1. За затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров´ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.

2.  У разі відмови пасажира від перевезення з причини затримки відправлення транспортного засобу перевізник зобов´язаний повернути пасажиру провізну плату.

3.  Якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов´язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки.

У статті 922 ЦК встановлено відповідальність перевізника за затримку відправлення транспортного засобу, а також за запізнення прибуття транспорту в пункт призначення.

Частина 1 статті 922 ЦК уводить нове положення у транспортному праві, яке повинно підвищити відповідальність транспортних організацій за обслуговування пасажирів. Відповідальність перевізника настає при наявності його вини, і перевізник вправі свою відповідальність заперечувати.

Транспортними статутами та кодексами встановлено розміри штрафів за затримку відправлення і прибуття транспортного засобу. Але пасажир вправі вимагати від перевізника відшкодування понесених ним збитків за загальними принципами цивільного законодавства. При цьому пасажир повинен довести розмір понесених ним збитків.

Стаття 923. Відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу

1. У разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов´язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).

Загальний принцип щодо відшкодування збитків особі, яка їх зазнала, у разі порушення її цивільного права, передбачений ст. 22 ЦК. У свою чергу, стаття 623 ЦК встановлює обов´язок боржника відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Обов´язок щодо доведення розміру збитків завданих у результаті порушення зобов´язання покладається на кредитора. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов´язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - - у день пред´явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Відповідальність та її особливості передбачені також окремими транспортними статутами. Так, наприклад, п. 116 Статуту залізниць України передбачає, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам — суб´єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірах: 10 відсотків провізної плати — за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати — за прострочення на три доби; ЗО відсотків провізної плати — за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем зі станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших не залежних від залізниці обставин.