі відсутні обмеження за мотивами віку свідка, його родинних або інших близьких стосунків з особами, які беруть участь у справі. Аналіз положень статті дає змогу стверджувати, що свідком може бути дієздатна фізична особа, яка не перебуває на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі, а також здатна за своїм фізичним і психічним станом правильно сприймати обставини, що мають значення для справи та давати з цього приводу показання.

Виходячи з того, що законодавцем не встановлене обмеження за віком, свідком може бути і неповнолітня особа, яка не во-

172

 

лодіє повним обсягом дієздатності, але судом обов'язково враховується вік неповнолітнього, рівень його розвитку та здатність сприймати обставини, що мають значення для справи. Тому залучення неповнолітніх до участі в процесі у якості свідків можливе, наприклад, коли за якихось обставин цього не можна уникнути.

2. Незважаючи на те, що законодавець закріплює досить ши  рокий круг осіб, які можуть бути допитані як свідки, в ч. 2 ст. 65  КАС України зафіксований перелік осіб, які за різноманітними  обставинами не можуть залучатися у якості свідків. По-перше,  це особи, які не відповідають ознакам, вказаним у ч.І комента-  ря до цієї статті. По-друге, це - представники в судовому про  цесі, захисники у кримінальних справах, які не можуть свідчи  ти про обставини, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням  функцій представника чи захисника. Окремо у статті виділена  така категорія осіб, як священнослужителі, що є новелою за  конодавства. З метою охорони таємниці сповіді, вони не можуть  давати показання про відомості, одержані ними на сповіді ві  руючих. Таємниця нарадчої кімнати також захищається зако  ном, тому професійні судді, народні засідателі та присяжні не  можуть давати показання про обставини обговорення в нарад-  чій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рі  шення.

Перелік осіб, які не можуть залучатися як свідки, не є вичерпним. Пунктом 5 ч. 2 ст. 65 КАС України передбачено також обмеження щодо інших осіб, які не можуть бути допитані як свідки згідно з законом чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, без їхньої згоди.

3. Хоча родинні або інші близькі відносини не є обмеженням  для залучення у якості свідків, проте законом передбачена мож  ливість фізичної особи відмовитися від дачі показань щодо себе,  членів сім'ї чи близьких родичів (перелік наведено у статті).

Свідок має право відмовитись від дачі показань тільки за тих підстав, що передбачені законодавством.

4. Залучення свідка до участі в адміністративному процесі  можливо з ініціативи суду або осіб, які беруть участь у справі.  Якщо притягнення свідка здійснюється з ініціативи осіб, які  беруть участь у справі, останні заявляють клопотання про ви  клик свідка, де повинні зазначити його ім'я, місце проживання

173

   

(перебування, роботи, служби) та обставини, щодо яких він може дати показання.

5.  Основним обов'язком свідка є те, що він повинен з'явити  ся до суду у визначений час і дати правдиві показання про відо  мі йому обставини. Безумовно мова йде про відомості, що стосу  ються справи.

Аналіз положення ч. 5 ст. 65 КАС України дає підстави стверджувати, що з'явлення до суду та надання правдивих доказів - це обов'язок свідка, від якого він може відмовитися тільки за обставин, передбачених судом (див. вище), та який забезпечується юридичним примусом. По-перше, у разі нез'явлення свідка до судового засідання, суд може вирішити питання про привід свідка (див ст. 272 КАС України та коментар до неї). Крім цього, в законодавстві передбачена також адміністративна відповідальність свідка. Так, статтею 185-3 КпАП України встановлено за неповагу до суду, одним з проявів якої є злісне ухилення від явки в суд свідка, накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

  1. Частина 6 коментованої статті встановлює обов'язок свід  ка завчасно повідомити суд у разі неможливості прибуття за ви  кликом в судове засідання. Це, звичайно, звільняє свідка від  несприятливих наслідків. Треба зазначити також, що законом  передбачається з виняткових обставин допит свідка за місцем  його проживання або в місці його перебування. Підстави таких  процесуальних дій передбачені ст. 78 КАС України {див. ко  ментар до ст. 78 КАС України).
  2. В ч. 7 ст. 65 коментованої статті закріплені процесуальні  права свідка в адміністративному процесі. Аналіз цієї норми по  казує, що свідок має право користуватися послугами перекла  дача, а також між іншим, має право на компенсацію витрат,  пов'язаних з викликом до суду відповідно до ст. 92 КАС України  (див. коментар до цієї статті). Можна припустити, що процесу  альні права свідка, перелічені в коментованій статті, можуть  бути доповнені іншими правами, передбаченими КАС України.
  3. Остання, частина 8 коментованої статті, встановлює кри  мінальну відповідальність свідка за завідомо неправдиві пока  зання або за відмову від давання показань з непередбачених за  коном підстав. Так, у відповідності зі ст. 384 КК України, заві  домо неправдиве показання свідка в суді карається виправними

174

 

роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів, караються виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. Також ст. 385 КК України передбачає за відмову свідка від дачі показань у суді з непередбачених законом підстав, накладення штрафу від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.